У Карпатах і влітку буває нелегко, а взимку тим паче. Коли у горах випадає сніг, знайомий маршрут може перетворитись на дуже серйозне випробування. Помилка часто вартує втраченого здоров’я або життя. Адже гори, особливо зимові, мають свої правила й неповаги не пробачають.
Туристи у Карпатах губляться регулярно. Не став винятком і цей рік, коли вся Україна у січні слідкувала за порятунком 25-річного туриста зі Львова. Тоді молодий чоловік знехтував попередженням про погану погоду та пішов сам на Мармароський хребет. Втратив там орієнтир та загубився в хуртовині. На щастя, зміг повідомити рятувальників. Його шукали понад 20 годин у вкрай складних умовах і таки знайшли. Щоправда, аж у Румунії – виснаженого, обмороженого, але живого. Проте, іноді стається так, що поміч не встигає.
Тож «Репортер» вирішив дізнатися у досвідчених карпатських мандрівників, як піти у гори взимку та через дурну голову не залишитися там назавжди.
Без провідника – самі проблеми
Олексій Тригуб’як, попри молодий вік, має значний досвід походів. Взимку з них просто не вилазить, бо він – волонтер-рятувальник у найвисокогірнішому притулку Карпат Marmaros Rescue Hut, що на полонині Струнга у Мармароському масиві. Саме він координував операцією з порятунку того львів’янина.
За словами Олексія, туристів, які йдуть у зимові Карпати, можна розділити на дві групи – любителі та люди, що мають досвід. Перші зазвичай ходять у гори влітку й мало, а інформацію про них черпають з інтернету. А другі постійно вдосконалюють свої навички у нових походах.
Олексій вважає, що будь-яка подорож для любителів мусить розпочинатися з пошуку досвідченого провідника. Бо без нього то буде суцільна проблема.
«Якщо ви «чайник» і йдете у гори – ви берете провідника. Це залізобетонно і не обговорюється! Їх є багато, ці послуги відкриті. Його можна знайти через інтернет. Якщо ви такого знайшли, то він вам розповість, що треба брати з собою та до чого готуватися. Також він оцінить можливості групи та порекомендує підходящий маршрут», – каже Олексій Тригуб’як.
Крім того, важливо слідкувати за погодою. З прогнозами можна ознайомитись на багатьох сайтах. Втім, варто обирати ті, які дають зведення про погоду саме в горах. Також потрібно знати, чи можливі лавини. Зазвичай таку інформацію подають управління ДСНС Івано-Франківської та Закарпатської областей.
До того ж треба мати прилади для навігації. Це може бути смартфон зі спеціальною програмою або окремий GPS-навігатор. Не слід забувати і про карту з компасом. Але ними ще треба вміти користуватися.
Олексій додає, що новачкам на високогір’ї ночувати не бажано. Найкращий варіант – за світловий день піднятися та спустися з гори чи хребта. Якщо зібралися здійснити таке сходження, то потрібно мати такі суперосновні речі. Бо без них буде ну дуже важко.
«Обов’язкова річ – це утеплений пухом верхній одяг та гірські черевики. Не міські зимові чи будь-які інші. Це мають бути гірські утеплені зимові черевики. Бо жодні інші там не працюють. Не обійтися і без трекінгових палиць. Снігоступи – 100 %. Без них у горах нема що робити, – пояснює Тригуб’як. – Також повинен бути зимовий спальник. В ідеалі пуховий – легкий і теплий. Бажано мати термобілизну та мембранну куртку – вона водонепроникна та захищає від вітру. Ну й декілька пар теплих рукавичок».
Варто також подбати і про захист для очей. Адже взимку сонячні відблиски від снігу швидко засліплюють. Не завадить і крем від засмаги.
Важливі «штучки»
Франківець Сашко Матура буквально живе горами. Волонтерить, ріже стежки, прокладає маршрути. За його плечима декілька сотень зимових походів Карпатами, сольних – майже дві сотні. Більшість з ночівлями у наметі, а не у притулках. А це дуже серйозна історія.
