Богданові інкримінують тероризм після того, як він висловив свій публічний протест російській агресії. Хлопцеві 27 років, а випустити його можуть аж у 42.
Ув’язнений росіянами кримчанин Богдан Зіза передав на волю лист. Ним він засвідчує свою проукраїнську позицію, навіть перебуваючи під тиском та наглядом російських наглядачів СІЗО. Слова цього тексту публікуються вперше.
Про це йдеться в ТСН, передає Правда.іф.
Богдану інкримінують тероризм, після того як він висловив свій публічний протест російській агресії проти України, обливши синьо-жовтою фарбою будівлю мерії в Євпаторії.
“Привіт, мамо. Я падаю на коліна і прошу пробачення… Мені дуже соромно за своє мовчання. Бачу, скільки болю та нещастя я ним приніс. Я намагаюся виправитися. Моя мама – Україна”. Це копія написаного Богданом листа просто із СІЗО. Ним він засвідчує свою українську позицію, власне, за яку його і було затримано у травні цього року.
І взагалі, це всього другий лист, який за 4 місяці Богдану Зізі вдалося передати із СІЗО адвокатові. Цей – про зізнання Україні – публікується вперше. А інший – про побиття, якого Богдан зазнавав від тюремників. Вони вимагали визнати свою акцію протесту злочином.
Всю свою лють на хлопця кинули за синьо-жовті кольори. На протест проти повномасштабного російського вторгнення до України Богдан Зіза облив вхідні двері адміністрації міста Євпаторії фарбою і жбурнув запалювальну суміш, аби привернути до цього більше уваги.
“Його стаття – це вандалізм, він облив фарбою будівлю. У нього не було мети когось калічити чи вбивати, і так сталося – ніхто не покалічений, будівля ціла”, – розповідає сестра Богдана Олександра Баркова.
Але окупаційна влада має іншу думку, каже сестра Богдана. Інкримінують Богданові вандалізм, дискредитацію військ росії і ще тероризм.
“Його зараз у СІЗО позиціонують як особливо небезпечного злочинця. Адвокат каже, що його хочуть закрити в окрему камеру, де він не матиме доступу навіть до адвоката “, – додає сестра бранця Кремля.
Ні Олександра, ні друзі Богдана не бачили і не чули його ще від травня. Батьків хлопець не має, жив і ріс з бабусею, та навіть її за весь цей час пустили до нього лише одного разу, на кілька хвилин.
“Він не міг залишити свою літню бабусю, у неї немає нікого, крім нього. Відповідно, це одна із причин, чому він не хотів їхати з Криму”, – говорить друг Зізи.
Товариш Богдана не називає свого імені, бо теж є українцем та засуджує дії Росії. Через таку позицію і змушений був поїхати ще в 2014-му. Каже, що Богдан не був активним учасником вуличних мітингів, але боляче переживав російське свавілля в Криму.
За звинувачення у тероризмі окупаційна влада Криму може присудити Зізі 15 років ув’язнення. Нині “суди” тривають у закритому режимі. І перспектива того, що Богдан може пробути у в’язниці до своїх 42-років, лякає сьогодні його родичів менше, ніж те, що його хочуть вивезти з півострова до Росії.
І саме розголос – один зі способів, яким хоч якось можна вимагати, аби до Богдана ставилися краще і згодом, можливо, звільнили. Бо очікувати справедливого суду нагоди не випадає. Цю справу ведуть суддя та прокурорка, які 2014-го зрадили українській присязі і працюють тепер на окупанта.
“Коли людині говорять, що про нього пам’ятають, то це не дає йому зламатися морально. Потрібен розголос і робота на міжнародних майданчиках, аби його справа була на порядку денному міжнародних організацій. Щоб про нього говорили, як про людину, яка здійснює спротив на території півострова і за це страждає”, – пояснює представниця президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева.
