Історію Риму прийнято міряти іменами імператорів чи цезарів. Однак усі ці Гаї Юлії, Калігули чи Марки Аврелії були великою мірою узагальненим позначенням середовища, яке вони навколо себе витворювали.
Зміна імператора означала заміну правлячої верхівки, яка втілювала владу правителя у життя. І навпаки.
За трохи більш як два роки при владі молодий український президент Володимир Зеленський зумів ледь не повністю оновити власне оточення та сам зазнав таких внутрішніх метаморфоз, що їх годі умістити в рамках однієї постаті.
Тож якби хтось спробував описати за римським принципом Україну після 2019 року, то йому довелося б говорити про двох зовсім різних цезарів, хай і з однаковим ім’ям.
Умовно їх можна було назвати Володимир Олександрович Голобородько і Леонід Ілліч Зеленський – майже “свій хлопець” і майже “великий кормчий”.
Між ними – ментальна прірва, навколо них зовсім інші дійові особи.
І головна різниця навіть не в тому, які люди оточували Першого і Другого Зеленського, а в тому, за яким принципом вони відбирались в команду.
За першого цезарювання топ-місця в його Офісі діставались партнерам з минулого життя і “Кварталу” чи експертам, які пристали до команди в ході виборчої кампанії.
Другий же Зеленський оточений здебільшого людьми, для більшості з яких головним професійним навиком виявилось вміння вписатися у систему влади.
Систему, котру для президента вибудував глава його Офісу Андрій Єрмак. За пізньою римською традицією її можна було окреслити формулою “Август-Цезар”, тобто одночасне владарювання верховного лідера і його співправителя з дещо меншими, але так само необмеженими повноваженнями. Або, якщо простіше, як звичайну дуалістичну монархію.
Кілька днів тому у свиті Володимира Зеленського знову відбулись перестановки, які по суті завершили досить тривалий період кадрових трансформацій Офісу президента.
“Українська правда” вирішила розібратися, що відбулося в команді Зеленського, куди й чому йдуть старі кадри і як так сталось, що основним принципом кадрової політики став пошук людей, які вміють тримати при собі “свої 5 копійок”.
Рубікон: початок сакралізації Зеленського
Описана вище зміна всередині Зеленського та його оточення не відбулась одномоментно. Це був тривалий і поступовий процес.
Однак можна дуже чітко визначити точку біфуркації, Рубікон, після якого розвиток Зеленського як політичної фігури пішов у зовсім іншому напрямку. Рубіконом була відставка першого глави Офісу президента Андрія Богдана.
Жодним чином не варто думати, що Зеленський і його кадрова політика часів Богдана були кращі чи гірші. Мова лише про те, що вони цілком інакші.
Суть зміни можна легко осягнути, якщо порівняти, як поводили себе в присутності президента його перший і другий глави ОПУ.
Рубіконом, після якого розвиток Зеленського як політичної фігури пішов у зовсім іншому напрямку стала відставка першого глави Офісу президента Андрія БогданаФОТО: LIGA.NET
Запальний Богдан, який пройшов із Зеленським весь шлях від нереального задуму йти в політику до тріумфу на двох виборах підряд, поводився із президентом, як із однокласником на перерві: міг дозволити собі перебивати Зеленського, жартувати над президентом при сторонніх, забирати у Зе його пляшки води тощо.
Натомість манери Єрмака в присутності президента, часом більше нагадують описи із куртуазної літератури доби лицарства, ніж українську політику ХХІ століття.
Зрозуміло, що така внутрішня зміна у стосунках президент-глава Офісу не могла не позначитись і на зовнішньому позиціонуванні Зеленського. Оскільки публічний образ президента залежить від виписаних в ОПУ медійних рамок, то і переформатування Офісу Єрмак почав із медійного сектора.
Ледь не першою людиною, яку Андрій Борисович привів за собою на Банкову, став політтехнолог середньої руки Михайло Подоляк, який до того встиг попрацювати в різних політичних таборах: від Януковича до Порошенка, з перервами на Думчева.
Можливо якихось зірок в політиці він не хапав, але поділяв головну внутрішню інтенцію Єрмака – потребу у сакралізації влади. Власне, всі перші інтерв’ю Подоляка після приходу до Офісу були саме про це.
Працювати на Банковій в умовах повного підпорядкування для Подоляка було не новим, десь в такій же атмосфері він трудився в АП Януковича, яку очолював Льовочкін. Та й мати емоційного, часом вибухового начальника, після роботи з Юрою Єнакієвським, Подоляк був готовий.
Єдиним, кого не влаштовував такий медійний поворот в Офісі, був Кирило Тимошенко. Він відповідав за медійку до приходу Подоляка і ще пам’ятав як живого Зеленського-свого хлопця, який на ровері і з булавою вривається в світ олігархів і старих еліт.
Ледь не першою людиною, яку Андрій Борисович привів за собою на Банкову, став політтехнолог середньої руки Михайло ПодолякФОТО: ГЛАВКОМ
Але дуже швидко Тимошенко розпрощався зі своїми сумнівами, як і з відповідальністю за медійну роботу в Офісі. Інформаційний потік, який виходить із Банкової, був поставлений під особистий контроль нового глави ОПУ.