Матура вважає, що «наворочена» екіпіровка взимку не так важлива. Адже не від цього залежить життя.
«Часто кажуть – це ж зима, важливо мати брендовий одяг, якісь там фішки. Треба мати середнього пошиву, не найкращий одяг, який можна міняти – робити легшим під час переходів. Щось зняти, а щось одіти. Треба мати нормальний спальний мішок. Нормальний карімат, – рубає слова Сашко. – А все інше, навіть намет, неважливе. Він має рятувати від вітру та снігу. Можна навіть йти з тентом або чимось подібним. Ці речі не є такими, від чого залежить життя. Це стереотипи. Життя залежить від зовсім інших штучок, про які багато хто й не підозрює».
Він переконує – снігоступи та трек-палиці серед екіпірування важливіше за все. Саме ті, що дають вижити в зимових умовах.
«Якщо дешеві трубчасті снігоступи, то з ними вверх не підеш – сковзатимуть вниз більше, ніж черевики. Мають бути легкі з м’якими резиновими кріпленнями, щоб не фіксували ногу як у лижному черевику, – пояснює Сашко. – Трек-палиці потрібно обирати також легкі. В ідеалі – алюмінієві. На мій погляд, найкраще – це лижні палиці з великими снігоупорами. Чому лижні палиці – їх важко зламати. Адже зимою трек-палиці ломляться у декілька разів частіше, ніж літом».
Втім, найголовніше, за його словами, бути готовим до будь-якого розвитку подій та чітко знати, що робити у тій чи іншій ситуації. Коли піднявся сильний вітер, почалася хуртовина, заблукав чи замерзаєш тощо.
«Коли починаєш замерзати, це означає що ти щось проґавив. У цій ситуації потрібно шукати місце, де зупинитися і розкласти намет. Зразу треба натягати на себе увесь одяг, що є з собою. Зі мною таке траплялося десятки разів. Головне – вчасно зрозуміти, що замерзаєш», – говорить Матура.
Каже, блукають у горах – всі. Сам неодноразово втрачав орієнтування, особливо коли це новий маршрут. Тому завжди вивчає всі нюанси майбутнього походу, а також бере з собою карту та компас.
«Усі профі блукають чорним по синьому і то похід через похід. У будь-якому випадку я беру компас, який завжди лежить у моїй кишені. Окрім того, завжди образно у голові тримаю мапу, аби знати по сторонах світу, як воно є. Якщо буде якась ситуація, то з компасом розвернуся туди, куди мені треба», – пояснює чоловік.
Взимку траверсом чи серпантином підніматися на гору вкрай небезпечно. Можна обірватися на схилі або потрапити під лавину. Тому завжди треба йти в лоб. У таких ситуаціях стануть у пригоді знання про якості снігу.
Також варто дослухатися до звуків. Часто, коли йдеш, можна зустріти горбики. Йдеш і чуєш, як всередині них починає ніби стріляти. Це означає, що схил обірветься. Тому взимку потрібно ходити стандартними, ходженими маршрутами, де протоптано. Також ніколи не можна заходити на снігові карнизи, бо то забавка для ідіотів, говорить Сашко.
Не потрібно нехтувати реєстрацією у рятувальників. Взяти їхні контакти та розповісти детально про запланований маршрут. Це обов’язкова річ. Не слід забувати й про фізичну підготовку – без неї буде дуже складно. Адже взимку людина витрачає у кілька разів більше сил, ніж влітку.
Матура радить усім, хто збирається у Карпати, набиратися якнайбільше досвіду в теплі пори року.
«Без досвіду нічого не буває. Його варту здобувати. Найкраще набирати його з весни. Ходити, назбирувати досвіду. Це не за один рік. Коли нульова людина починає ходити весною, то до зими вона набере хоч якийсь, – каже Сашко. – А ще досвід здобувається у складних ситуаціях. Поганий досвід – якісний досвід. І не слід забувати, що завжди можна повернути назад. Головне – зробити це вчасно».
