Андрій Троценко – другий «губернатор» Прикарпаття, що отримав посаду на хвилі революції. Його було призначено головою ОДА у 2014-му році, владою, що прийшла після Революції Гідності. Указ про призначення Троценка головою ОДА підписав в.о. Президента України Олександр Турчинов.
До цього моменту Андрій Володимирович Троценко був не нав’язливо помітним депутатом фракції ВО «Батьківщина» в обласній раді, трибуну штурмував рідко, але мітко, зокрема висловлював категоричну незгоду з наданням дозволу видобування в області сланцевого газ, пишуть Версії з посиланням на Західний кур’єр.
Сам себе характеризував як людину не публічну:
«Я, якщо можна так сказати, – сірий кардинал, який ніколи не висовується і не має бажання висовуватися», – двома словами описав себе новопризначенець під час оперативного представлення себе як «губернатора».
Народився Андрій Троценко в Дніпропетровську, де навчалися його батьки-студенти. Коли Андрієві було півтора року, сім’я переїхала в Надвірну. Батьки працювали на нафтопереробному заводі.
Троценко – економіст та інженер-еколог за фахом, чотири з лишком роки працював директором заснованої ним корпорації «Смарагд Прикарпаття». Паралельно обирався депутатом обласної ради останніх двох скликань від «БЮТу».
В загальних рисах біографія нового голови ОДА складалася, як по-писаному: вчився, працював, започаткував бізнес, подався в політику. Кар’єру починав з посади бухгалтера у ВАТ «Нафтохімік-Прикарпаття» у 1998 році. До 2003-го займав у структурі посади заступника начальника фінансового відділу, заступника директора ПВФ «Нафтотранссервіс» та директора однойменного торгового дому. В 2003 році започаткував власний бізнес – виробництво господарського мила. Так почалася історія уже згаданого вище ТзОВ «Смарагд Прикарпаття», що згодом трансформувалося у корпорацію: підприємство продало мильне виробництво, натомість почало займатися будівництвом та готельним бізнесом.
У 2004 році Андрій Троценко влився в лави «Батьківщини», у 2008-му став помічником народного депутата Дмитра Шлемка. Того ж року був призначений начальником державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області. В 2010 році, після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича, посаду облишив і повернувся у бізнес.
Разом із авторитетною посадою голови ОДА, яку Троценко зайняв у березні 2014-го року, він отримав також непросте завдання – вивести область з постреволюційних «чагарників». Що, в цілому, йому вдалося зробити, хоч у кріслі Троценко провів тільки пів року.
Його звільнення з посади було пов’язано із перемогою на президентських виборах Петра Порошенка та розстановкою власних кадрів по вертикалі на місцях. Андрія Троценка замінив на посаді представник «Блоку Петра Порошенка» Олег Гончарук.
Троценко свою відставку сприйняв спокійно. Він неодноразово заявляв, що не боїться залишити крісло голови, адже розуміє, що, як і в.о. Президента України Олександр Турчинов, який його призначив на посаду, є фактично виконуючим обов’язки на певний період.
До честі, Троценко публічно визнав, що призначення на посаду голови ОДА Гончарука принесе області більше користі:
«Олегу Гончаруку, який є 100% з команди Петра Порошенка, буде відповідний рівень довіри. Тобто він зможе пролобіювати для області те, чого не вдалося мені. Оскільки я ставленик «Батьківщини», мене не розглядали як людину, яка може продовжити перебування на цій посаді, відповідно відчувалося відсторонення від потреб нашої області. На ті меседжі, які я старався «протягнути» чи через Кабмін, чи через Адміністрацію Президента, не відповідали. Я бачив, що мене не чують або не хочуть чути. Нове призначення, дуже сподіваюся, зламає цю тенденцію», – сказав у інтерв’ю «Західному кур’єру» Андрій Троценко.
На місцевих виборах у 2015 році Андрій Троценко підтримував «Народний фронт». Але на виборах «технічно» балотувався від «Блоку Петра Порошенка» – «НФ» на виборах приєднався до «БПП», отримавши квоту для своїх представників у списках. Втім, цього разу потрапити у облраду Троценкові не вдалося.
Станом на зараз Андрій Троценко займається бізнесом у будівельній галузі, і, як зізнався «Західному кур’єру», повертатися в політику – ні в малу, ні у велику – наміру не має.
