У Мощуні не залишилося жодної повністю вцілілої споруди
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
У селах на північний-захід від столиці, що впродовж усього березня потерпали від рашиської навали, знаходять тіла розстріляних місцевих жителів. Людей окупанти розстрілювали з дистанції – у автівках, коли місцеві намагалися втікати із атакованих населених пунктів, і холоднокровано одиночними пострілами у голову, просто у погребах, ймовірно, коли самі втікали під час контрнаступу українських захисників.
Про це йдеться в ТСН.
Тут – вітер нині, єдиний суцільний господар. «Станом на неділю, це 128 будинків, які повністю згоріли, вщент. Більше всього постраждали: Мощун, Озера, Гостомель, Горенка …», – розповідають в ДСНС.
Полум’я, що спалахувало по багато разів на день від набоїв ворожої артилерії, могло знищити набагато більше будівель. Якби не пара спеціальних автівок – пів села вигоріло би повністю.
Місцеві – вогнеборці, то переважно ветерани рятувальної справи. Й тутешні тероборонівці. Робили, розповідають – все, на що тільки вистачало ресурсу
А у сусідньому Мощуні, де не залишилося жодної повністю вцілілої споруди, власну битву за виживання, мало не з підпілля – розгорнула бабця Ліда. Сюди, у Мощун, а надто коли окупанти почали гатити артилерією безупину, вже не міг дістатися ніхто. Жінка зізнається, битва з вогнем стала її щоденною справою. «Сама ж мала, так я так: понизу повне відро лила, а як, де вище – відро ділила на два, на три рази, і кому попаде», – розповідає жінка.
Вона навчилася слухати повітря, і спромоглася вижити, поміж суцільного пекла.
Через річку, рашистські загарбники планували дістатися до столиці. Та на заваді стали – українські захисники. Бої в районі Мощуна точилися кілька тижнів поспіль. У що вилилася ворожа лють, тут видно неозброєним оком.
Щонайменше – тричі, окупанти намагалися тут навести понтонну переправу, через річку Ірпінь і тричі українські військові їх тут розбивали. Але ціна тої перемоги – неймовірно висока.
«Наше село, взагалі, практично не залишилось», – кажуть місцеві.
Був період, у березні, коли рашистам таки вдалося увірватися у село. Невдовзі, українські захисники ворога вибили й відкинули знову за річку. Але ті дні окупації, стали – найчорнішими, за усю історію існування селища.
По собі окупанти лишили, не лише руїни, а й тіла. Закатованих та страчених, місцевих жителів.
«Людина просто переховувалась, вона нікому не загрожувала. Вона просто ховалася у підвалі. Зайшли і вистрелили у вухо», – розповідають бійці про тіло чоловіка, якого дістали із погребу.
Життя чоловіка обірвав пістолетний постріл, ймовірно, спеціальним набоєм для руйнування броні. Зброю, саме для таких набоїв, перед тим, як вдертися в Україну, отримали рашиські поліцаї-спецпризначенці. Документи про таке, наші бійці знайшли на Ірпінському мосту, коли розбили ворожу колону.
«Це вкладиш на зброю, яку отримували спецпризначенці, прямуючи до України. Росгвардія, СОБР», – розповідають військові.
Вони їхали вбивати українців та їх зупинили на рубежі Мощуна. Тепер, кремлівські кати в одностроях “Росгвардії” – знищені українськими захисниками, просто валяються на вулицях селища. Деінде – поодинці. Трапляється цілою компанією, поруч із поцупленим баяном.
Навіть, свині й зголоднілі пси – оминають рештки окупантів. Безславний кінець посеред суцільної руїни. Це те, що отримали рашисти на підступах до української столиці. Ліквідованих загарбників українські військові збирають, аби передати на московію. Можливо, в обмін на тіла полеглих за Батьківщину, українських воїнів. Водночас, поміж руїн, шукають вцілілих цивільних.
«Вчора були люди, які 38 діб просиділи у підвалі. Я не можу його передати, їхній стан. Наскільки вони не розуміли, де вони перебувають, який час, яка дата, яка влада. Взагалі, хто переміг, чи не переміг», – розповідає мешканка Горенки Лариса Лещинська.
Тим односельцям, каже Лариса, вже надають медичну й психологічну допомогу. Але люди потребуватимуть ще й прихистку бодай, тимчасового. Водночас, ті хто полишив власні домівки, вже рвуться додому. Та перш ніж дозволити людям повернутися, усю територію мають ретельно обстежити сапери. Тікаючи, окупанти залишили по собі сотні прихованих смертельних пасток.
