Збройні Сили України продовжують успішні контрнаступальні дії на різних напрямках фронту.
При цьому у Зеленського зазначають, що для російських військ ще буде багато “сюрпризів”. Крім того, Україна не забуває про Крим та має план щодо тих колаборантів, які говорять про “референдуми” на тимчасово окупованих територіях.
Про це та більше в інтерв’ю 24 каналу розповів Радник глави Офісу Президента Михайло Подоляк, передає Правда.іф.
Успіхи ЗСУ на Харківщині
Ми дочекалися гарних новин із Харківщини й нарешті видихнули. На ці події чекали не лише ми з вами, а й наші вороги. Виявилось, що вони перестають вірити своїм пропагандистам. І коли не побачили жодних новин про Харківщину вирішили собі, що тривають бої.
Варто зазначити, що таких новин вже не було впродовж трьох днів. А сьогодні, коли росіяни побачили новини із Харківщини, тепер намагаються знайти виправдання тому, що відбувається.
Говорять, що це запланований відхід і “затягування” ЗСУ кудись. Вони вже починають говорити про те, що недооцінили українську армію, не зрозуміли тактичний задум генштабу України і це дуже добре. Але я б хотів додати, що не варто думати про те, що перемога прийде вже завтра. Ми розуміємо, що це дуже важкий шлях і це лише початок.
Ці декілька тижнів наші захисники відпрацьовували всю логістику, але ще досі вразили не все тилове забезпечення ворога. Це питання і “Рамштайну”, і допомоги наших партнерів. Як на мене, поки рано говорити про те, що ми масштабно просуваємось вперед. Попередньо, ми лише вказали росії на її місце і робитимемо це надалі.
Очікуємо таких самих добрих новин з інших напрямків. Мене найбільше цікавить ключовий напрямок – Луганськ і Донецьк. Я дуже хочу, аби ми показово і якомога швидше забрали ці міста.
Це дуже важливо, аби остаточно зламати все, що є всередині росії, аби вони зрозуміли, що вони не є якоюсь наддержавою.
Окупанти справді чекають щодня наші зведення Генштабу, а деякі вже навіть розробити карту нашого наступу. І от речник Одеської ОВА Сергій Братчук зазначив, що дуже любить родзинки, але зараз його приваблює ізюм.
Я дуже очікую карту від пана лукашенка, де все ж будуть ті чотири напрямки, з яких хтось мав наступати.
Безумовно, ми спостерігатимемо, як буде змінюватись риторика не тільки російських воєнкорів, а й російського суспільства. Зараз російська “соціологія” паралельно із просуванням ЗСУ видала опитування, де вже 92% щиро підтримують путіна і всю цю вакханалію.
Риторика зміниться і вони вже цитуватимуть нас і погоджуватимуться, що все так, як і було заплановано.
Для мене дуже принциповим є повернення Донецька та Луганська, адже це має бути дуже знакова подія.
У будь-якому випадку, ми бачимо просування ЗСУ на Херсонському напрямку. Вчора навіть бачили відео, як саме ЗСУ тримають під вогневим контролем мости на переправи. Тут відповідно – Харківський напрямок і звільнене село на Донеччині, та й “бавовна” у Криму. Я уявляю того “бункерного”, який сидить в алтайському краю і не розуміє, що відбувається.
Та ніяк він не може пояснити, що відбувається. Він досі живе в тій ілюзії, в якій він перебував 24 лютого. Ви ж пам’ятаєте це обличчя, коли воно розвалилось на кріслі і розповідає щось про леніна та схожі нісенітниці. Ця людина не може ставитись до себе критично, це проблема російської політичної еліти. Вони не оцінюють свої слова, як щось таке, за що потім буде потрібно відповідати.
До речі, це одна із ознак нездоров’я нації в цілому. Вони так себе поводять, бо вважають, що війна від них дуже далеко.
Це все вже було у 2008 році – росіяни прийшли, масово вбили людей у Грузії і не отримали жодної кари. Вони зайшли у 2014 році до нас – масово вбивали людей і також не отримали покарання.
Це тривало дуже довго по цілому світі, ця безкарність – ключова. Адже путін розумів, що він може бути не покараним і безмежно підіймати ставки. Вже зараз вони починають розуміти, що безкарності більше не буде.
