Річки Івано-Франківщини у 2026 році міліють до рівнів, які подекуди виявилися нижчими за історичні мінімуми. У криницях зникає вода, а туристична забудова Карпат створює додаткове навантаження на підземні водоносні горизонти.
За результатами досліджень науковців, протягом останніх 50 років середньорічна температура повітря в дослідженій частині басейну Дністра підвищилася приблизно на два градуси, а кількість опадів зменшилася на 10%.
Чи загрожує області дефіцит питної води, чому навіть сильні зливи не завжди рятують річки від обміління та скільки часу потрібно для відновлення водних запасів — в інтерв’ю Версій з докторкою технічних наук, професоркою кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Людмилою Архиповою.
«За 50 років середньорічна температура підвищилася на два градуси»
Чому цього року рівень води в річках Івано-Франківщини опустився до критично низьких показників?
Так, дійсно, 2026 рік є надзвичайно маловодним в історії Івано-Франківщини. Рівень води в річках місцями опустився навіть нижче критично низьких показників, зафіксованих за останні 50 років. Зокрема, у 1994 році на водомірному посту в Галичі рівень води становив, здається, трохи більше ніж 80 сантиметрів. Зараз він уже становить близько 81 сантиметра і, схоже, продовжує знижуватися.
Хоча, якщо порівнювати кількість опадів, то цей рік не є надзвичайно сухим, оскільки в січні їх випало трохи більше. Наприклад, екстремально маловодним вважається 2015 рік, коли посуха тривала близько восьми місяців. Тоді в людей також зникала вода у криницях, рівень води в річках знижувався, і ситуація була надзвичайно складною.
Це все пов’язано зі змінами клімату. І, мабуть, ситуація суттєво покращуватися не буде. Хоча не можна сказати, що так відбуватиметься щороку, адже в метеорології та гідрології періоди маловоддя чергуються з періодами багатоводдя. Посухи й надзвичайно низькі рівні води змінюються періодами паводків.
Глобальні зміни клімату, які і на Івано-Франківщині, і загалом у світі пов’язують із підвищенням температури, впливають також на кількість опадів. Ми з аспірантом проводили дослідження змін клімату за супутниковими даними в басейні Дністра, зокрема на території Івано-Франківської області. Нещодавно наша стаття вийшла в польському науковому журналі.
Ми проаналізували зміни за останні 50 років і дійшли висновку, що середньорічна температура повітря підвищилася приблизно на два градуси. Це насправді багато. Водночас кількість опадів зменшилася приблизно на 10%. Причому відбувся значний перерозподіл опадів між сезонами.
Раніше на Івано-Франківщині традиційно найбільш багатоводним сезоном було літо. Ми пам’ятаємо великі паводки, наприклад, 2008 року. А найбільший паводок, який спостерігався і показники якого досі не перевищені, був у 1969 році. До речі, територія, де зараз розташований наш університет, тоді була повністю затоплена, хоча сам університет на той час ще перебував у центрі міста.
Тобто такі періоди чергуються. Але наше дослідження показало, що температура надалі підвищуватиметься, а кількість опадів поступово зменшуватиметься. Зменшення на 10% — це ще не критично. Проблема полягає в тому, що змінюється сезонний розподіл опадів.
На жаль, їх стає менше влітку, коли раніше випадала досить велика кількість дощів. Натомість узимку кількість опадів дещо збільшується, причому зростає частка рідких опадів, а не твердих. Тобто можна прогнозувати, що снігу буде менше, а зимових дощів — більше.
Осінь і надалі залишається сухою. Для нашого регіону це нормально, адже осіння межень, тобто період низького рівня води, була характерною завжди. Можливо, до весни криниці наповняться завдяки зимовим опадам, а ґрунт знову стане достатньо зволоженим для сільськогосподарських робіт. Але загалом цей рік справді дуже маловодний.
