Ми зібрали відомі бренди, які співпрацювали з нацистами під час Другої світової війни. Всі вони існують та процвітають і зараз, але досвід війни їх нічого не навчив.
Протягом усієї Другої світової війни вони підтримували нацистів, а зараз, коли Україна страждає від війни, розв’язаної Росією, продовжують обслуговувати росіян. Бренди знаходять лазівки, щоб продовжувати продавати свої речі клієнтам із Росії та охоче беруть гроші, политі кров’ю українців.
Як бренди обходять заборони та відкрито кажуть “нас це не стосується”, дивіться у сюжеті журналістки 1+1 Наталії Гончарової, яка провела своє розслідування у Мілані.
Журналістка та її подруга, вдавши із себе російських баєрок, спробували купити речі у бутиках модних брендів, і це не спричинило для них жодних проблем. Наприклад, консультант у Balenciaga, зачувши, що клієнтки з Росії, перепитав, чи мешкають вони зараз в Італії і, почувши ствердну відповідь, вигукнув: “А, ну тоді для нас ви італійки”. Інші продавці дуже вибачалися за такий несправедливий Євросоюз, який заборонив росіянам повертати податок на додану вартість, а ось у магазині Chanel, який самі росіяни лають останнім часом у Мережі, мешканцям Росії та Білорусі готові були продати товарів на суму до 10 тисяч євро.
Протягом багатьох років бренди, які Наталія показала в сюжеті, намагалися відмити свою репутацію, але, як бачимо, історія їх нічому не вчить, адже 80 років тому вони вже мали справу з країною, що розв’язала війну.
Нижче ми зібрали бренди, які співпрацювали з нацистами під час Другої світової війни, та розповіли їхню коротку історію.
Hugo Boss
Розпочати розповідь про моду та співпрацю з німцями варто саме з цього бренду, оскільки Гуго Фердинанд Босс, німецький модельєр і бізнесмен, був одним з тих, хто не просто підтримував і працював з нацистами, а завдяки йому з’явився образ німецького солдата, який ми знаємо сьогодні.
Компанія Hugo Boss була заснована 1932 року в місті Метцінген. Вона виробляла сорочки, куртки, робочий та спортивний одяг і плащі, але через нестабільну економічну ситуацію в країні збанкрутувала. 1931 року Гуго Босс вирішив знову спробувати себе в модній галузі, а також вступив до нацистської партії та ще кількох інших організацій. Дизайнер співпрацював з армією і вже до 1932 року почав шити чорну військову форму для офіцерів СС, яку розробив інший німецький дизайнер, художник і офіцер СС Карл Дібіч у співпраці з дизайнером Вальтером Геком. До 1938 року фірма була зосереджена на виробництві уніформи Вермахту, а потім і уніформи для військ СС.
Під час Другої світової війни Hugo Boss найняла 140 підневільних робітників, більшість із яких були жінки. Крім цих робочих, у період від жовтня 1940 до квітня 1941 року в компанії деякий час працювали 40 французьких військовополонених. Усі вони утримувалися в жахливих умовах.
Однак не варто думати, що єдиною причиною, через яку Босс пішов цим шляхом, була вигода і спроба вижити у війну. Сам він був затятим націонал-соціалістом, як і менеджери його компанії. 1945 року у квартирі Гуго Босса була його фотографія з Гітлером, зроблена у Берггофі – резиденції Гітлера. Також Босс вважався улюбленим дизайнером фюрера.
