Легенди Станиславова. Війна за телевізор

На світанку української незалежності бої за демократію велися на всіх фронтах. Тоді влада на Прикарпатті була в обласної ради, а головував там Микола Яковина. Його заступником був Василь Павлик. Аби збудувати стандартну «вертикаль», у березні 1992 року Київ ввів у областях посади Представника Президента – щось на кшталт нинішнього голови ОДА.

Наприклад, у нинішньому Дніпрі таким «смотрящим» призначили сумнозвісного Павла Лазаренка, а на Прикарпатті цю посаду зайняв Василь Павлик, пише Репортер.

Доволі скоро між керівниками виконавчої та законодавчої гілок влади в області виник конфлікт, який інколи набував трагікомічних форм. Газета «Західний кур’єр» яскраво описала, які пристрасті відбувались у високих кабінетах.

«Оплот демократії на Прикарпатті – «білий дім» на Грушевського, 21 – трохи шоковано. Його незчисленними коридорами прошелестіла чутка, що з прий­мальної голови обласної ради п. Миколи Яковини в ніч з 11 на 12 червня раптом зник кольоровий телевізор вітчизняної марки «Електрон – Ц-380Д» – гордість всієї облради. Адже буква «Д» означає не що інше, як можливість дивитися передачі на дециметрових хвилях. Пропажа, однак, швидко знайшлася. Невідомі експропріювали власність обласної ради і перенесли у протилежний кінець дому – в приймальню Представника Президента Украї­ни по Івано-Франківській області п. Василя Павлика. Вчора вранці при посвітлілих обличчях працівників апарату обласної ради і під їхні тихі вигуки «ура» конфісковану річ було поставлено на місце».

Отже, телевізор відбили, але обласній раді це не дуже допомогло. Столиця потрохи придавила регіони, а Микола Яковина пішов з посади голови облради – в заступники міністра культури.