За освітою — журналістка, за фахом — бібліотекарка. Прикарпатка Зоряна Дзера написала чотири гуморески про життя у селі, які передивилися у соціальних мережах більше мільйона глядачів. Про те, що надихає, для кого пише та що стало поштовхом для творчості, гумористка поділилася із журналістами Суспільного Карпати.
“Я почала писати ці історії, коли народився синочок. Тоді думала, що часу для творчості у мене не буде, але виявилося – якраз навпаки. У соціальних мережах було дуже актуально публікувати “мур-мур-гламурні” фотографії сніданків, відпочинків, а ми сиділи у своєму селі на гойдалці. І я подумала: “А чому б не описувати життя навколо мене – оці всі смачні діалоги, колоритні персонажі, яскраві події”, — розповідає Зоряна Дзера.
Саме так народилася перша історія з тих, які пізніше жінка об’єднала під тегом #моєселоілюди. Згодом Зоряна написала ще три: “Свєт не робим сего року”, “Як на Галичині чекають отця кропити хату”, “Діалекти — се для мови спецефекти”. Оповідки об’єднує не лише тема села. Написані вони галицькою говіркою.
“На моє здивування, читачам ці історії почали імпонувати. Вони почали відгукуватися. Ось уже третій рік, як я пишу гуморески, — каже Зоряна Дзера. — Я вирішила не фальшувати перед читачем чи глядачем — говорити тією мовою, якою розмовляю в реальному житті. І це якраз, напевно, і зацікавило читача”.
За її словами, гумореска про діалекти виявилася найпопулярнішою. Майже за тиждень вона має близько 600 тисяч переглядів, а загалом усі чотири оповідки — більше мільйона
Жінка розповідає, що на її творчість відгукуються не лише жителі Центральної і Східної України, а й з діаспори.