Це ключовий елемент – безкарність. І вони, коли заходили в Україну в такому масштабі, чому він сидів такий собі поважний і казав “ми зараз починаємо тут спеціальну військову операцію, ми швидко усіх на коліна”, бо розумів, що потім, якщо він здійснить вбивство певної кількості людей, то він не буде покараний. Тому можна робити все що завгодно і постійно підвищувати ставку. Ось це робить росія. Сьогодні він розуміє інше, не може це посенсувати, але розуміє, що безкарності більше не буде.
Якщо впаде Луганськ і Донецьк ви побачите, як швидко впадуть багато людей, які просто зникнуть, багато людей у російській політичній еліті. І там почнеться вже незворотний процес трансформації, навіть не треба буде чекати на закінчення війни – він почнеться саме з падіння Луганська чи Донецька. Після цього там буде йти трансформація.
Щоб побачити обличчя людей, які будуть фантастично налякані, за це треба воювати зокрема. Щоб ці всі люди – це ірраціональне зло були покарані у такому обсязі у прямому ефірі. Так само як у прямому ефірі сьогодні світ дивиться, як вбивають українців, наших дітей. Треба подивитися, як ці люди по-звірячому боятимуться відповідальності й розумітимуть, що відповідальність вже точно їх дістане.
Дивіться повне відео з Михайлом Подоляком на ютубі 24 каналу:
Пане Михайло, давайте трохи по фронтах, щоб завершити, що стосується Харківщини. Наш Генштаб поки нічого не говорить, але з того боку почали говорити про те, що Збройні Сили України вже під Куп’янськом. Чому для нас важливе це місто і чи дійсно Збройні Сили України вже під Куп’янськом?
Сьогодні Генштаб конкретно повідомив, що звільнено вже 20 населених пунктів у Харківські області. Звільнена територія – 700 квадратних кілометрів, це дуже важливо. Куп’янськ – це ключове стратегічне місце, через яке йде все харківське угруповання російських військ – отримувало поповнення і резерви.
Це такий ключовий транспортний вузол, який треба буде забрати й вже після цього дивитися, чи нам йти на Північ, чи трохи вниз на Південь. У такий спосіб розрізати це угруповання російських військ і не давати їм можливості працювати в режимі постійного пересування резервів.
Це ключові елементи на карті. Я маю на увазі, що в цьому випадку ми говоримо про Куп’янськ. Мені здається, у Харкові йде та буде йти планова зачистка території від нелюдів, які там перебувають.
Я дивилася, що росіяни дуже емоційно реагують на події на Харківщині. Річ не у тому, що вони “ледь ноги звідти забрали” і то не всі, а в тому, що вони навіть дивувалися, з яким завзяттям та “нахабством” ми це робили. Вони просто не очікували того, що наші Збройні Сили України можуть заходити не обережно з боків, а з повним “нахабством” вдиратися у тил ворога.
Мені здається, що росія настільки інтелектуально слабка, що на 197 день вже можна було б зрозуміти, що Україна – це взагалі інша держава, яка воює інакше. У нас абсолютно відмобілізовані Збройні Сили, які професійно набагато вище, ніж російська армія, зокрема ці хвалені десантники, спецнази тощо.
Вони могли мультфільми знімати про свої збройні сили та показувати своїм людям, які живуть у містах, де немає газу і доріг. А коли вони зіткнулися з армією, яка вміє воювати, тоді виявляється, що всі ці мультфільми – це 70-ті роки, Радянський Союз.
Тому все йде за українським планом абсолютно чітко. Було питання тільки в одному – кількості ресурсів. Тобто росія десятиріччями накопичувала радянську зброю, трошки її модернізувала і сьогодні кинула все це на Україну.
Мені здається, в Європі навіть повірити не можуть, що такий обсяг зброї, неважливо – іржавої зброї, танків, артилерії, РСЗВ, такої кількості у мільйонах одиниць снарядів – можна кидати на поле бою і не отримати жодної переваги.
Це говорить про одну річ – українське суспільство перебуває на іншому рівні розвитку, українська армія перебуває на іншому рівні розуміння, що таке сучасні типи війни. Це важливо і дуже добре.
Я взагалі вважаю, що нам не треба звертати увагу на будь-які емоції росіян, окрім одної – цей гарний вереск, коли вони говорять “Мне так не хочется отсюда уезжать”.
Але доведеться, тому що валізи ми вже зібрали вам.