Тимошенко, до свого щастя, зумів швидко переорієнтуватися на курування “Великого будівництва”, а навесні 2020-го став ледь не головним логістом на першому етапі державної боротьби з пандемією і локдауном.
Як показало майбутнє, люди, які мали менший рівень адаптивності, не мали шансу втриматись на Банковій. Хай би як давно вони потрапили у перший склад Зе!команди.
Яскравий приклад – експерший заступник глави Офісу Сергій Трофімов, якого Єрмак елегантно загубив на віражі після місцевих виборів 2020-го.
Цікаво, що функціонал Трофімова перебрав на себе уже згаданий Кирило Тимошенко, який швидко навчився грати у гру, запропоновану новим главою ОПУ.
Але, видно не до кінця. Бо як підмітила у своїй книзі перша прес-секретарка Зеленського, “Кирило Тимошенко замінив Сергія Трофімова в сфері регіональної політики, але першим заступником глави Офісу президента Андрія Єрмака не став”.
Манери Єрмака в присутності президента, часом більше нагадують описи із куртуазної літератури доби лицарства, ніж українську політику ХХІ століттяФОТО: ПРЕС-СЛУЖБА ОПУ
Подібних проблем з лояльністю не мав інший “свій” Єрмака Олег Татаров.
Цей персонаж епохи Януковича, повернутий Єрмаком у владні кабінети, щоб виконати для глави ОПУ дві важливі функції: закріпити контроль над силовиками і стати противагою для міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
З обома задачами “талантливый мент”, як називають Татарова колеги в ОПУ, справився. Це, як пояснюють співрозмовники УП в Офісі, і є причиною, чому Зеленський та Єрмак тримаються за одіозного Татарова, попри кримінальні справи, протести, петиції тощо, тощо.
Після відставки Авакова з посади позиції цього заступника глави ОПУ стали ще міцнішими. Саме він від імені президента і глави Офісу буде “курувати” МВС та, як переконують джерела УП, спробує перевести це відомство в ручне управління з Банкової.
Зеленський 2.0
Другий етап цезарювання Зеленського почався зі звільнення заступниці голови ОПУ з питань економіки Юлії Ковалів і призначенням на її місце Юлії Свириденко.
Ковалів дратувала Єрмака з двох причин: по-перше, на роботу її взяв Андрій Богдан, а це вже достатньо дратівливий і негативний фактор в очах Андрія Борисовича. По-друге, Ковалів занадто часто висловлювала власну думку щодо соціально-економічної ситуації і через це нерідко сперечалася зі своїм начальством.
Натомість Свириденко була значно ближча по духу до Єрмака. Вони зійшлися на темі трьохсторонньої контактної групи – Свириденко була представником України в робочій підгрупі з соціально-економічних питань.
До цього вона працювала першою заступницею міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
“Юля абсолютно адекватна і точно розуміє, де існують проблеми, де чорне, а де біле. А ще у неї сильний радник Ростислав Шурма, який досить системно мислить. Але очевидно, що Свириденко обрала для себе стратегію поведінки – ні фіга не перечити, бо це може погано закінчитися для кар’єри“, – коментує один із впливових колишніх членів команди президента.
У травні цього року стало відомо, що з посади прес-секретаря Зеленського звільняється Юлія Мендель.
До цього на Банковій про звільнення Мендель говорили більше року. Головна причина цих нарікань в Офісі полягала у самій Мендель, якої для позиції прессекретаря у публічному просторі було надто багато. При чому з безліччю інформаційних ляпів чи іміджевих помилок – як, наприклад, фізичний недопуск журналістів до Зеленського на заходах. 
Чому Мендель пішла саме зараз? В Офісі переконують, що це було її особисте рішенняФОТО: FACEBOOK ЮЛІЇ МЕНДЕЛЬ
У Менедель не було жодних конфліктів з головою ОПУ, однак в Офісі екс-речницю президента категорично не сприймав Кирило Тимошенко.
“Із самого початку Тимошенко думав, що прессекретар не буде спілкуватися напряму з президентом, і що прес-секретар має йти на четвертий поверх лише через нього. Він там такого чудив – відрізав її від президента, Юля фізично не мала доступу до Зеленського“, – пояснює УП джерело в медійній команді ОПУ.
“Кирило кілька разів хотів звільнити Мендель. Він матом дозволяв собі з нею спілкуватися. Якось Тимошенко сам організовував інтерв’ю президента і Юля запитала його, чи не вважає він, що варто про це повідомити прессекретаря. А він їй відповів: “А не ах**ла ти?“, – додає співрозмовник.
Становище Мендель в Офісі значно покращилося, коли за медійний напрямок почав відповідати Подоляк, у якого вона заручилася підтримкою.
“Я думаю, що головна причина, чому Юля не змогла прижитися – це те, що вона стала першою людиною в команді, яка не пройшла з нами кампанію. І це дуже складно, коли навколо тебе десятки людей, які пройшли шлях, а ти новенька. Так, згодом почали з’являтися нові люди, але це було пізніше. Я думаю цей фактор зіграв важливу роль у нашому ставленні до Юлі“, – пояснює УП свою версію високопоставлений співрозмовник на Банковій.