Schiaparelli
Французька модельєрка Ельза Скіапареллі після початку окупації Парижа поїхала до Америки, і її відкрита співпраця з нацистами не була зафіксована безпосередньо, проте цікавим є той факт, що салон Schiaparelli у Парижі продовжував працювати. Є версія, що італійка Скіапареллі була німецькою шпигункою, і вперше це озвучила біографиня Меріл Сікрест. Працюючи над книжкою, Меріл вивчала файли ФБР, зібрані на дизайнерку, адже як виявилося, після приїзду Ельзи до Нью-Йорка її взяли під спостереження. Доказів співпраці дизайнерки з нацистами письменниця не знайшла у тих документах, але з упевненістю стверджувала, що не вірить у чистоту Скіапареллі:
“Вона повинна була почати співпрацювати з ними, інакше її ніколи б не випустили з Франції, не дозволили б в’їжджати в неї і виїжджати, як вона це завжди робила… Я переконана, що вона вчасно вийшла зі справи. ФБР стежило за кожним її кроком ще два з половиною роки. Вони знали, що вона була до чогось причетна, але не могли знайти доказів, щоб викрити її в цьому. Я розумію, що вона просто робила те, що, як вона думала, допоможе їй зберегти свій дім”.
Можливо, у шпигунстві дизайнерку підозрювали через її дружбу із нацистами. Відомо, що помічницею Скіапареллі була Елізабет Бержері – дружина колабораціоніста Гастона Бержері, який підтримував маріонетковий уряд Віші у Франції. Також Скіапареллі товаришувала з Отто Абецом, одним із керівників окупаційної адміністрації нацистської Німеччини на території Франції, і з Волліс Сімпсон та її чоловіком Едуардом VIII, які співпрацювали з нацистами і особисто зустрічалися з Гітлером. Упродовж багатьох років Сімпсон була клієнткою Модного дому Schiaparelli.
Chanel
Можливо, така пильна увага до Скіапареллі була через її французьку колежанку Коко Шанель, яка була не лише німецькою шпигункою, а й коханкою німецького офіцера Ганса Гюнтера фон Дінклаге, який, згідно з деякими джерелами, був не просто аташе німецького посольства в Парижі, а й агентом Абвера.
В опублікованій 2011 року книжці письменника-документаліста Гела Бона “У ліжку з ворогом. Таємна війна Коко Шанель” цей факт підтверджується. Автор розповідає про активну співпрацю модельєрки з нацистами. Його дослідження засноване на матеріалах багатьох архівів Франції, Німеччини, Італії, Польщі, Великої Британії та США.
Також відомо, що Коко підтримувала режим Віші і жила зі своїм коханцем під час окупації в готелі Ritz, вилученому високопосадовими нацистськими офіцерами. Найвідоміша місія Шанель – операція “Модний капелюшок” пов’язана із секретними переговорами про сепаратний мир між Німеччиною та Францією. 1945 року Коко Шанель була заарештована як поплічниця нацистів.
Christian Dior
Французький дизайнер Крістіан Діор ніколи не заявляв про свою симпатію до нацистів, проте протягом усієї окупації продовжував обслуговувати їхніх дружин та коханок. Тоді дизайнер працював у кутюр’є Люсьєна Лелонга, якого після закінчення війни звинуватили у співпраці з німцями, але на суді виправдали. Особиста ж драма Діора полягає у двох жінках з його сім’ї – сестрі та племінниці.
Сестра дизайнера, Катрін Діор, була членом антифашистського руху “Опір”. Вона стала ключовою фігурою цього руху, у складі франко-польського розвідувального підрозділу F2 була заарештована, піддана тортурам гестапо і відправлена до нацистського жіночого концтабору Равенсбрюк. Після звільнення у квітні 1945 року Катрін була нагороджена декількома почесними медалями за участь в “Опорі”.
Хоробрість сестри надихнула Крістіана, і він присвятив їй парфуми Miss Dior, які сьогодні є одними з найвідоміших у лінійці бренду.
Племінниця Крістіана, світська левиця Франсуаза Діор, навпаки, була прихильницею нацизму. В інтерв’ю 1963 року розхвалювала переваги цього руху і заявляла про те, що шанує Гітлера. Також Франсуаза вийшла заміж за британського неонацистського активіста Коліна Джордана та відкрито носила свастику.
