Історію Риму прийнято міряти іменами імператорів чи цезарів. Однак усі ці Гаї Юлії, Калігули чи Марки Аврелії були великою мірою узагальненим позначенням середовища, яке вони навколо себе витворювали.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Зміна імператора означала заміну правлячої верхівки, яка втілювала владу правителя у життя. І навпаки.
За трохи більш як два роки при владі молодий український президент Володимир Зеленський зумів ледь не повністю оновити власне оточення та сам зазнав таких внутрішніх метаморфоз, що їх годі умістити в рамках однієї постаті.
Тож якби хтось спробував описати за римським принципом Україну після 2019 року, то йому довелося б говорити про двох зовсім різних цезарів, хай і з однаковим ім’ям.
Умовно їх можна було назвати Володимир Олександрович Голобородько і Леонід Ілліч Зеленський – майже “свій хлопець” і майже “великий кормчий”.
Між ними – ментальна прірва, навколо них зовсім інші дійові особи.
І головна різниця навіть не в тому, які люди оточували Першого і Другого Зеленського, а в тому, за яким принципом вони відбирались в команду.
За першого цезарювання топ-місця в його Офісі діставались партнерам з минулого життя і “Кварталу” чи експертам, які пристали до команди в ході виборчої кампанії.
Другий же Зеленський оточений здебільшого людьми, для більшості з яких головним професійним навиком виявилось вміння вписатися у систему влади.
Систему, котру для президента вибудував глава його Офісу Андрій Єрмак. За пізньою римською традицією її можна було окреслити формулою “Август-Цезар”, тобто одночасне владарювання верховного лідера і його співправителя з дещо меншими, але так само необмеженими повноваженнями. Або, якщо простіше, як звичайну дуалістичну монархію.
Кілька днів тому у свиті Володимира Зеленського знову відбулись перестановки, які по суті завершили досить тривалий період кадрових трансформацій Офісу президента.
“Українська правда” вирішила розібратися, що відбулося в команді Зеленського, куди й чому йдуть старі кадри і як так сталось, що основним принципом кадрової політики став пошук людей, які вміють тримати при собі “свої 5 копійок”.
Рубікон: початок сакралізації Зеленського
Описана вище зміна всередині Зеленського та його оточення не відбулась одномоментно. Це був тривалий і поступовий процес.
Однак можна дуже чітко визначити точку біфуркації, Рубікон, після якого розвиток Зеленського як політичної фігури пішов у зовсім іншому напрямку. Рубіконом була відставка першого глави Офісу президента Андрія Богдана.
Жодним чином не варто думати, що Зеленський і його кадрова політика часів Богдана були кращі чи гірші. Мова лише про те, що вони цілком інакші.
Суть зміни можна легко осягнути, якщо порівняти, як поводили себе в присутності президента його перший і другий глави ОПУ.
Рубіконом, після якого розвиток Зеленського як політичної фігури пішов у зовсім іншому напрямку стала відставка першого глави Офісу президента Андрія БогданаФОТО: LIGA.NET
Запальний Богдан, який пройшов із Зеленським весь шлях від нереального задуму йти в політику до тріумфу на двох виборах підряд, поводився із президентом, як із однокласником на перерві: міг дозволити собі перебивати Зеленського, жартувати над президентом при сторонніх, забирати у Зе його пляшки води тощо.
Натомість манери Єрмака в присутності президента, часом більше нагадують описи із куртуазної літератури доби лицарства, ніж українську політику ХХІ століття.
Зрозуміло, що така внутрішня зміна у стосунках президент-глава Офісу не могла не позначитись і на зовнішньому позиціонуванні Зеленського. Оскільки публічний образ президента залежить від виписаних в ОПУ медійних рамок, то і переформатування Офісу Єрмак почав із медійного сектора.
Ледь не першою людиною, яку Андрій Борисович привів за собою на Банкову, став політтехнолог середньої руки Михайло Подоляк, який до того встиг попрацювати в різних політичних таборах: від Януковича до Порошенка, з перервами на Думчева.
Можливо якихось зірок в політиці він не хапав, але поділяв головну внутрішню інтенцію Єрмака – потребу у сакралізації влади. Власне, всі перші інтерв’ю Подоляка після приходу до Офісу були саме про це.
Працювати на Банковій в умовах повного підпорядкування для Подоляка було не новим, десь в такій же атмосфері він трудився в АП Януковича, яку очолював Льовочкін. Та й мати емоційного, часом вибухового начальника, після роботи з Юрою Єнакієвським, Подоляк був готовий.
Єдиним, кого не влаштовував такий медійний поворот в Офісі, був Кирило Тимошенко. Він відповідав за медійку до приходу Подоляка і ще пам’ятав як живого Зеленського-свого хлопця, який на ровері і з булавою вривається в світ олігархів і старих еліт.
Ледь не першою людиною, яку Андрій Борисович привів за собою на Банкову, став політтехнолог середньої руки Михайло ПодолякФОТО: ГЛАВКОМ
Але дуже швидко Тимошенко розпрощався зі своїми сумнівами, як і з відповідальністю за медійну роботу в Офісі. Інформаційний потік, який виходить із Банкової, був поставлений під особистий контроль нового глави ОПУ.