Ні, які валізи? Вони мають потім платити. Дивіться, це ж були окупанти не тільки військові, були окупанти й цивільні – це незаконні мігранти. Ми можемо назвати людей, які живуть сьогодні у Криму незаконними мігрантами, які зайшли й зайняли чужу квартиру, вони мають платити за це. Ми маємо виставити рахунки за все, що вони робили. Тому не треба так легковажно говорити, що “ми їм зібрали валізи”, до побачення.
Ні, я вважаю, що треба довести все до кінця. І довести все до кінця у юридичному сенсі – росія має багато заплатити за все, що вона принесла на територію України, у повному обсязі.
Тому валізи, будь ласка, назад, а туди ще вкладете певну кількість грошей, які ви маєте заплатити людям, які втратили все. І протягом 8 років все втрачали через якихось суб’єктів. Ви ж бачите, як вони виглядають і розмовляють, це ж не люди з якими можна про щось спілкуватися – це якісь дивні суб’єкти. І треба такі речі доводити до кінця не тільки військовим шляхом.
Я взагалі раджу нашій армії, безумовно, радити армії, яка так працює – не треба, але я вважаю, що маємо максимально жорстко поводитись на полі бою. Максимально жорстко, тобто нищити без жодного жалю те, що там перебуває. Я маю на увазі суб’єктів, які там перебувають.
Я сьогодні навіть поставила собі питання, чи вистачає скотчу нашим захисникам на Харківщині? Ті відео зі взятими в полон, я потішилась, що ми матимемо обмінний фонд. Щоправда, я не впевнена, наскільки це гарний обмінний фонд. Ми розуміємо, що так званих мобілізованих з “ДНР”, “ЛНР” забирати не хочуть, тому розумію, що тут можуть бути питання. Власне питання до того, що були світлини, нібито ми якогось цілого генерал-лейтенанта взяли на Харківському напрямку.
Сичевого. Зараз перевіряється ця інформація, тому що він був у статусі підполковника, коли його затримували. Але зараз перевіряється вся інформація, тому що можливі різні варіанти. Щоб точно вже впевнитись, що ця людина має відношення до командування напрямком “Схід”.
Яка ситуація в Криму
Що стосується заклику до Криму, аби наші люди виїжджали, евакуювалися і надавали інформацію про окупантів. Як тут просувається, надають?
Ми не будемо називати джерела, бо розуміємо, що люди все одно перебувають у небезпеці, тому що в росії працює тільки дві структури – росгвардія, яка вміє бити жінок, дітей і літніх людей та фсб, яка бігає по квартирах і шукає людей, які надають чи не надають інформацію для України.
До речі, вчора Крим вийшов на протести, що вперше, мені здається, за 8 років відбулося.
Безумовно, бо випустили вбивцю – місцевого жителя. Дійсно, в Криму поступово змінюються настрої. Люди розуміють, що туди повертається свобода і демократія, бо це з росією ніяк не пов’язано.
Ви ж розумієте, що росія – це табір, у якому категорично заборонено бути вільним і демократичним. Тому у Крим повертаються інші настрої – там суттєво збільшуються протестні настрої. І люди, які є по своїй суті українцями й просто вимушено перебували з різних причин.
Ці люди вже починають трохи надавати інформації – її досить багато. Не вся інформація верифікується, бо це досить складно це здійснити. Але інформація дуже суттєво допомагає нам оцінити масштаб того, що сьогодні зберігається у Криму.
Взагалі ми вважаємо, що з військової точки зору Крим є опорою для залишкового спротиву російської армії. Це ж військова база. Вони не вкладали гроші у розвиток півострова, бо він з економічної, туристичної й природоохоронної точки зору – був не потрібен. Вони вкладали туди тільки в бази, паливо, снаряди, літаки, системи ППО – “непереможні й шедевральні” системи С-400, яким “аналогів немає” тощо.
Я, до речі, дуже пишаюся, що українська армія довела, що на ринках зброї купляти російське щось, де маркування є “зроблено в росії”, – категорично заборонено навіть країнам, які досі воюють луками та стрілами. Тобто їм не треба витрачати гроші на російську зброю.
Так ось, багато інформації, її сьогодні верифікують і, думаю, що Крим – це буде ключовий елемент деблокади наших територій. Тобто треба буде нищити шляхом диверсійної та партизанської роботи, а там є кому цим займатися. Нищити цю всю інфраструктуру, яка там знаходиться – щоб не було додаткової військової спроможності російської армії.
