Нашою попередньою точкою став Памір – закинута радянська радіолокаційна станція. Далі ми вирушили до Протятих Каменів та Соколиного Ока.
Джерело: блог Таємна Мапа
Перших 10 кілометрів дуже важкої дороги долаються досить швидко. Проте, на цей раз вирішили дістатися траси іншим шляхом, тому скористалися підказкою місцевих селян, які й розповіли про альтернативну дорогу. Та й ми боялися, що перевал Джогіль нам вдруге не подолати, пише 24 канал.
Але тут теж не обійшлось без пригод. Виїжджаючи на один з пагорбів, ми добряче пробили переднє колесо. Запаски в нас не було, а місце вимушеної зупинки (між двома сусідніми селами) зовсім не виглядало сприятливим для розв’язання цієї проблеми. Після візиту до найближчого села та невдалих спроб купити колесо в місцевих, доля вирішила нам посміхнутися.
Ми зупинили джип, що проїжджав повз наше авто, та домовилися з якимось гуцулом, що він доставить нам колесо через пів години. Вдарили по руках. Доставив навіть швидше, правда і грошей взяв більше домовленого. Варіантів у нас більше не було жодних, тому мусили змиритися, щоб успішно завершити поїздку.
Протяті Камені та Соколине Око
Нове колесо виявилось не найкращої якості, але насилу змогли виїхати на трасу та дістатися перевалу Німчич, що розташований у Вижницькому районі. Така дорога забрала дуже багато часу та нервів, але ми повинні були встигнути побачити Протяті Камені до заходу сонця. Від перевалу до цієї локації – два з половиною кілометри, які ми подолали пішки за годину. На щастя, туристів біля Протятих Каменів уже не було. Цей незабутній момент належав тільки нам, як і сонце, що плавно зайшло за обрій, як карпатський ліс, що сховав у собі камені, наче якісь джунглі.
Протяті Камені – це група мальовничих скель, а про походження їхньої назви існує відповідна легенда. Подейкують, що в давнину горяни не могли спуститися з гір у долину, адже не існувало жодного зручного шляху. Тому вони знайшли вихід із ситуації: почали нагрівати в казанах багато води та виливати її на скелі. Таким чином, у гірській породі утворилися “протяті” проходи, що й дали назву цій місцевості.
Найвищою та найвідомішою серед Протятих Каменів є скеля Соколине Око. Її висота становить 40 метрів, а вгорі видніється кам’яна арка, яка виникла в результаті ерозії. Арка, розміром понад 10 метрів, дійсно нагадує око, чим і приваблює туристів.
Біля підніжжя скелі можна знайти входи-отвори до невеликої трикамерної печери Наскрізної, що розташована з північної сторони. Згідно з легендою, рятуючись від ворогів, славний опришко Сокіл разом зі своїми побратимами заховав у цій печері незліченні скарби. В інших скелях також є печери, з цікавими назвами “Бермудський трикутник” і “Скелелазка”.
Скарбів ми, звісно, не знайшли, але були щасливі, що змогли дістатися до Протятих Каменів. В нашому списку – це точно одне з найкрасивіших місць Буковини. Адже можливість полюбуватися чудовою панорамою Карпатських гір і зустріти захід сонця на Соколиному оці – то була своєрідна винагорода за важкий та стресовий день.
Ще можна спуститися від Протятих Каменів до Буковинських водоспадів, які теж вважаються окрасою краю. На жаль, у сутінках ми вирішили цього не робити, тому буде причина для повернення в майбутньому. Хотілося б дуже.
Тут я міг би ще багато розповісти про дорогу додому, чергові проблеми з колесом, дискусії з копами, які нас, чемних, зупинили й виписали штраф (штраф ми потім оскаржили, і його скасували), але не буду того робити. Просто скажу, що Буковинські Карпати – це фантастичний регіон, який рекомендуємо відвідати кожному. Ми теж це зробимо знову, адже тут особлива атмосфера, яка надасть нову порцію натхнення та мотивації.
