07 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності нашої держави, загинув житель Рогатинської міської територіальної громади Тарас Льовкін, повідомляє своїх підписників Рогатинська міська рада
Важка втрата
Лише нещодавно родина захисника дізналася: Тараса більше немає. Збіг підтвердила ДНК-експертиза.
Зі слів родини дізнаємося, що Тарас Льовкін народився 05 березня 1992 року в Чернігові. Згодом його родина переїхала до мальовничого села Загір’я на Рогатинщині, де мешкали дідусь і бабуся. У 1999 році хлопчик пішов до першого класу Княгиницької школи, а пізніше здобув фах автослюсаря в Миколаївському ПТУ на Львівщині, йдеться у повідомлені.
Він не цурався праці. Працював на підприємствах Львова, згодом — на деревообробній фабриці в Чехії. Заробляв на життя, як тисячі українців. Любив техніку: відновив старенькі «Жигулі» й власноруч пофарбував авто. Потай писав реп — тихі тексти про життя, яке не завжди звучало голосно. Часто навідував бабусю в Загір’ї, любив ці місця. Був тим, кого сусіди називають «скромним», «безвідмовним», «доброю душею».
Як і кожна молода людина, Тарас Льовкін мав багато планів. Їх перекреслило жорстоке повномасштабне вторгнення росії в Україну. Саме тоді він повернувся з Чехії додому. Казав: якщо доведеться стати на захист держави — не ухилятиметься. І дотримав слова.
17 червня 2024 року Тараса Льовкіна мобілізували. Він стрільцем стрілецького відділення стрілецької роти. Після навчання його направили на Луганщину — в район Сватового, де лінія фронту майже не змінюється, але щодня забирає життя.
Повернувшись із першого бойового виходу, він зателефонував братові. Сказав, що найбільше хотів води на позиції. У цих коротких словах було більше правди про війну, ніж у зведеннях.
07 жовтня 2024 року солдат Тарас востаннє вийшов на зв’язок — повідомив, що повернувся з позиції. Після цього телефон замовк. Повідомлення від рідних ішли в порожнечу. Військовослужбовця визнали зниклим безвісти.
Рідним сповістили: 32-річний воїн загинув того ж дня, коли востаннє виходив на зв’язок — 7 жовтня 2024 року, поблизу населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області.
Війна забрала з Рогатинщини ще одного захисника. Та вона не здатна стерти те, з чого складається людина: запах фарби в гаражі, рими в блокноті, голос у слухавці… Історія Тараса —історія тисяч українських родин, які живуть між надією і підтвердженням ДНК. Між словами «зниклий безвісти» і «загинув». Між останнім «я повернувся» і тишею, що триває довше за будь-який бій.
Рогатинська міська рада висловлює щирі співчуття родині загиблого Захисника. Розділяємо ваш біль і скорботу. Нехай Господь полегшить тягар цієї непоправної втрати.