Звідти йдуть певні резерви, звідти йде військова техніка і це все треба знищувати.
– Залужний сказав, що “якщо ви, раптом, не здогадувалися, то, власне, наша робота”. Виникають питання: чим, як, і чому саме зараз? У мене таке відчуття, що ми місяць спостерігали, що робитиме росія, бо вони так сильно били себе в груди та кричали, що Крим – це священна земля і вони її не здадуть.
Ви набагато складніше питання підіймаєте. Це питання переродження навіть нашої нації. Тому що ми певний час також вважали, що треба десь обережніше й страшно… Ми поступово приходимо до того, що якщо ти навіть воюєш за свою свободу, то треба воювати з відкритим забралом, треба говорити й називати речі своїми іменами.
Безумовно, ми не боялися реакції, яку виказав цей дивний пан медведєв, який казав, що вони розпочнуть “судний день”. Крим – це священна територія України, як і ще низка територій, які були віддані російській федеративній республіці у свій час, якщо ми говоримо про 1953 – 1954 роки, в обмін на території Криму.
Тоді був певний розмін. І про це бажано росіянам не говорити, тому що ми віддавали, наприклад, ту ж Таганрозьку область, яка була абсолютно еволюціонована з цивілізаційної точки зору. І забирали територію, над якою треба було опрацювати.Заступник глави російської ради безпеки дмітрій мєдвєдєв провів зустріч із ветеранами Другої світової війни. Він спробував переконати їх у “могутності” росії та озвучити голосні погрози Україні.
І з Криму зробила Україна те, що він виглядає сьогодні пристойно – саме Україна. Ніякої росії там і близько не було. Тому ми вважаємо Крим абсолютно священною українською територією. Нема ніяких інших ні юридичних, ні фактичних обставин, які говорили б, що росія має якесь там дотичне відношення до Криму. Але ми ж обережні та цивілізовані.
Ми приймали, на жаль, погані правила гри, які у 2014 році наші партнери по замовчуванню запропонували нам: “удаймо, що Крим не розуміємо чий, але давайте не будемо на це звертати уваги”. І ми певний час грали, приймали цю гру. Знову ж таки, це було погане рішення української сторони.
Ви пам’ятаєте, що до 2021 року, коли була перша Кримська платформа, про Крим практично взагалі не говорили: про деокупацію Криму, про можливість навіть військової деокупації – це взагалі було табу. Ви пам’ятаєте, що у 2015 та 2016 роках все, що було про Крим – це борди в Києві, що поставили “Крим – це Україна”. Справді, у Києві треба пояснювати, що Крим – це Україна, ми ж цього “не знали”.
Але, між тим, сьогодні чітко зрозуміло, що ми все більше і більше починаємо грати з відкритим забралом: і на Харківському напрямку, і на Південному (Херсонсько – Запорізькому) і тим більше – в Криму… Що дивіться: це територія абсолютно наша. І світ це прийняв точно не тільки де-юре, але й де-факто. Світ вважає, що ми маємо повернути ці території.
Ми пропонуємо росіянам залишити все, що вони незаконно побудували в Криму і залишити добровільно цю територію, віддати її власнику, тобто Україні.
Ми пропонуємо це зробити добровільно. Якщо вони цього не зроблять, то ми маємо право військовим шляхом деблокувати цю територію, звільнити й знищити незаконні елементи, які там були побудовані. В тому числі військову інфраструктуру росії.
Про це говорить вже Захід. Він говорить: “Будь ласка, використовуйте все, що вам потрібно, бо це ваша територія й ви маєте абсолютне право”. Міжнародне право це підтверджує в повному вигляді робити все, що ви вважаєте за потрібне.
Тому що Крим – це Україна. Як і решта території самої України.
Це аксіома, яку ми маємо золотими літерами написати. Замість мавзолею має стояти такий куб й на ньому має бути написано “територія України є для росії абсолютно табуйованою темою. Не заходьте ніколи за кордон України. Тільки, якщо вас попросять зайти”. Але я думаю, що росіян довго ми не попросимо до нас прийти.
Формування російської думки щодо України
Кожного ранку, коли я переглядаю статистику від Генштабу й дивлюся скільки вбитих окупантів маємо, дуже тішуся, а потім думаю про те, що це майже 52 тисячі тих, хто не зможе повернутися додому й сказати своїм дітям: “Сыну, запомни, никогда не иди воевать в Украину”.
