8 листопада в Івано-Франківську відкрили мурал, присвячений військовослужбовцям аеропідрозділу «РІЙ» 4 батальйону 102 окремої бригади територіальної оборони. Формування виникло 2 жовтня 2023 року на базі батальйону, укомплектованого в 2022 році жителями міста.
Стінопис на вулиці Січових Стрільців, 15А створив художник Роман Бончук за ідеєю бійця підрозділу Адріана, передає Суспільне.
«Цей проєкт назрівав давно»
Художник Роман Бончук створював мурал орієнтовно три тижні. До роботи він залучав також студентів. Розмір стінопису — орієнтовно 7 на 10 метрів. Для розпису використовували фасадні акрилові та силіконові фарби.
«Цей проєкт назрівав давно. Ми його розробляли, думали, шукали шляхи, як зробити краще. Ідею подав Адріан. Він звернувся до мене з пропозицією, і ми почали потроху над цим працювати. Мене найбільше вразило, як він починав свою роботу з дронами. Концепція муралу — це майбутнє, тобто прорив цивілізаційний. Ми йдемо в нову еру, нові технології, де буде задіяно не тільки площина земна, а й повітря. І така символічна назва “РІЙ” — це також філософія нашого майбутнього», — говорить Роман Бончук.
«Все почалося з того, що його дід залишив йому у спадок бджоли»
Василь Долішний — батько Адріана на позивний Тихий, одного з тих, хто долучився до створення аеропідрозділу «РІЙ» 102 окремої бригади ТрО. За його словами, Адріан долучився до війська в перші дні повномасштабного вторгнення. У січні 2024 року він отримав поранення на Гуляйпільському напрямку, а після лікування повернувся до побратимів.
«Все почалося з того, що мій батько, його дід, залишив йому у спадок бджоли. Так підрозділ і назвали — “РІЙ”. З перших днів син воює. Зараз, після тяжкого поранення, без руки, повернувся до хлопців. Відкриття цього муралу у Франківську — це в першу чергу подяка тим хлопцям, які залишилися там, на Гуляйполі. Подяка тим, хто там воює, і тим, хто залишився там назавжди», — розповідає Василь Долішний.
«Дрони дуже змінили війну»
Військовослужбовець аеропідрозділу «РІЙ» на позивний «Сеня» розповів, що на початку повномасштабного вторгнення до підрозділу долучалися переважно цивільні люди різних професій. Вони самостійно опановували роботу з безпілотниками та поступово розвивали цей напрям.
«Я так само, як і хлопці з витоків цього підрозділу, пішов у перші дні повномасштабної війни. До цього працював менеджером. Дрон в руках ніколи не тримав. Уже під час війни ми з цим зіткнулися, побачили перспективи й почали розвиватися в цьому напрямку. Безпілотна складова дуже змінила війну. Раніше для коригування артилерії чи мінометів військовим доводилося безпосередньо виходити і спостерігати за ситуацією. Тепер багато дій відбувається за допомогою дронів. Без “очей” у небі нічого не відбувається», — каже військовий.
За словами «Сені», розвиток безпілотних технологій важливий з огляду на чисельну перевагу російської армії. Водночас такі технології використовує і противник, тому українським підрозділам необхідно вдосконалювати свою роботу.
«Зміни суттєві. Дрони дуже змінили війну. “Кілзона”, яка колись була кілька кілометрів, тепер сягає кількох десятків кілометрів. Тому дуже важко дістатися до позицій», — каже військовослужбовець.
«Вони хотіли не просто вижити, а виграти війну»
Емблема «РОЮ», яка зображена на муралі — це чотири бджоли, спрямовані в різні боки. За задумом, їхнє розташування нагадує безпілотник із чотирма лопатями. Усередині емблеми зображений хрест — символ українського війська.
Сеня каже, що для нього важливо бачити історію підрозділу на стіні міста, де він сформувався.
«Цей мурал — для того, щоб залишити пам’ять про підрозділ, про його витоки. У витоках були люди, які у 2022 році, в перші дні повномасштабного вторгнення, добровольцями пішли на війну. Вони хотіли не просто вижити, а виграти війну, повернутися додому, до своїх сімей цілими й живими. Дата народження “РОЮ” — 2 жовтня 2023 року. Але й до того часу ми займалися дронами, вчилися, дивилися, як воно буде», — говорить військовослужбовець.
«Щоб ми не тільки пам’ятали, а й знали своїх героїв»
Ганна Малярчук — мати загиблого військовослужбовця підрозділу Олега Малярчука. Її син долучився до «РОЮ» у листопаді 2024 року.
17 квітня 2026 року він загинув внаслідок влучання російського безпілотника в автомобіль, у якому перебували військові. Разом з Олегом загинув ще один боєць Ігор Цимбалістий, інші воїни отримали важкі поранення. За словами матері, Олегу тоді було 28 років.
До війська син пішов без попереднього військового досвіду. За освітою він був фахівцем нафтогазової справи, однак працював у торгівлі. Починав продавцем у магазині, згодом став менеджером, а перед службою керував магазином.
«Він навіть військової кафедри не мав. Просто звичайна людина, яка стала на захист своєї Вітчизни. Наша родина патріотично налаштована. Моя бабуся була зв’язковою, дідусь — в Українській повстанські армії. Ще один дідусь загинув 6 січня 1945 року. У нас таке родинне коріння — Олег не міг бути інакшим. Я дуже рада і горда тим, що цей мурал встановили саме тут, у центрі Івано-Франківська», — каже Ганна Малярчук.
Жінка додає: вона б хотіла, щоб українці знали своїх героїв і донатили для аеропідрзділу «РІЙ» — щоб його бійці могли краще захищати кордони своєї держави.