Чому Мендель пішла саме зараз? В Офісі переконують, що це було її особисте рішення.
“Основною причиною мого звільнення були питання зі здоров’ям, які стояли на заваді саме до виконання всіх функцій. Оскільки робота прес-секретаря передбачає роботу 24/7, постійні поїздки – здоров’я має бути в хорошій формі”, – прокоментувала УП колишня прессекретарка Зеленського.
Замість Мендель на посаду прессекретаря Зеленського Подоляк, а згодом Єрмак із Зеленським обрали вихованого, спокійного і безамбіційного ведучого телеканалу “Україна 24” Сергія Никифорова. Наразі ним досить успішно керує все той же Михайло Подоляк. А Мендель пішла на канал олігарха Рината Ахметова “Україна 24” вести програму про деолігархізацію. 
Никифорова призначили речником Зеленського 9 липняФОТО З ФЕЙСБУКУ СЕРГІЯ НИКИФОРОВА
Згодом у червні сталися інші пертурбації в Офісі – від міжнародки посунули заступника голови ОПУ Ігоря Жовкву. Як це часто буває на нинішній Банковій, у Жовкви не склалися відносини із Єрмаком. Тож, на його місце призначили дипломата Андрія Сибігу.
“Ігоря спочатку думали взагалі у Польщу послом відправити. Він в шоці каже: хлопці, та я ж не хочу послом. То дали йому відповідати за ЄС і НАТО. А Сибізі – всю зовнішню політику. І тут тепер бардак – ну бо хто, наприклад, має їхати на зустріч у Берлін? Сибіга звісно поїхав, Жовква лишився“, – розповідає УП один із колишніх членів команди президента.
У цій ситуації тішить принаймні, що на посаду керівника зовнішнього напрямку в Офіс взяли професійного дипломата, а не вдавалися до послуг доморощених “професіоналів” типу Ігоря Новікова, які ще не так давно за протекцією Єрмака закривали американський трек. І остання серйозна ротація на Банковій сталася кілька тижнів тому. Один із найвірніших соратників Зеленського, Юрій Костюк, пішов із посади заступника голови ОПУ. Тепер Костюк – просто радник президента. До роботи у владі він був одним із ключових сценаристів студії “Квартал 95”, в тому числі серіалу “Слуга народу”.
На Банковій Костюк відповідав за гуманітарний блок та був спічрайтером Зеленського.
“Юра не був готовим до цієї роботи, він мучився цим гуманітарним блоком і нескінченною бюрократією. За що відповідає заступник з гуманітарних питань? Це і духовність, і освіта, і наука, і соціалка. А він – людина творча, які на фіг запити?” – коментує не під запис один із співрозмовників УП на Банковій.
Замість Костюка гуманітаркою в ОПУ тепер опікується Олексій Дніпров. Його кандидатуру Костюк обирав спільно з головою Офісу ще півроку тому, коли Костюк роздумував податися на конкурс голови правління НСТУ.
“Так, Дніпров працював з Табачником. Але ж він він і з Порошенком працював. Зрозумійте, Дніпров – професійний державний службовець. Він нормально себе почуває у цій бюрократії. Плюс Олексій неамбіційний і досить коректний чоловік. На фоні зіркових міністра освіти, чи міністра культури, а з іншого боку голів профільних комітетів – Дніпров їх гарно буде балансувати“, – зазначає джерело на Банковій.
Натомість Костюк все одно залишається в команді Зеленського: він займатиметься креативом і продовжує писати тексти для виступів президента.
* * *
Якось на початку осені 2019-го тодішній глава ОПУ Андрій Богдан розповідав про те, з кого складається фракція “Слуги народу” і звідки цих людей взяли.
“Там є божевільні люди, психічно хворі. Зріз суспільства… Хтось себе відчуває тваринкою – що ж ми можемо зробити. Питання цілей та ідеології. Вони сваряться, щось не розуміють, щось вимагають. Але поки вони йдуть разом до однієї цілі – ми всі одна команда”, – ділився Богдан.
“Частина людей прийшла реально з Фейсбука, як Ліза Богуцька, частину людей ми в інтернеті шукали: хто популярний по цьому округу – ми йому дзвонили і питали: “Йдеш від нас? Завтра треба віднести документи”. Є й такі люди”, – описував глава ОПУ кадровий підхід.
Суть того підходу полягала в масовому “інфікуванні” політичного середовища абсолютно новими, але яскравими, “не такими”, свіжими людьми без політичного бекграунду з розрахунком, що хтось відпаде по дорозі, а хтось виросте у справжнього політика.
Не так давно на зустрічі з журналістами в ОПУ не раз згаданий Михайло Подоляк теж сформулював кадровий принцип команди Зеленського нинішнього періоду:
“Чиновник не має бути чимось великим. Це маленька, безлика, функціональна істота”.
І це мимовільне одкровення є, мабуть, найбільш точним портретом державних діячів доби зрілого Зеленського.
Роман Романюк, Роман Кравець, УП
