Земля з-під ніг. Через постійні зливи Прикарпаття потерпає від зсувів ґрунту. Руйнуються дороги, просто біля хат утворюються прірви. А в селищі Верховина понад півсотні жителів узагалі відрізані від цивілізації. Причому ще після торішньої повені, яка зруйнувала переправу.
Чому міст і досі не полагодили? Та як виживають люди в таких умовах? – розбиралася Жанна Дутчак, пишуть Версії з посиланням на Подробиці.
Як я маю ходити сюда така стара люди добрі.
Стрибаючи з каменя на камінь, пані Ганна – намагається перейти річку. Це єдина дорога, якою вона може добратися до центру селища. Каже: замовила машину дров. Тому й прийшла подивитися, чи проїде вона тут.
Ганна, жителька селища Верховина:
Ні дров нічого не має. Та що я можу робити. Пообіцяли що дрова дадуть, та як я сюди буду вести дрова, та мушина загудить, а я на пенсії дві тисячі як я це оплачу.
А Василю Кошелюку щотижня треба возити на процедури в лікарню дочку-інваліда. На цей берег чоловік несе дівчину на руках, а звідси чи підводою, чи повнопривідною “Нивою”.
Василь Кошелюк, житель селища Верховина:
Не може ні ходити нічого. І дуже тяжко. Доставка видите самі яка через цей міст проблема.
Міст через річку забрала торішня повінь, – розповідають селяни. А разом із ним – чималий шмат берега. Відрізаною від світу опинилася ціла вулиця. А це більше півсотні жителів.
Іван Савчук, житель селища Верховина:
Ця дорога це є насип. Це не жива земля. Її почало підмивати. Коли вода пішла цей бік, габіони всі пішли в долину і міст упав.
На відновлення переправи та укріплення берегів горяни чекають вже більше року. За цей час встигли зробити ось такий з’їзд, щоб можна було хоча б якось дістатися на інший берег. Щоправда, це за умови – що річка мілководна. Бо коли вода піднімається, тоді або в брід, або в обхід горами.
Найважче дітям. Чи підуть більше як два десятки учнів до школи – вже рік залежить від погоди.
Як тут діти можуть переходити такі маленькі? Пускати без нагляду?
Марія, жителька селища Верховина:
Якщо ще кінь може проїхати, бо таке було що і кінь не проїхав. Взагалі. Як під скалою зірвало, то ні кінь, хіба би вертольотом. А це рве і рве.
З кожним дощем берег осувається. За цей рік вода забрала більше метра, – кажуть люди. Ще одні серйозні опади – і в річці опиниться вся дорога. Далі скеля. Тож шлях до хат може повністю заблокувати.
Це ще було о так, а це вже цього року забрало.
Обійстя пані Наталі саме навпроти зруйнованого мосту. І нині воно вже за крок до прірви.
Наталя Цвілинюк, жителька селища Верховина:
Вже зараз-зараз і ми в потоці. Уже наскільки тут стрімко зробилося що ми боїмося що ще трошки і все піде.
Міст руйнується тут не вперше, розповідають горяни. Останнього разу, у дві тисячі восьмому, переправу після повені швидко відновили. Бо на лісосіку щодня курсували машини. Нині ж ліс не рубають і чиновники годують місцевих обіцянками.
Василь Кошелюк, житель селища Верховина:
Рік пройшов говорили вже цього року в 2021 поможуть нам цей міст відновити, але нічого не ясно.
Голова райадміністрації пояснює: цей міст справді планували відновити за “повеневі” кошти. Та гроші надійшли запізно в середині грудня. Освоїти їх до кінця року в районі не встигли, і кошти повернулися до держбюджету.
Василь Бровчук, голова Верховинської РДА:
На цей міст ми не знайшли підрядчика, який би за короткий термін зміг виконати роботи згідно планованого кошторисного розрахунку. Ускладнення було мороз, сніг.
Цьогоріч виділити гроші на відновлення мосту чиновники просили обладміністрацію вже двічі. Ті, зі свого боку, направили звернення до Кабміну.
