Поразка РФ у Херсоні була б особисто принизливою для Путіна та спровокувала б подальшу деморалізацію в рядах його виснажених військ.
Географічний фокус війни РФ проти України, схоже, переключиться зі сходу на південь найближчими днями, оскільки українські військові активізують зусилля зі звільнення Херсона. Кампанія по відновленню контролю над цим стратегічно важливим південноукраїнським містом, ймовірно, стане найважливішою операцією з часів битви за Київ і може стати вирішальною у визначенні остаточного результату війни РФ проти України, пише Atlantic Council.
Підготовка до великого українського контрнаступу на півдні країни ведеться з травня. Після тижнів незначного просування в околицях, у результаті якого українські сили звільнили понад п’ятдесят міст і сіл, тепер стає усе більш ймовірним те, що битва за Херсон ось-ось розпочнеться.
Перемога України мала б величезні психологічні та практичні наслідки для обох сторін. Це продемонструвало б міжнародній аудиторії, що українська армія більш ніж здатна змусити Росію відступити з добре встановлених оборонних позицій і переконала б партнерів Києва продовжувати надавати військову та фінансову підтримку. Тим часом поразка в Херсоні була б особисто принизливою для президента РФ Владіміра Путіна та спровокувала б подальшу деморалізацію в рядах його виснажених військ.
Доля Херсона визначить подальший напрямок війни. Як єдиний обласний центр, тимчасово захоплений військами Путіна, Херсон тримає ключ до російських амбіцій на півдні України. Москві важливо зберегти контроль над Херсоном, щоб досягти своєї мети просування до Одеси та окупації всього чорноморського узбережжя України. Якщо Київ поверне місто, РФ буде обмежена лівобережною Україною та зіштовхнеться з перспективою подальших контрнаступів українських захисників, щоб витіснити армію Путіна з півдня країни.
Україна навряд чи кине все на тотальний штурм Херсона. Натомість українська стратегія, ймовірно, зосереджена на поступовому локалізованому просуванні та «хірургічних ударах», щоб ізолювати російські сили, відрізавши їх від постачання запасів та атакуючи матеріально-технічні центри.
З початку липня українські військові розгорнули свій зростаючий арсенал далекобійної артилерії та високоточних реактивних систем HIMARS, щоб знищити десятки російських командних пунктів і баз постачання боєприпасів на півдні України. Нещодавно українські сили обстріляли мости через річку Дніпро, які служать «рятувальним колом» для військ Путіна в Херсоні. Відтоді Росія запустила імпровізовану поромну переправу — це свідчить про те, що головний міст під Херсоном справді більше не може підтримувати рух військ РФ.
Досі тривають дискусії щодо готовності української армії до великого контрнаступу. Деякі міжнародні аналітики стверджують, що тривала пауза могла б краще забезпечити додаткову підготовку новобранців та інтеграцію нових систем озброєння. Багато українців також вважають, що армія потребує подальших значних поставок озброєння, включаючи танки та літаки, перш ніж вона зможе реально сподіватися на проведення успішних наступальних операцій. Однак часу може просто не бути.
Мільйони українців зараз живуть під російською окупацією, де вони щодня зіштовхуються з ризиком воєнних злочинів, включаючи викрадення, страти та примусову депортацію до РФ. Враховуючи жахи, які сталися на територіях північної України, звільнених від російської окупації, ніхто не плекає ілюзій щодо масштабів звірств, які зараз відбуваються на тимчасово окупованому півдні. Путін чітко дав зрозуміти, що він веде війну на знищення, щоб зруйнувати Україну. Кожен додатковий день окупації означає більше нещасть і страждань.
Також триває підготовка до проведення псевдореферендумів на тимчасово окупованому півдні України. Росія прагне повторити сфальсифіковане псевдоголосування, організоване під час військового захоплення Криму навесні 2014 року, щоб створити видимість легітимності для подальшої анексії південних регіонів країни. Хоча фальшиве голосування навряд чи переконало б міжнародну аудиторію чи змінило військові реалії, воно могло б значно погіршити становище місцевих жителів, водночас дозволивши Москві посилити свій адміністративний контроль над тимчасово окупованими регіонами.
Тим часом російські військові активно зміцнюють оборону в очікуванні майбутнього наступу українських захисників. Зростає кількість повідомлень про передислокацію великих російських підрозділів з поточного головного театру бойових дій на сході України на південний фронт. Хоча точні цифри важко підтвердити, масштаб цих передислокацій свідчить про те, що Росія, можливо, планує розпочати власний наступ на херсонському напрямку. Чим довше Україна зволікатиме, тим складнішим у військовому плані буде наступ.
Україні відчайдушно потрібна нова перемога, щоб пожвавити військові зусилля. Героїзм країни протягом першого місяця бойових дій викликав захоплення і переконав західних лідерів, що Україна гідна серйозної підтримки. Однак після української перемоги в битві під Києвом послідували місяці повільного, але стабільного просування Росії на сході. Оскільки втома від війни зростає, а міжнародні заклики до компромісного миру активізуються, життєво важливо продемонструвати, що Росію все ще можна перемогти на полі бою.
Розмови про неминучу українську перемогу, безумовно, є оптимістичними, але великий військовий прорив такого характеру виглядає цілком реалістично. Західні офіційні особи вважають, що російські військові зазнали величезних втрат в Україні і тепер це лише «обгортка» від тих сил, які вторглися в країну 24 лютого. Згідно з нещодавньою оцінкою розвідки США, в Україні загинули або отримали поранення понад 75 тисяч російських солдатів. Армія Путіна вже була змушена повністю відступити з північної частини України та острова Зміїний, а російські командири дещо непереконливо намагалися врятувати свою репутацію, зображуючи ці ганебні відступи як «жести доброї волі».
У той же час Путін не демонструє жодних ознак послаблення своїх військових цілей. Навпаки, офіційні особи Кремля зараз відкрито говорять про наміри захопити більше території України та повалити український уряд. У червні російський диктатор порівняв своє вторгнення в Україну з імперськими завоюваннями Петра І та заявив, що він виконує історичну місію «повернення» російських земель. Втрата Херсона стала б нищівним ударом по цих імперських амбіціях, а також виявила б обмеження, які стоять за постійними претензіями Росії на статус військової наддержави.