Дуже гарне бажання. Але, я думаю, що ми зробимо все правильно. Дуже тяжкий шлях тільки починається по деокупації території. Нам буде складно його пройти, але ми точно пройдемо. Ви ж бачите й чуєте як люди думають. Є ж консенсус в суспільстві, що треба пройти цю дорогу. Це важливо для держави під назвою Україна, щоб вона в такому потужному вигляді існувала. Ми обовʼязково зробимо оце, що ви говорите.
Ми придумаємо форму, як кожному росіянину написати “Ніколи не заходь на територію України. Як тільки ти без дозволу сюди зайдеш, назад вже не повернешся”. Мені б хотілося тільки не коштом життів наших пацанів. Мені б хотілося, щоб не 50 тисяч було, а вся ця купа людей з паспортами російськими, включно з колаборантами нашими, – щоб вони нікуди вже не заходили.
Далі давайте до Херсону. Я памʼятаю, коли почалися перші розмови про те, що ми йдемо, обережно кажучи, в контрнаступ. Тоді Генштаб сказав, що нікому нічого не кажіть. При цьому висловлювалися різні думки й напрями щодо цього. Це наша інформаційна перемога була?
Генеральний штаб в нас дуже креативний й дуже професійний. Вони активно аналізують, а не як російський штаб, що і де відбувається. В нас є дуже гарні дані розвідки з точки зору пересування і постійної передислокації тої чи іншої російської частини. Ми бачимо де більше зброї, де менше зброї.
Для нас контрнаступ трошки ширше виглядає – не конкретна атака тільки на Харківському напрямку, чи тільки, наприклад, на Херсонському напрямку. Ні, це одночасний наступ на 10, на 20 напрямках – це тактика “тисячі порізів”. Для чого? Щоб зменшити й мінімізувати свої втрати. Ключове в контрнаступі України – це суттєве збільшення за останні 2 тижні інтенсифікації обстрілів саме логістичного забезпечення.
Тобто оці всі склади різного гатунку, оці всі паливні бази, оперативно тактичні штаби. Крім того, транспортні вузли. Все це знищується. На жаль, нам ще трохи не вистачає накопиченої зброї. Якщо б її було більше, конкретної тяжкої зброї, тих самих високоточних систем РСЗВ з керованими реактивними снарядами, то певно ми б ще більш ефективно деблокували свою територію.
Ще раз підкреслюю. Це дуже важливо, щоб ми всі розуміли. Немає одного напрямку, де ми консолідували всі сили й рушили саме там. Нема одного Харківського напрямку – є 10 Харківських напрямків, є 10 Херсонських напрямків. І йдуть постійно певні роботи по деблокаді.
Це правильна інформаційна робота, тому що росіяни взагалі не розуміють, що буде відбуватися сьогодні вночі, що буде відбуватися завтра зранку. Це нам додає додаткових важелів впливу на ситуацію. Це дуже важливо. Буде ще Херсонський напрямок, буде Мелітопольський, але я особисто найбільше очікую активну наступальну операцію на Донецько-Луганському напрямі.
Померла королева Великобританії Єлизавета ІІ
Бачу підтвердження інформації, що у віці 96 років померла королева Великобританії Єлизавета ІІ.
Велика епоха пішла й це трошки переформатує сьогодні політичний процес, в тому числі в Британії. Заміна очільника трону – це велика процедура, як і саме поховання. Це трохи змістить фокус уваги світових ЗМІ, які зосередяться на цій трагедії у Лондоні.
Але я думаю, що це справді епоха – 96 років. Єлизавета ІІ бачила Другу світову війну і вона, по суті побачила Третю світову. Я думаю, що це дуже повпливало на лідера Британії.Британська королева Єлизавета II померла 8 вересня 2022 року у віці 96 років. Останнім часом її почало підводити здоров’я. Її величності рекомендували медичний нагляд. Жінка перебувала на престолі 70 років і стала рекордсменкою з правління в історії британської монархії.
Донецький та Луганський напрямки
Що стосується Донецького й Луганського напрямку. Сьогодні було повідомлення про те, що ми звільнили одне із сіл на Донеччині й в цей момент на давно вже окупованих територіях, які знаходяться під окупаційною владою 8 років, там говорять про нові так звані референдуми. Тепер вони нібито домовилися про те, що проведуть їх 4 числа, в день якогось там “единства“. Наш Генштаб навіть говорить про те, що на тимчасово захоплених територіях Харківської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей йде підготовка до так званих референдумів.