Куди фактично «зникає» вода: менше надходить з опадами, швидше випаровується чи активніше забирається для потреб людей і підприємств?
Тут усе залежить від того, наскільки глобально ми розглядаємо це питання. Якщо говорити про загальний кругообіг води в природі, то вода, в принципі, нікуди не зникає. Вона випаровується, утворюються хмари, потім знову випадають опади. В атмосфері такий обмін відбувається постійно.
Але якщо говорити локально, про нашу територію, то основна причина зменшення кількості води в річках і криницях — недостатня кількість опадів цього року. Крім того, опади стали нерівномірними. Наприклад, протягом місяця кілька разів може випасти по 10–15 міліметрів дощу, а потім за короткий час — значна частина місячної норми.
У липні цього року в нас випало приблизно 50% місячної норми. Тобто умовно мало випасти 100 міліметрів опадів, а випало лише 50. Причому з них 45 міліметрів випало за один день, фактично за дві години 15 липня. Розумієте, ця вода просто не встигла просочитися в ґрунт і підживити підземні водоносні горизонти.Вона здебільшого стекла поверхнею, а частина випарувалася. Для того щоб вода накопичувалася і в річках, і в ґрунтових водах, потрібні регулярні опади, які поступово просочуватимуться в землю.
Криниці, якими люди користуються у своїх господарствах, фактично беруть воду з першого від поверхні водоносного горизонту. На Івано-Франківщині він може залягати на глибині від 8 до 30 метрів, хоча часто вода є вже на глибині до восьми метрів. Цей горизонт підживлюється атмосферними опадами, які просочуються крізь ґрунт. Тому, щоб води стало більше, насамперед потрібні опади.
Але тут ми знову повертаємося до кліматичних змін. На жаль, сучасний рівень розвитку науки поки що не дозволяє робити абсолютно точні довгострокові прогнози погоди. Прогноз на одну добу може мати точність близько 95%, на три доби уже значно меншу, трохи більше ніж 50%, а щодо того, що буде через місяць, ставитися до прогнозів потрібно обережно.
Тепер щодо того, чи багато води забирають люди та підприємства. Якщо говорити про водопостачання Івано-Франківська, то ми дійсно залежимо від річок. Загалом значна частина Івано-Франківщини використовує річкову воду як джерело водопостачання.
Основний водозабір міста розташований на Бистриці-Надвірнянській, ще один на Бистриці-Солотвинській. Наскільки я знаю з повідомлень офіційних осіб, у зв’язку з маловоддям довелося використовувати резервні водойми, у яких накопичено приблизно мільйон кубометрів води для резервного водопостачання Івано-Франківська. Ці запаси, наскільки мені відомо, використали приблизно на 30–40%. Але я думаю, що вони будуть поповнюватися.
Що стосується підприємств, то певні заходи вже застосовують. Наприклад, я читала, що великим промисловим підприємствам, які споживають значні обсяги води, обмежують водозабір. Зокрема, для «Карпатнафтохіму» можливості водозабору, наскільки мені відомо, зменшили майже в чотири рази. Також приблизно наполовину обмежили водозабір для Болехівського лісопереробного комбінату.
Тобто до цього питання вже намагаються підходити раціонально. Я також читала, що в окремих населених пунктах, зокрема в Калуші, вночі тимчасово відключали воду для економії. Можна застосовувати різні заходи, які дозволяють зменшити споживання. Зокрема, одним із таких механізмів може бути й підвищення плати за водопостачання та водовідведення, що стимулюватиме людей економніше використовувати воду.
Але я не думаю, що Івано-Франківщина залишиться без води. Це нереалістично. Зараз ми справді маємо надзвичайно посушливий період, коли води в річках дуже мало. Це негативно впливає на біорізноманіття, але я думаю, що цей період завершиться і знову настане багатоводдя.