Тимошенко, до свого щастя, зумів швидко переорієнтуватися на курування “Великого будівництва”, а навесні 2020-го став ледь не головним логістом на першому етапі державної боротьби з пандемією і локдауном.
Як показало майбутнє, люди, які мали менший рівень адаптивності, не мали шансу втриматись на Банковій. Хай би як давно вони потрапили у перший склад Зе!команди.
Яскравий приклад – експерший заступник глави Офісу Сергій Трофімов, якого Єрмак елегантно загубив на віражі після місцевих виборів 2020-го.
Цікаво, що функціонал Трофімова перебрав на себе уже згаданий Кирило Тимошенко, який швидко навчився грати у гру, запропоновану новим главою ОПУ.
Але, видно не до кінця. Бо як підмітила у своїй книзі перша прес-секретарка Зеленського, “Кирило Тимошенко замінив Сергія Трофімова в сфері регіональної політики, але першим заступником глави Офісу президента Андрія Єрмака не став”.
Манери Єрмака в присутності президента, часом більше нагадують описи із куртуазної літератури доби лицарства, ніж українську політику ХХІ століттяФОТО: ПРЕС-СЛУЖБА ОПУ
Подібних проблем з лояльністю не мав інший “свій” Єрмака Олег Татаров.
Цей персонаж епохи Януковича, повернутий Єрмаком у владні кабінети, щоб виконати для глави ОПУ дві важливі функції: закріпити контроль над силовиками і стати противагою для міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
З обома задачами “талантливый мент”, як називають Татарова колеги в ОПУ, справився. Це, як пояснюють співрозмовники УП в Офісі, і є причиною, чому Зеленський та Єрмак тримаються за одіозного Татарова, попри кримінальні справи, протести, петиції тощо, тощо.
Після відставки Авакова з посади позиції цього заступника глави ОПУ стали ще міцнішими. Саме він від імені президента і глави Офісу буде “курувати” МВС та, як переконують джерела УП, спробує перевести це відомство в ручне управління з Банкової.
Зеленський 2.0
Другий етап цезарювання Зеленського почався зі звільнення заступниці голови ОПУ з питань економіки Юлії Ковалів і призначенням на її місце Юлії Свириденко.
Ковалів дратувала Єрмака з двох причин: по-перше, на роботу її взяв Андрій Богдан, а це вже достатньо дратівливий і негативний фактор в очах Андрія Борисовича. По-друге, Ковалів занадто часто висловлювала власну думку щодо соціально-економічної ситуації і через це нерідко сперечалася зі своїм начальством.
Натомість Свириденко була значно ближча по духу до Єрмака. Вони зійшлися на темі трьохсторонньої контактної групи – Свириденко була представником України в робочій підгрупі з соціально-економічних питань.
До цього вона працювала першою заступницею міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
“Юля абсолютно адекватна і точно розуміє, де існують проблеми, де чорне, а де біле. А ще у неї сильний радник Ростислав Шурма, який досить системно мислить. Але очевидно, що Свириденко обрала для себе стратегію поведінки – ні фіга не перечити, бо це може погано закінчитися для кар’єри“, – коментує один із впливових колишніх членів команди президента.
У травні цього року стало відомо, що з посади прес-секретаря Зеленського звільняється Юлія Мендель.
До цього на Банковій про звільнення Мендель говорили більше року. Головна причина цих нарікань в Офісі полягала у самій Мендель, якої для позиції прессекретаря у публічному просторі було надто багато. При чому з безліччю інформаційних ляпів чи іміджевих помилок – як, наприклад, фізичний недопуск журналістів до Зеленського на заходах. 
Чому Мендель пішла саме зараз? В Офісі переконують, що це було її особисте рішенняФОТО: FACEBOOK ЮЛІЇ МЕНДЕЛЬ
У Менедель не було жодних конфліктів з головою ОПУ, однак в Офісі екс-речницю президента категорично не сприймав Кирило Тимошенко.
“Із самого початку Тимошенко думав, що прессекретар не буде спілкуватися напряму з президентом, і що прес-секретар має йти на четвертий поверх лише через нього. Він там такого чудив – відрізав її від президента, Юля фізично не мала доступу до Зеленського“, – пояснює УП джерело в медійній команді ОПУ.
“Кирило кілька разів хотів звільнити Мендель. Він матом дозволяв собі з нею спілкуватися. Якось Тимошенко сам організовував інтерв’ю президента і Юля запитала його, чи не вважає він, що варто про це повідомити прессекретаря. А він їй відповів: “А не ах**ла ти?“, – додає співрозмовник.
Становище Мендель в Офісі значно покращилося, коли за медійний напрямок почав відповідати Подоляк, у якого вона заручилася підтримкою.
“Я думаю, що головна причина, чому Юля не змогла прижитися – це те, що вона стала першою людиною в команді, яка не пройшла з нами кампанію. І це дуже складно, коли навколо тебе десятки людей, які пройшли шлях, а ти новенька. Так, згодом почали з’являтися нові люди, але це було пізніше. Я думаю цей фактор зіграв важливу роль у нашому ставленні до Юлі“, – пояснює УП свою версію високопоставлений співрозмовник на Банковій.