У них “День единства захваченных, униженных, обиженных, разграбленных территорий”. Тільки таке може бути свято в росії. Немає ніякої російської федерації – є імперія, яка побудувалася на уламках й пресингує ті чи інші етнічні меншини, тому “день единства” виглядає трошки знущанням.
- По-перше, немає сенсу обговорювати будь-які юридичні ініціативи від квазіутворень, типу кримінального анклаву ДНР, ЛНР і таке інше. Нема ніяких підстав, щоб будь-який референдум вважати дійсним, навіть кримський. Я про це постійно говорив й постійно підкреслював – він не мав ніяких юридичних наслідків.
- По-друге, він не опирався ні на які закони. Тобто Україна не могла провести такий референдум, згідно з законодавством.
В Автономній Республіці Крим точно не було прописано можливість такого територіального референдуму.
А в росії взагалі немає концепції референдуму. Тобто не може територія Евенкії вийти й сказати, що “ми хочемо мати право самовизначитися й хочемо провести референдум щодо відділення від росії”. Це нонсенс.
Тобто держава проводить референдум по надуманому закону, якого не існує. Безумовно український референдум він не визнаний ніким у світі. Він юридично нікчемний й таким чином ні до чого це не приводить.
Тим більше ми зараз бачимо, що Кримом буде йти банальна деокупація тим чи іншим шляхом. Тобто або попросимо тих людей залишитися там до кінця віку, який буде дуже коротким, або піти собі кудись. Після чого ми будемо домагатися їх через екстрадиційні процедури з росії.
Референдум на тимчасово окупованих Луганщині та Донеччині
Це невідомі квазіутворення, вони нікому непотрібні. Нема ніякої “ЛНР” та “ДНР” – є окупована територія Донецької та Луганської області. Так само, як є окупована територія Херсонської, Запорізької й Харківської областей.
Там є російські війська, там є насилля і там є насильно встановлені окупаційні адміністрації, які при тому ще й вчиняють масово воєнні злочини. Тобто юридично в рамках міжнародного права, тим більше, що війна була не спровокована, немає ніякого мандату в росії для того, щоб проводити будь-які військові дії на території України. В тому числі на території Донецької та Луганської областей й в Криму.
Треба розуміти, що росія все це робить абсолютно навмання, не опираючись ні на які міжнародні нормативні документи. Таким чином, все, що росія юридично придумала, тобто:
- референдум,
- рубль,
- банківські системи.
Все це юридично нікчемно.
В принципі нам важливо знаєте що з точки зору референдуму? Нам важливо, щоб всі ці особи, які заявляють публічно про наміри провести референдуми, щоб вони це робили. Таким чином ми будемо вважати, що вони хочуть вчинити юридично фіксований злочин.
Чому я хочу, щоб одна з ключових поразок була в Донецьку та Луганську? Росія буде зовсім інакше сприймати те, що відбувається й наші вимоги. А серед наших вимог, детально скажу пропозиція, але це не пропозиція, а ультимативна вимога видати нам всіх людей незалежно від того громадянами якої країни вони є, які створювали злочини, в тому числі юридичного характеру.
Тобто проявляли ініціативу провести незаконні юридичні дії на території України – організаторів референдумів. Ми будемо потребувати до екстрадиції в Україну, щоб вони отримали юридичні терміни.
Шантаж Запорізькою АЕС
Я з експертами все намагаюся з’ясувати, для чого окупантам Запорізька АЕС. Ми зійшлися на 2 моментах: перший – що вони хотіли собі Крим забезпечити, але щось не вийшло, а другий – що на залякування ядерною кнопкою вже не реагують. Тому тепер вони припхалися на наші території і лякають нашими АЕС, мовляв, це не їхні території, вони не причетні.
Це трошки складніше, якщо ми говоримо про ЗАЕС. Так, перші плани (окупантів – 24 канал) були – захопити АЕС та перекинути електроенергію до Криму. Вони й не полишають ці плани. Але в них нічого не вийде, бо руки в них ростуть з не з того місця, де треба.