«Нинішнє маловоддя можна порівнювати з 1994 та 2015 роками»
Наскільки нинішнє маловоддя є аномальним у порівнянні зі спостереженнями за попередні десятиліття?
Нинішнє маловоддя можна порівнювати з 2015 та 1994 роками. Це були екстремально маловодні періоди. Але зараз на окремих гідрометричних постах рівні води опустилися навіть нижче тих показників. Наприклад, у Галичі ми маємо надзвичайно низький рівень води, який, можливо, є мінімальним за весь період спостережень.
А скільки взагалі ведуться такі спостереження? Трохи більше ніж сто років. Наприклад, у Галичі щоденні спостереження розпочалися приблизно у 1880–1890-х роках. Тобто маємо близько 130–140 років спостережень. Але ж історія річок набагато довша.
До речі, я була на одній науковій конференції, де слухала дуже цікаву доповідь науковців Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вони досліджували зміни клімату на основі характеристик ґрунтів. За властивостями ґрунтів можна визначати, наскільки вологим або сухим був клімат у певні історичні періоди, якими були температурні умови.
Вони представили результати досліджень за останні дві тисячі років, а окремі дані охоплювали навіть понад п’ять тисяч років. Причому ці результати поєднали з інформацією про те, яке господарство вели люди на території сучасної України.
І було дуже цікаво спостерігати, що приблизно кожні 300–500 років відбувалися певні кліматичні зміни. Періоди похолодання змінювалися періодами потепління, потім знову наставало похолодання. Зрозуміло, що тут є досить великий часовий розкид — близько 200 років.
Дослідники також розділили періоди потепління на коротші проміжки, приблизно по 150 років. Спочатку спостерігався теплий і вологий клімат, а потім — теплий і сухий. І от зараз, відповідно до представлених ними результатів, ми перебуваємо приблизно на межі переходу від теплого й вологого періоду до теплого й сухого.
Тобто можна припустити, що впродовж наступних ста років клімат залишатиметься теплішим і сухішим. Ми живемо саме в такий період. Але що мене найбільше зацікавило: ці кліматичні коливання, які показали дослідники, не виходили за межі змін, що вже спостерігалися протягом попередніх тисячоліть.
Тобто зараз ми маємо період потепління, але, відповідно до того дослідження, подібні коливання вже відбувалися на планеті Земля, зокрема й за час існування людства.
Чому навіть гірські річки, які традиційно вважалися повноводними, сьогодні помітно міліють?
Основна причина — це, звичайно, менша кількість опадів, яка потрапляє в річки та підживлює їх. Причому тут важлива не лише загальна кількість дощів, а й те, як саме вони випадають.
Якщо за один день випадає, наприклад, 50 міліметрів опадів, це вже може призвести до паводка. У горах великі ухили території, тому вода дуже швидко стікає схилами, і рівень у річках може різко підвищуватися. Але таке короткочасне підвищення рівня води не означає, що територія накопичила достатньо вологи.
Для того щоб річки залишалися повноводними, а в криницях була вода, потрібно, щоб дощі випадали невеликими порціями, але часто. Тоді вода встигає просочуватися в ґрунт, накопичуватися там і поступово підживлювати водоносні горизонти.
А якщо за короткий час випадає 45–50 міліметрів опадів, навіть сухий ґрунт не завжди може увібрати таку кількість води. Вона швидко стікає схилами й може утворювати паводкову хвилю.
У містах ситуація ще складніша, адже значна частина поверхні вкрита асфальтом. Дощова вода стікає дорогами, потрапляє в каналізаційні системи, а далі на очисні споруди. Тобто значна частина опадів не використовується для природного поповнення запасів ґрунтових вод.
Саме тому навіть гірські річки сьогодні міліють. Коли недостатньо вологи в ґрунті, підземні води вже не можуть повноцінно підживлювати потоки та річки.
«У Карпатах кожен готель бурить собі свердловину»: як забудова впливає на річки
Як вирубування лісів, забудова берегів і зміна русел впливають на здатність території накопичувати та утримувати воду?
