Подружжя Дмитрієвих виховує чотирьох дітей. Вони раніше проживали у притулках. Після початку повномасштабної війни, у березні 2022 року, сім’я переїхала з міста Оріхів Запорізької області до Івано-Франківська. І на новому місці поповниться ще трьома дітьми, які зараз перебувають у Польщі.
Туди вони евакуювалися разом з іншими вихованцями Оріхівського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Про це Суспільному розповіла Наталія Дмитрієва, пише Правда.іф.
Діти Дмитрієвих
Першу дитину з притулку Дмитрієви забрали у 2013 році. Другу — через пів року потому. А після 2020 року подружжя поділилося родинним теплом ще з двома дітьми.
Найстарша у сім’ї — двадцятирічна Женя. Зараз вона живе у Німеччині. Молодшим дівчатам Віці й Каті — сімнадцять і шістнадцять років. Найменший — тринадцятирічний Давид.
Усі діти — з різних сімей, вони — не рідня.
“У кожної дитини є своя історія, кожна пережила таке, про що, можливо, ми навіть не здогадуємося. Вони всі — травмовані. Але діти хочуть мати сім’ю”, — говорить Наталія Дмитрієва.
Рішення за одну ніч
Сім’я Дмитрієвих проживала у середмісті Оріхова у приватному будинку. Про те, щоб залишити помешкання, задумалися, коли військові РФ окупували сусідні Нестерянку і Василівку.
“Їх обстріляли “Градами”, розбили дитячий садочок. Це дуже близько до нас. Тоді за одну ніч ми вирішили їхати. У дорогу вирушили з чотирма наплічниками. Зі мною й дітьми їхали моя мама, якій зараз 72 роки, і кіт-інвалід”, — згадує Наталія.
Наталія Дмитрієва з дітьми. Facebook/СОС Дитячі містечка Івано-Франківськ
Виїжджали евакуаційним автобусом до Запоріжжя. Далі — потягом до Львова. Дорога була довгою і складною, каже Наталія Дмитрієва. Усі труднощі жінці доводилося долати самотужки, бо із сім’єю не поїхав її чоловік Олександр. Він залишився в Оріхові. Зараз займається волонтерством — ремонтує техніку для військових. Інколи приїздить до Івано-Франківська, аби побачитися з родиною.
Як живеться родині в Івано-Франківську
Дмитрієви обрали Івано-Франківськ для проживання, бо в ньому десять років тому проживала сестра Наталії. Її друзі підшукали житло для родини. Переселенці перебували там місяць. А потім змушені були виселитися, бо даху над головою потребувала рідня власника помешкання, в якої росіяни розбили будинок під Києвом. Сім’я оселилася у Ямницькому ліцеї.
“Там були дуже чуйні люди, які поставилися до нас із розумінням. Вони і їсти готували, і в усьому нам допомагали. Але це було тимчасове житло. Ми жили в одному з навчальних класів. Три родини разом. Всі спали на підлозі, на матрацах”, — розповідає Наталя Дмитрієва.
З ліцею Дмитрієви переїхали до гуртожитку в Івано-Франківську, а пізніше орендували у місті квартиру. Від березня 2023 року орендну плату за цю оселю повністю сплачує благодійна недержавна організація “СОС Дитячі містечка”, представники якої працюють на Прикарпатті.
Житлові питання Наталія Дмитрієва вважає одними з найскладніших для переселенців загалом і зокрема для дитячих будинків сімейного типу, які релокувалися. Та попри труднощі, в орендованій квартирі, як запевняє жінка, знайдеться місце ще для трьох дітей, які поповнять родину.
13-річний Давид, якого виховує подружжя Дмитрієвих, з бабусею. Facebook/СОС Дитячі містечка Івано-Франківськ
Чекають на поповнення
З Польщі до Івано-Франківська має приїхати родинна група з трьох дітей: двоє хлопчиків дев’яти й тринадцяти років та сімнадцятирічна дівчина. Вони вже за документами влаштовані у сім’ю Дмитрієвих.
“Ми познайомилися з ними у грудні 2023 року. Стільки часу вже чекаємо. Туди центр реабілітації виїхав дуже швидко, а от повернутися — не просто. Треба через різні міністерства узгодити переїзд, оформити багато документів, домовитися з перевізником, спланувати, як краще їхати”, — говорить Наталія Дмитрієва.
Рішення про поповнення родини підтримав чоловік. А ініціювали його діти — вони хочуть братів і сестричок. А ще прагнуть прихистити тих, хто у воєнний час залишився без сімейного затишку і підтримки.