Але вони такі теми, як ЗАЕС, використовують як постійну, масштабну та шантажну гру. Вони постійно щось говорять, що щось обстрілюють, що щось відбувається. Це як інформаційний тиск на суспільні думки в інших країнах.
Бо це ми вже цинічно дивимося на росіян, розуміємо, які вони та працюємо з ризиками. А суспільство інших країн вони трохи панічно сприймають будь-яку інформацію щодо атомних електростанцій. Вони вважають, що може бути Чорнобиль тощо. Для них це суттєво.
Тому росія просто постійно вкидає ці теми в суспільство, проводить щось “по своїй ініціативі”. Це ж класична технологія для росії – вона прийшла, захопила чужий об’єкт критичної інфраструктури, щось собі ламає, обстрілює.
Але при цьому ця особина небензя (представник росії в ООН – 24 канал) говорить, що вони ініціюють засідання, щоб обговорити проблеми безпеки на ЗАЕС. А це глобальна тема, всі починають про щось говорити, і так лякають людей в інших країн. Оце тактика росії.
Військові дії під час зими
Я бачила заяву генсека НАТО Єнса Столтенберга, який сказав, що війна в Україні підходить до вирішального етапу. Я так розумію, що він мав на увазі те, що взимку буде затихання військових дій, а вже на весну – хто краще підготується, той і матиме перевагу.
Я не думаю, що буде затихання бойових дій на зиму, адже ми вже воювали в лютому та березні цього року, коли були тяжкі погодні умови. Я взагалі цього не зовсім розумію. Так, для певних суспільств є поняття – воюємо в комфорті, але для такого типу війни, який ми бачимо зараз, та для такого типу інтенсивності немає жодних шансів зупинити її на певний час.
Чому? Для нас це взагалі не вигідно, бо росія за цей час зможе мобілізувати ще певну кількість зеків та боржників, тобто отримає ще певну кількість живої сили, яка їм не потрібна, але буде мати автомати і перебувати на полі бою. За цей час вони зможуть підремонтувати ще певну кількість техніки, яка законсервована, зокрема танки та гармати.
Зрозуміло, що це все не буде створювати великі небезпеки для нас, але це все рівно буде збільшувати кількість втрат, які ми будемо нести. А навіщо нам це потрібно?
Тому я думаю, що не буде ніякої зупинки. Кульмінація війни – це поняття трохи дивне для нас на 197 день війни. Для нас кожен день – це кульмінація, бо він вирішує якісь питання – тактичні чи навіть стратегічні.
Але мені здається, що ключове сьогодні – це цей наступ, який йде по всіх напрямках, ці удари по логістиці. Це виглядає для росіян зовсім інакше – якщо вони 190 днів ховалися за пропагандою та говорили, що вони щось контролюють, то сьогодні вони розуміють, що за три дні трохи інша ситуація, але не в тому сенсі, в якому вони думали.
Візит Ентоні Блінкена до Києва
8 вересня до Києва прибув Ентоні Блінкен. І це дивно, бо кілька днів тому у президента США запитали, чи визнають росію спонсором тероризму, і тут візит Блінкена. Це не пов’язані між собою речі?
Це все пов’язано, але не з точки зору визнання юридичного статусу, бо це складніший шлях, бо він суттєво міняє диспозицію росії взагалі. Але щоб не звести росію до рівня Сирії чи Північної Кореї, це повинно бути консенсусне рішення політичних еліт ключових держав. Вони це обговорять, це питання часу, бо росія тою кількістю військових злочинів, які зафіксовані, не може рахуватися інакше.
Більше того – якщо раніше всі думали про “червоні лінії” в поведінці росії, то сьогодні всі розуміють, що там немає бути жодного страху. Але це поступовий процес відмови від того, щоб росія сиділа за більше-менш пристойними столами переговорів.
Світ дійде до цього моменту, і це важливо, бо статут країни-спонсора тероризму суттєво обмежить фінансові і економічні можливості росії в країнах третього світу – Індії, Африці чи Латинській Америці, де вона сьогодні заробляє кошти.
Між тим, Блінкен приїхав до України, чітко означаючи, що це дуже важливо. США чітко підтримують і стратегічну, і тактичну Україну. Він привіз конкретику, з точки зору фінансування військових програм, не лише сьогоднішніх, а й додатково кілька мільярдів доларів для країн регіону, які мають стратегічно дивитися на військову спроможність України.
