Сьогодні, 27 липня помер військовослужбовець з Франківщини Михайло Турик. Боєць боронив країну з перших днів повномасштабного вторгнення у 68 окремій аеромобільній бригаді імені Олекси Довбуша.

Гірку звістку Суспільному підтвердила племінниця Михайла – Тетяна Ментинська, передає Правда ІФ

Що відомо про Михайла Турика

Захисник України народився 14 жовтня 1977 року в селі Єзупіль. Здобув фах столяра. Після одруження переїхав у село Тисменичани Івано-Франківської громади.

Чоловік добровольцем пішов боронити Батьківщину з перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну. 23 березня 2022 року він вже воював на Донецькому напрямку.

«Увесь бойовий шлях тато служив у 68 окремій єгерській бригаді, був кулеметником, згодом став заступником командира з обладнання, також був водієм. Він мені розповідав, як над ним літали FPV-дрони. Він дивом з побратимами врятувався», — пригадує донька померлого Анастасія.

Боєць, воїн, Михайло Турик

У війську Михайло Турик через своє прізвище отримав позивний Турок, каже донька, а згодом інше — «Осман».

Також про службу з воїном написав його командир Федір Нікітін на своїй сторінці у Facebook.

«Він був безстрашним. Коли працював його кулемет, ми знали — ми під надійним прикриттям, і спокійно йшли вперед. Коли він сідав за кермо, хлопці знали, та і особисто я, він нас привезе і поверне. Він заїжджав туди, де все горіло й вибухало, у саме пекло, щоб вивезти поранених або завезти підкріплення. Скільки життів він врятував своєю відвагою — порахувати неможливо. Памʼятаю, як у надзвичайному темпі витягував мій пікап з-під обстрілів і вивів до командного пункту. Я памʼятаю всі твої фірмові фразочки напамʼять! Як твій командир, друже, я дякую тобі за кожну секунду твоєї служби. Дякую за вірність, за твою мужність і за кожне врятоване життя нашого підрозділу», — написав Федір Нікітін.

Військові, Федір Нікітін, Михайло Турик

21 липня 2026 року Михайла Турика демобілізували, розповіла Суспільному його племінниця Тетяна Ментинська. 27 липня він помер. За її словами, пережите на війні підірвало його здоров’я. Тетяна також втратила на фронті рідного батька Павла Василіва у червні 2022 року.

«Від 22 року вуйко постійно на війні, пройшов пекло, звільнився за станом здоровʼя, приїхав додому, мав плани на життя… Дуже сильний біль. Мій перший спогад з дитинства, як вуйко Міша привіз нам телевізор. Він привив у мені любов до фільмів, бо у нього було багато дисків з фільмами, якими він завжди ділився зі мною і дарував у дитинстві. Він завжди допомагав і був поряд. Я переконала себе, що він пройде цю війну і не загине, бо після смерті тата в мене був великий страх, що всі на війні загинуть. Але вуйко прийшов, і я повірила, що вже все буде добре. Його війна вбивала повільно, день за днем нашаровуючи цей тягар. Щоб, коли здавалося, що все позаду, забрати… Цей біль ніколи не пройде, бо досі не пройшов за татом», — написала Тетяна Ментинська.

Військовий, Михайло Турик

Михайло Турик був відзначений нагородами від головнокомандувачів Валерія Залужного та Олександра Сирського.

Прощання з військовослужбовцем відбудеться 29 липня. Його поховають на кладовищі в селі Тисменичани. У бійця залишилися дружина та двоє дітей — Анастасія й Павло.