Полювання на “велику рибу”. Чи вдалося щось зробити прокурору Прикарпаття за час перебування на посаді?

Після Революції Гідності влада якийсь час тішила суспільство призначеннями нібито “нових облич”. Це була обіцянка: не марно ви, українці, стояли на Майдані, не марно загинула Небесна Сотня, скоро заживемо по-новому, а злочинці сядуть у тюрми, пише КУРС.

Але.

Романтика революції позаду. Уже четвертий рік українська земля просочується кров’ю і солдатським потом, тисячі родин ридають від втрати найближчих, але з кожним роком влада все більше віддаляється від свого народу, все менше довіри в суспільстві до тих, хто стояв на революційній сцені.

Два роки тому, 16 липня, Юрій Луценко представив нового прокурора Івано-Франківської області – Олександра Стратюка. Нове обличчя і надію на справедливість і твердість закону у нашому краї. Говорилися високі і правильні слова. Головним домашнім завданням від генпрокурора для Стратюка було “ловити велику рибу”, тобто безкомпромісно нищити велику корупцію. А також – карати за масштабну вирубку лісів, за вивезення гравію й нищення річок, за незаконні забудови, від яких потерпають франківці. Окремо – почистити лави місцевої прокуратури від недоброчесних продажних прокурорів…

Минуло чимало часу, два роки – і що?

Олександр Стратюк

Рибалка зі Стратюка не вийшов. Про “велику рибу” не йдеться взагалі – тут жодного трофея. Та й дрібноти навіть на пристойну силянку тарані не натягав.

Ліси – як рубали, так і рубають. Окремі кримінальні провадження, мабуть, відкриваються лише для заповнення щомісячних звітів на Київ та імітації роботи.

А тим часом генеральний прокурор Юрій Луценко ділиться “запахом Карпат” на своїй Фб-сторінці. І якось не переймається тим, що ці запахи можуть лишитися хіба у романах.

Ріки. Резонансна тема так званих руслоочисних робіт, про яку так багато говорили і писали і таки підштовхнули до низки кримінальних проваджень. Але жодна справа по гравію не доведена до суду, ніхто не покараний за знищення наших річок.

Полювання на “велику рибу” увінчалася смішними покараннями: фактично за всіма помітними справами прокуратура перекваліфікувала статті на м’якші, замість ув’язнення вимагаючи штрафів. Пригадайте справу начальника Івано-Франківського регіонального відділення Фонду державного майна Зіновія Жовніра, який міг стати “великою рибою”. Але вже очевидно, що вислизнув. А може, злили?

А тепер про власний досвід спілкування з прокуратурою протягом 2 років.

Кримінальні провадження, які були початі за нашими зверненнями та передані на розслідування Національній поліції, станом на сьогодні всі закриті без результатів.

Забудови навколо міського озера. Компанія “Вамбуд”, щодо чиєї будови на озері кримінальна справа була відкрита ще 25 березня 2015 року, а закрита 31 березня 2017 року. В рамках провадження не було виявлено порушень, і в тому, що за документами цей готельно-оздоровчий комплекс продається на ринку нерухомості як житлові квартири, ніхто в прокуратурі не побачив проблеми. Суди, скарги, звернення, довготривала адвокація громадських активістів завершилися перемогою забудовника, який є депутатом Івано-Франківської міської ради.

Будівництво по вул. Мазепи, 144, біля міського озера. Кримінальне провадження почате 25 серпня 2016 року за фактом самовільного будівництва багатоквартирного житлового будинку, а 23 грудня 2017 року справу було закрито. Забудова якимось дивом легалізувалася.

Скандальна забудова по вул. Макогона – Крайківського – Промислова, де було почато три провадження і майже за рік зусиль і протестів громада таки добилися скасування незаконних рішень Івано-Франківської міської ради. Крім того, було відкрито кримінальне провадження про незаконну передачу землі, причому справу відкрили після того, коли скарга була вручена безпосередньо Генеральному прокурору Юрію Луценку на представленні пана Стратюка. Однак 11 листопада 2017 року кримінальне провадження закрили.

Словом, фактично по кожному кримінальному провадженню нічого толком не було зроблено, і, коли часто прокуратура розводить руками і вказує на те, що слідчі погано працюють, то це далеко не так, бо процесуальне керівництво здійснюють окремі прокурори і вони мають досить повноважень, щоб мотивувати слідчих до роботи, було б бажання.

Але бувають справи, коли прокуратура демонструє дивовижну працездатність і завзятість.

Скажімо, найсвіжіша справа щодо виступу гурту “Хамерман Знищує Віруси” на фестивалі “Порто Франко”. Попри те, що Національна поліція не виявила складу злочину, прокурор, який здійснює процесуальний нагляд, відновив справу. Це ж треба, яка неординарна ретельність.

Чому отакі висмоктані з пальця справи, за якими нема нічого, крім політичних маніпуляцій, прокуратуру мотивують до активних дій, а коли мова йде про ліси, незаконні забудови, корупціонерів-хабарників, то ентузіазму чомусь нема?

На жаль, висока місія полювання на “велику рибу” перетворилася на якусь спортивну рибалку: впіймали – випустили, впіймали – випустили. У цьому спорті за два роки Стратюк таки досяг неабияких успіхів.