Звичайно, впливають. І впливають дуже суттєво. Є наукові спостереження, які показують, що карпатські ліси здатні увібрати й утримувати до 100 міліметрів опадів. Це досить багато.
Для порівняння: в Івано-Франківську середня багаторічна кількість опадів становить приблизно 700 міліметрів на рік. Але тут потрібно розуміти, що це саме середній показник за тривалий період спостережень. В окремі роки може випасти 900 або навіть 950 міліметрів опадів, і тоді рік буде багатоводним. А бувають роки, коли випадає лише 450 міліметрів. Це вже дуже маловодний рік.
Щодо 2026 року ми ще не маємо остаточних підсумків, адже він не завершився. Тому поки що не можемо точно сказати, скільки опадів випаде за весь рік. Але я порівнювала показники за дев’ять місяців із 2015 роком. І виявилося, що нинішній рік за кількістю опадів не є сухішим, оскільки, наприклад, у січні їх було більше.
У 2015 році посуха тривала приблизно вісім місяців. Тоді навіть аграріям було складно посіяти озимі культури через недостатню вологість ґрунту.
Тому, повертаючись до лісів, потрібно розуміти, що вирубування зменшує здатність території утримувати вологу й забезпечувати її поступове надходження в ґрунт. Лісові території підтримують екосистему, зокрема її водний баланс. Це однозначно. Зміна русел річок — це вже антропогенне втручання, яке також порушує природні процеси.
Але мене, наприклад, ще більше турбує ситуація в рекреаційно-туристичних зонах Карпат. Подивіться, скільки там зараз готелів, зелених садиб, різноманітних туристичних закладів. Практично кожен невеликий готель або садиба бурить власну свердловину й забирає воду.
Причому мало хто використовує воду безпосередньо з поверхневих водотоків. Переважно її беруть із підземних горизонтів. Навіть якщо в горах свердловина має глибину 60–70 метрів, вона може досягати саме тих ґрунтових вод, які підживлюють невеликі гірські потоки. Просто в гірській місцевості ці водоносні горизонти залягають глибше.
І коли ми активно забираємо звідти воду, верхів’я річок починають міліти. А якщо міліють верхів’я, то звідки вода надходитиме в нижні течії? Тут справді є проблема.
Я вважаю, що мала б існувати певна загальна стратегія використання підземних вод у Карпатах. Потрібно визначити, скільки води можна забирати, щоб це залишалося екологічно безпечним. Поки що такої цілісної стратегії немає.
Наприклад, у верхів’ях Пруту зараз дуже інтенсивна забудова. Це активний рекреаційний регіон, де постійно з’являються нові туристичні об’єкти. У верхів’ях Дністра ситуація поки що дещо інша, там немає настільки інтенсивної забудови.
Але проблема використання підземних вод для туристичної інфраструктури вже існує, і на неї потрібно звертати увагу.
«Я не думаю, що Івано-Франківщина залишиться без води»
Чи може обміління Дністра, Прута та їхніх приток спричинити проблеми з питною водою у громадах області?
Я думаю, що наші громади мають із цим впоратися. Тут можна застосовувати певні заходи, зокрема економити воду та раціональніше використовувати наявні ресурси.
Ми вже говорили про те, що система водопостачання Івано-Франківська передбачає резервні запаси води. За моїми оцінками, ці обсяги могли б забезпечувати місто приблизно протягом місяця, якщо споживання становитиме близько 70% від звичайного рівня.
Тобто в разі необхідності можна, наприклад, на декілька годин уночі обмежувати водопостачання, щоб зменшити споживання. Але ж річки ще зовсім не пересохли. Вода продовжує надходити до резервних систем водопостачання, хоча її обсяги зараз менші.
Я думаю, що Івано-Франківщині не загрожує повна відсутність води. