Понад 150 маскувальних сіток сплели педагоги Івано-Франківського міського центру дитячої та юнацької творчості від початку повномасштабної війни.
Окрім сіток, вони виготовляють і основи до них. Одну маскувальну сітку сплітають приблизно за два тижні. Більше про справу волонтерів читайте у матеріалі “Суспільного”.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Найбільша сітка, яку сплели волонтери, розміром 15 м на 10 м. Наразі працюють над сіткою для автомобіля. Від вересня педагогам міського центру допомагають працівники обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Франка. Серед них — бібліотекарка Світлана Джоголик. Жінка розповідає: її відпускають у робочий час, аби вона могла плести маскувальну сітку.
“Наші воїни працюють на передовій, захищають наш мир і спокій, а ми, звичайно, маємо свій обов’язок. Ми мусимо тут, в тилу, також працювати. Хоча б так робити вклад у перемогу”, — говорить Світлана Джоголик.
Зараз бракує основ для сіток, тому в центрі дитячої та юнацької творчості почали виготовляти їх власноруч. З одного боку плетуть основу, а з другого — одразу вплітають в сітку білі стрічки. Звідки беруть тканину, розповідає педагогиня Ярина Зінюк-Слоневська.
“Відбір тканини був дуже суворим, щоб не синтетика, бо коли сітка загоряється, то вона може капати, плавитися і додатково ще поранити наших воїнів. Військові форми шиють в обласній організації глухих, і в них є обрізки. То ми забираємо їх, — каже Ярина Зінюк-Слоневська. — На самому початку в нас були готові сітки, тому що була організація з Польщі. Вона нам великим бусом привезла вже готові плетені сітки”.
Нарізає стрічки з тканини на своєму робочому місці й сторож Василь Дурбак. Так чоловік підтримує родичів на війні.
“Мої хлопці теж там воюють. Зять — в Гуляйполі”, — каже Василь Дурбак.
Важко було знайти тканини потрібних кольорів, розповідає педагог Віталій Микицей. Волонтерам довелося фарбувати тканину вдома. А якщо не було фарби потрібного кольору, то поєднували різні кольори.
“Ми збирали гроші, купили барвники й вдома (на вулиці у нас є така пічечка) я там і фарбував, вимивав. І потім це все сушили на вулиці, на виноградниках”, — розповідає Віталій Микицей.
Окрім цього, чоловік разом з дружиною Іриною готують вдома енергетичні батончики для військових.