Чому Мендель пішла саме зараз? В Офісі переконують, що це було її особисте рішення.
“Основною причиною мого звільнення були питання зі здоров’ям, які стояли на заваді саме до виконання всіх функцій. Оскільки робота прес-секретаря передбачає роботу 24/7, постійні поїздки – здоров’я має бути в хорошій формі”, – прокоментувала УП колишня прессекретарка Зеленського.
Замість Мендель на посаду прессекретаря Зеленського Подоляк, а згодом Єрмак із Зеленським обрали вихованого, спокійного і безамбіційного ведучого телеканалу “Україна 24” Сергія Никифорова. Наразі ним досить успішно керує все той же Михайло Подоляк. А Мендель пішла на канал олігарха Рината Ахметова “Україна 24” вести програму про деолігархізацію. 
Никифорова призначили речником Зеленського 9 липняФОТО З ФЕЙСБУКУ СЕРГІЯ НИКИФОРОВА
Згодом у червні сталися інші пертурбації в Офісі – від міжнародки посунули заступника голови ОПУ Ігоря Жовкву. Як це часто буває на нинішній Банковій, у Жовкви не склалися відносини із Єрмаком. Тож, на його місце призначили дипломата Андрія Сибігу.
“Ігоря спочатку думали взагалі у Польщу послом відправити. Він в шоці каже: хлопці, та я ж не хочу послом. То дали йому відповідати за ЄС і НАТО. А Сибізі – всю зовнішню політику. І тут тепер бардак – ну бо хто, наприклад, має їхати на зустріч у Берлін? Сибіга звісно поїхав, Жовква лишився“, – розповідає УП один із колишніх членів команди президента.
У цій ситуації тішить принаймні, що на посаду керівника зовнішнього напрямку в Офіс взяли професійного дипломата, а не вдавалися до послуг доморощених “професіоналів” типу Ігоря Новікова, які ще не так давно за протекцією Єрмака закривали американський трек. І остання серйозна ротація на Банковій сталася кілька тижнів тому. Один із найвірніших соратників Зеленського, Юрій Костюк, пішов із посади заступника голови ОПУ. Тепер Костюк – просто радник президента. До роботи у владі він був одним із ключових сценаристів студії “Квартал 95”, в тому числі серіалу “Слуга народу”.
На Банковій Костюк відповідав за гуманітарний блок та був спічрайтером Зеленського.
“Юра не був готовим до цієї роботи, він мучився цим гуманітарним блоком і нескінченною бюрократією. За що відповідає заступник з гуманітарних питань? Це і духовність, і освіта, і наука, і соціалка. А він – людина творча, які на фіг запити?” – коментує не під запис один із співрозмовників УП на Банковій.
Замість Костюка гуманітаркою в ОПУ тепер опікується Олексій Дніпров. Його кандидатуру Костюк обирав спільно з головою Офісу ще півроку тому, коли Костюк роздумував податися на конкурс голови правління НСТУ.
“Так, Дніпров працював з Табачником. Але ж він він і з Порошенком працював. Зрозумійте, Дніпров – професійний державний службовець. Він нормально себе почуває у цій бюрократії. Плюс Олексій неамбіційний і досить коректний чоловік. На фоні зіркових міністра освіти, чи міністра культури, а з іншого боку голів профільних комітетів – Дніпров їх гарно буде балансувати“, – зазначає джерело на Банковій.
Натомість Костюк все одно залишається в команді Зеленського: він займатиметься креативом і продовжує писати тексти для виступів президента.
* * *
Якось на початку осені 2019-го тодішній глава ОПУ Андрій Богдан розповідав про те, з кого складається фракція “Слуги народу” і звідки цих людей взяли.
“Там є божевільні люди, психічно хворі. Зріз суспільства… Хтось себе відчуває тваринкою – що ж ми можемо зробити. Питання цілей та ідеології. Вони сваряться, щось не розуміють, щось вимагають. Але поки вони йдуть разом до однієї цілі – ми всі одна команда”, – ділився Богдан.
“Частина людей прийшла реально з Фейсбука, як Ліза Богуцька, частину людей ми в інтернеті шукали: хто популярний по цьому округу – ми йому дзвонили і питали: “Йдеш від нас? Завтра треба віднести документи”. Є й такі люди”, – описував глава ОПУ кадровий підхід.
Суть того підходу полягала в масовому “інфікуванні” політичного середовища абсолютно новими, але яскравими, “не такими”, свіжими людьми без політичного бекграунду з розрахунком, що хтось відпаде по дорозі, а хтось виросте у справжнього політика.
Не так давно на зустрічі з журналістами в ОПУ не раз згаданий Михайло Подоляк теж сформулював кадровий принцип команди Зеленського нинішнього періоду:
“Чиновник не має бути чимось великим. Це маленька, безлика, функціональна істота”.
І це мимовільне одкровення є, мабуть, найбільш точним портретом державних діячів доби зрілого Зеленського.
Роман Романюк, Роман Кравець, УП