Balenciaga
Французький Модний дім, заснований Крістобалем Баленсіагою, був одним з тих, хто продовжував роботу під час Другої світової війни і в Парижі, і в Мадриді. Ба більше, у Парижі дизайнер мав небувалий успіх, нібито пов’язаний саме з його співпрацею із німцями.
Відомо, що дизайнер одягав дружину іспанського диктатора Франсіско Франко, який підтримував нацизм, створював весільне вбрання для його доньки, а також образи для дружин багатьох нацистських генералів. Протекція нацистського режиму дозволила йому працювати під час війни – його Модний дім був одним із шістдесяти у Парижі, які продовжували бізнес.
Проте нібито Баленсіага був проти Гітлера. Існує його відома цитата, згідно якої він відмовив німецьким солдатам переносити бізнес до Берліна.
“Гітлер хотів перенести французьку моду до Берліна. Він направив до мене шістьох величезних німців… поговорити про це. Я сказав, що з тим самим успіхом він міг би відвезти всіх биків до Берліна і спробувати навчити там тореадорів”, – розповідав кутюр’є, але чи було так насправді – невідомо.
Louis Vuitton
Під час Другої світової війни цей Модний дім був також серед тих, хто активно підтримував та співпрацював з нацистами. Коли Німеччина окупувала Францію, члени сім’ї Віттон без докорів сумління допомагали маріонетковому уряду Віші на чолі з маршалом Філіппом Петеном і збільшували свої статки за рахунок ділових відносин із німцями. Сім’я навіть започаткувала фабрику з виробництва предметів розкоші, що прославляли Петена, серед яких були і його бюсти.
Першою виявила причетність Модного дому до нацистів письменниця Стефані Бонвічіні, коли працювала над книжкою “Луї Вітон: французька сага”. Згідно з нею, з історичних архівів Стефані дізналася, що у Louis Vuitton був магазин на першому поверсі чудового готелю Hotel du Parc у Віші, де перебував уряд Петена. І це тоді, коли іншим магазинам, які, вочевидь, не підтримували вторгнення, працювати не дозволяли. Серед закритих бутиків був і ювелірний магазин Van Cleef & Arpels.
Налагоджував зв’язок із німцями правнук Віттона на ім’я Генрі. Під час війни він, щоб зберегти бізнес, став завсідником місцевого кафе, яке часто відвідувало гестапо. Генрі в результаті був одним з перших французів, нагороджених нацистським урядом за лояльність та зусилля на благо режиму.
Багато років ці факти про Louis Vuitton старанно приховувалися, а зараз, перебуваючи у власності компанії LVMH, бренд вдає, що цього ніколи не було.
Adidas та Puma
Це одні з найпопулярніших брендів спортивного одягу у світі, які володіють великими частками ринку. Adidas і Puma щодня носять як спортсмени, так і звичайні люди, водночас спортивний одяг цих марок жодним чином не можна назвати бюджетним. Досягти такої висоти бренди змогли, також вкладаючи мільйони у спробах приховати минуле – використання дитячої праці та нацизм.
Почалася історія брендів Adidas та Puma як плід діяльності двох братів – Адольфа та Рудольфа Дасслерів, що мешкали у Веймарській Німеччині у 1920-х роках. Вони працювали на своїй “Взуттєвій фабриці братів Дасслерів”. Після приходу до влади нацистів завод став ключовим постачальником взуття для Гітлерюгенда. Їхнє взуття навіть використовувалося німецькими командами під час літніх Олімпійських ігор 1936 року, що відбувалися в Берліні.
Активна робота з урядом сприяла тому, що обидва з великим ентузіазмом приєдналися до нацистської партії, та попри це, фабрика все одно була конфіскована і примусово переобладнана для військового спорядження для нацистів. “Взуттєва фабрика братів Дасслерів” продовжувала працювати на Вермахт, поки союзники не вторглися і не захопили їхнє місто.
Після війни Адольф та Рудольф розділили бізнес і заснували компанії з різними назвами.