Це говорить про те, що план путіна дійсно цікавий, адже він збільшив кордон та активність НАТО, пришвидшив переформатування зброї всіх країн, які були на сході Європи. Ви бачите, що ми переходимо на натівські стандарти, а це питання вже стратегічне, бо це вже будуть відповідні навчання та виробництва.
Тобто у путіна просто фантастичний план, який зробив Україну лідером Європи, підняв військові альянси і оновив військово-промисловий комплекс Заходу, який додав нам можливості, набагато швидше переформатувати свою армію, і показав, що росія не має ефективної сучасної зброї, нормальної армії та взагалі живе лише за рахунок того, що веде себе як гопнік.
Ми просимо у своїх партнерів, щоб росію визнали країною-спонсором тероризму. А чому ми не називаємо війну – війною в офіційних документах? Що росія оголосила війну Україні?
Це юридичні статуси. Є де-факто – війна, а є юридичний статус. Росія ж теж не оголосила війну. Тобто треба розуміти, що ініціативно оголосити війну – це не те, що оголосити контрвійну.
Росія пішла дуже хитро – вона хотіла обдурити свій народ і назвала війну “спецоперацією”. Таким чином вона не підпадає під дію міжнародного законодавства в рамках агресії. Адже немає такого поняття у юридичній площині, як війна, а є питання агресії. Росія думала, що вона обійде це формулювання – що “країна під назвою РФ здійснила агресію відносно України”.
Вони продовжують говорити, що вони агресію не зробили, а що вони тут проводять, як вони говорять, “лімітовану, на певній території, військову операцію”. Зрозуміло, що ми це бачимо, як війну, бо вони атакують нашу територію, але юридично це виглядає саме як “операція”.
Тому ми не можемо першими сказати слово війна (в офіційних джерелах – 24 канал). Це все юридично. Але де-факто світ розуміє, що є конкретна війна росії проти України, і нам допомагають. Вони між собою неформально говорять, що це війна, тому допомога буде саме як під час війни. Про це говорить і ленд-ліз, адже в США розуміють, що це війна.
Зустріч у форматі “Рамштайн”
Пройшов 5-тий “Рамштайн”, говорили, що він останній перед ленд-лізом, але нібито анонсували ще одну зустріч за два тижні. Тому кажуть, що не варто очікувати конкретних цифр. Але, я так розумію, що вже не зважають на те, як росія ставиться до цього озброєння.
На це точно вже ніхто не звертає уваги. Немає різниці, що там говорить росія, її заяви просто як інформаційний шум. Але я про інше – “Рамштайн2 – це вкрай ефективна платформа. Там збираються міністри оборони, вони між собою в аналітичному форматі аналізують війну і роблять висновки.
Це така собі “академія”, вони там збираються, обговорюють наслідки конкретних дій на конкретний час, проводять аналітику про те, чи достатньо ресурсів, чи треба їх збільшити, і після цього обговорюють інше питання – хто саме з точки зору ВПК може збільшити поставку в Україну тієї чи іншої зброї.
Я, до речі, завжди був неприхильником того, щоб головно оголошувати те, що ми отримуємо. Я вважаю, що це непотрібна інформація на загал, головне – щоб вони швидко логістично потрапляли до України і йшли туди, куди потрібно.
Мені здається, що сьогодні всі у світі, зокрема і наші партнери, вже розуміють, що зайвий раз говорити про те, що будуть передавати, це немає сенсу. І вони просто сьогодні передають все, що треба, вносять корективи в свої плани.
Я постійно наголошую, що коли говорять, що нам чогось дають менше, то всім зрозуміло, що паритетно нам треба більше, але я бачу, як воюють наші хлопці і це виглядає ефективніше – з меншою кількістю зброї вони воюють ефективніше, ніж росія.
Але з такою кількістю зброї країни, як росія, в принципі у світі не існує, ВПК не напрацьовувало стільки зброї на склади. А росія все собі збирала ще з радянського часу, щоб потім використати.
Вони, до речі, не думали все це використати в Україні, і звозять до нас і Кавказ, і Далекий Схід, і з Тихого океану, де тільки знайдуть. Тобто обсяг зброї, який вони витрачають, – захмарні.
Але в інших країнах такого виробництва не було. І зараз ці країни розуміють, що це було помилково у стратегічному плані – зменшити виробництво військової техніки, і це виправляють, зокрема і за допомоги “Рамштайну”.
