У неділю, 14 червня, щороку відзначають Всесвітній день донора крові. Проте далеко не кожна людина може стати донором. Усіх охочих доєднатися до цієї благородної місії, ретельно перевіряють. Які саме перевірки має пройти людина і на які запитання відповісти, чи можна довідатися про захворювання, про яке навіть не підозрював та з якими хворобами людина ніколи не зможе стати донором крові читачам Правда.іф розповідає лікар-інфекціоніст медичного центру VISE clinic Андрій Процик.

Люди, які жертвують свою кров, роблять добру справу. Проте існує ризик разом із кров’ю передати й різноманітні інфекційні хвороби. Що стосується донорів, у сучасних умовах розвитку медицини, якщо дотримуватися всіх правил, ризик інфікування наближається до нуля. Кров у донорів забирають системами для забору крові в центрах переливання крові. Лікарі користуються одноразовими системами, які є стерильними, їх відкривають безпосередньо при пацієнтові, а це знімає ризик інфікування.

«Перевірки крові відбуваються двома різними методами, я говорю і про Україну, і про світ. Існують загальні правила. Людина, яка вперше прийшла здавати кров, повинна пройти повне обстеження. Також є постійні донори.

Постійними донорами бути набагато вигідніше. По-перше, ці люди знають саму процедуру, по-друге, усвідомлюючи, що вони – донори, вони змінюють свій спосіб життя, уникають ризику підхопити якусь з інфекцій, які найчастіше можна передати під час донації», – каже Андрій Процик.

Існують чотири інфекції, про які лікарі дбають в першу чергу, аби одна людина не передала їх іншій. Це ВІЛ-інфекція, вірусний гепатит B, вірусний гепатит C і сифіліс. Коли відбувається забір крові у пацієнта, в першу чергу проводять обстеження на наявність цих збудників.

Також існують захворювання, збудники яких можуть зберігатися в крові певний час, навіть якщо людина почуває себе нормально. Це такі захворювання, як Т-лімфотропний вірус людини першого і другого типу, це бабезіоз, лейшманіоз, а саме його підвід Кала-азар, це тропічне захворювання, трипаносомоз, а саме хвороба Чагаса. Сюди може відноситися й малярія.

«Якщо людина планує бути донором, то вона повинна уникати факторів ризику, які потенційно можуть призвести до інфікування.

Скажімо, якщо ця людина вирішила зробити татуювання, чи мала оперативне втручання, тоді треба відтермінувати донацію. Є різні ситуації, але базова рекомендація – це 6 місяців, тому що за 6 місяців, якщо людина інфікувалася, то в неї вже мали би виникнути якісь прояви хвороби. Звісно, переливання крові – це завжди ризик. Тому ми повинні пам’ятати про вірусну інфекційну безпеку», – наголошує Андрій Процик.

Не всі охочі можуть стати донорами, але це лише тому, що безпека для лікарів стоїть на першому місці.

Детальніше за посиланням:  https://vise.com.ua/intervyu/andrij-proczyk-ne-vsi-ohochi-mozhut-staty-donoramy-krovi/