26 липня біля ратуші в Івано-Франківську відбулася спільна молитва «Примирення і зцілення для України» до 85 річниці від початку Голокосту у Станіславі.
Організаторами заходу є міжнародні християнські ініціативи Gemeinde Gottes Erneuerung та Toward Jerusalem Council II у співпраці з українськими церквами різних конфесій та месіанськими громадами, повідомляє Суспільне.
До молитви на площі Ринок доєдналися понад сто людей, повідомила кореспондентка Суспільного з місця події.
Співорганізаторка ініціативи Тетяна Лешкович розповіла, що задля вшанування пам’яті жертв Голокосту до Івано-Франківська приїхала міжнародна делегація зі священнослужителів та вірян різних релігійних конфесій. Зокрема були учасники з Німеччини, Ірландії, Чехії, Словаччини, Румунії та Угорщини.
З її слів, метою ініціативи «Примирення і зцілення для України» є осмислення історичних подій, вшанування пам’яті вбитих, публічне покаяння та примирення.
«Почалося все з того, що я дізналася, як у Словаччині моляться на місцях, звідки були вигнані євреї. У Словаччині євреї не були вбиті, але їх виганяли. І в мене на серці виникла така туга, щоб спільно помолитися і в нас. Я сама зі Заболотова. Там поруч є могила, де були вбиті і поховані 1200 євреїв під час Другої світової війни. І мені це дуже боліло. І, власне, ми помолилися там. Це був початок, бо, на жаль, в нашій області і по всій Україні, є дуже багато таких болючих місць», — говорить Тетяна Лешкович.
Жінка додає, що невдовзі делегація вирушить для спільної молитви до Чернівців, Кам’янця-Подільського та Вінниці.
У заході взяв участь лідер словацької католицької організації «Спільнота нової євангелізації» Павел Стрезо. Чоловік каже, що молиться за жертв Голокосту у Словаччині з моменту виникнення ініціативи з 2012 року, а тепер подорожує країнами, де проходять такі ж заходи.
«На мене дуже вплинула історія моєї вчительки зі школи. Коли їй було два роки, її батька забрали до концентраційного табору Аушвіц, звідки він не повернувся. Коли я запитав учительку, чи просив хтось колись у неї вибачення за те, що сталося, вона відповіла: «Ніколи». Все життя вона приховувала своє походження, бо суспільство нав’язало їй сором за те, ким вона є. Але вчителька була чудовою людиною, дуже доброю і співчутливою. Нацисти вбили її тата, але звичайні люди також завдавали болю. Такого не має відбуватися, це несправедливо. І саме тому такі заходи потрібні. Ми всі маємо за що каятися, навіть якщо особисто нікого не вбивали і не виганяли», — говорить Павел Стрезо.
Андрій Хоменець, який є християнином євангельської віри, говорить, що трагедія Голокосту продемонструвала, до чого призводить сліпа ненависть і штучне розділення людей. З його слів, такі заходи дають змогу усвідомити помилки минулого і недопустити їхнього повторення.
«Я дізнався, скільки тут було вбито євреїв, скільки їх постраждало. Це жахливо, дуже сумно. Дійсно, потрібно каятися за те, що було. Нам всім це потрібно, тому що байдужість і невігластво в цьому випадку — теж великий гріх. Бог ніколи не робить розділення між людьми. Це ми, люди, робимо поділ між собою. Сьогодні тут звучало кілька різних мов, й дуже добре, що різні народи різних ментальностей збираються разом, моляться до Бога і разом оплакують таку велику біду», — каже Андрій Хоменець.
Що відомо про Голокост в Івано-Франківську
Через гетто у Станіславі (нині — Івано-Франківськ) у період з 1941 до 1943 року пройшли понад 127 тисяч євреїв. Зі слів рабина Івано-Франківського регіону Мойше Лейб Колесника, приблизно 100 тисяч людей вбили в області й майже 27 тисяч людей вивезли до концтабору Белжець.
До початку Другої світової війни в Станіславі проживали 32 тисячі представників єврейської громади. Нині їх налічується приблизно 300.
