У День української писемності та мови в Івано-Франківську, у стінах Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, відбувся Радіодиктант національної єдності. До написання долучилися викладачі, студенти, керівництво міста та небайдужі містяни. Для університетської спільноти така подія стала ювілейною — радіодиктант тут організували вже вдесяте.
Цьогоріч текст під назвою «Лист, який не закінчується» написав письменник і військовослужбовець Артур Дронь. Диктували його Артур Пройдаков та Даша Астаф’єва. Учасники зібралися не лише для перевірки грамотності, а й задля єднання навколо української мови, культури та національної ідентичності.
Пише Правда.іф з місця події.
Радіодиктант — більше, ніж перевірка грамотності
Під час заходу ректорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Валентина Якубів наголосила, що Радіодиктант національної єдності давно вийшов за межі звичайної мовної перевірки.
«Це точно вже давно не перевірка нашої грамотності, це дещо більше. Це символ нашої єдності, нашої національної ідентичності, нашої любові до нашої країни і, найважливіше, до нашої рідної мови», — зазначила ректорка.
Вона також згадала про чергову важку ніч, російські атаки та пошкодження одного з українських університетів.
«Але є те, що неможливо знищити ракетами, — це наша мова, наша пам’ять, наші цінності і дуже важлива наша єдність», — наголосила Валентина Якубів.
За її словами, українська мова є не лише засобом спілкування, а й важливою частиною культурної ідентичності.
«Я дуже хочу, щоб кожен з нас відчув, що ми не просто пишемо диктант, а разом утверджуємо нашу українську ідентичність», — сказала ректорка.
Вона подякувала всім, хто долучився до ініціативи, а також українським захисникам і захисницям, завдяки яким є можливість збиратися разом.
«Бо поки звучить українське слово, живе Україна. І поки ми єдині, ми точно сильні», — підсумувала Валентина Якубів.
«Найважливіше, щоб диктант відбувся»
Письменниця, професорка університету Ольга Деркачова розповіла, що для неї участь у радіодиктанті насамперед пов’язана з відчуттям спільності та можливістю бути разом.
«Я подумала, що для мене найважливіше на цьому диктанті, щоб він відбувся, щоб він розпочався вчасно, щоб нічого не заважало і нічого не перешкоджало нам його писати», — поділилася вона.
За словами професорки, особливо важливо, щоб учасники могли почуватися в безпеці.
«Щоб ми могли почуватися в безпеці, хоча б у день нашої рідної мови. Тому що ми постійно в цей день розуміємо, які ми маємо ризики, і ми знову повинні доводити своїми життями, жертвами, якою є дорогою, якою є мова важливою», — зазначила письменниця.
Вона також зізналася, що любить творчість автора цьогорічного тексту Артура Дроня.
«Я чекаю, що це буде не тільки таке національно-патріотичне задоволення, а ще й літературно-естетичне задоволення від цього диктанту», — сказала Деркачова.
Додала також, що радіодиктант в університеті об’єднує людей різного віку та професій:
«Для нас диктант єдності — це і про те, що за студентською лавою сідають студенти, сідає директор, сідають викладачі, шановні прикарпатці, тобто сідають і малі, і дорослі, і ми всі пишемо диктант».
За її словами, участь у заході не обов’язково має завершуватися перевіркою тексту.
«Для мене це радість такого єднання. Це така приємність у тому всьому, що в нас є. Це гарне інтермецо, коли ти можеш сісти, пописати диктант і десь відчути себе, можливо, ще й школяркою», — поділилася професорка.
Цьогоріч організатори очікували близько сотні учасників. До написання могли долучитися не лише студенти й викладачі, а й містяни, слухачі університету та люди, які через війну вимушено опинилися в Івано-Франківську.
«Українська мова — це якісний контент і щоденна практика»
Серед учасників були й студенти, для яких написання радіодиктанту стало першим досвідом.
Богдан, студент військової кафедри, розповів, що долучився до ініціативи з цікавості та бажання перевірити власні знання.
На його думку, підтримувати українську мову допомагає не лише традиційне навчання, а й сучасний українськомовний контент.
«Особисто я вважаю, що найкраще підтримувати українську мову — це якісний український контент», — зазначив студент.
Він додав, що відео, пізнавальні канали та тренінги допомагають краще засвоювати інформацію.
Богдан також зауважив, що сприймає диктант як можливість побачити власні помилки та зробити висновки.
«Я не буду нічого казати наперед, хай сам диктант покаже, наскільки мої навички професійні. Я думаю, що це також добра можливість побачити свої помилки і взяти урок із них», — сказав учасник.
До написання долучилися викладачі та студенти
Професорка кафедри управління соціокультурною діяльністю, шоу-бізнесу та івент-менеджменту Олександра Качмар прийшла на захід разом зі студентами першого та другого курсів навчально-наукового інституту мистецтв.
Для неї цьогорічний диктант став уже одинадцятим.
«Радість і гордість за нас, що ми можемо об’єднатися. Звісно, щирі емоції, гордість за нашу мовну єдність. І, звісно, хвилювання, тому що це відповідальність», — розповіла Олександра Качмар про свої очікування.
Вона також повідомила, що раніше надсилала свій диктант на перевірку, а цього разу вирішила написати його для себе.
Руслан Марцінків: «Раз на рік варто взяти участь у радіодиктанті»
До написання Радіодиктанту національної єдності долучився й міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.
Він закликав містян підтримувати українську мову та перевіряти свої знання.
«Раз на рік варто взяти участь у радіодиктанті, подивитися, як ти знаєш правила, як ти пишеш українською, тому запрошую приєднуватися», — сказав Руслан Марцінків.
Міський голова також подякував Карпатському національному університету за організацію заходу.
«Цього року досить непогано прочитали диктант, тобто інтонація була добра. Ну, а загалом дякую Карпатському національному університету, який уже десятий рік проводить радіодиктант у нашому місті», — зазначив він.
«Суть у тому, що національний диктант об’єднує українців»
Під час заходу також порушили питання вибору тих, хто читає текст радіодиктанту.
Один із викладачів висловив думку, що до диктування могли б залучати випускників філологічних факультетів, які стали вчителями української мови та літератури.
«Вчитель якнайкраще знає закони синтаксису і знає, як інтонаційно ті чи інші правила підкреслити в усному мовленні», — зазначив він.
Водночас учасники наголосили, що дискусії довкола диктанту свідчать про його суспільну важливість.
Головним залишається те, що ця ініціатива об’єднує українців у різних куточках країни та за її межами.
У Карпатському національному університеті підкреслили: попри відстані, обставини та виклики війни, українців єднають мова, спільна історія та відповідальність за майбутнє держави.
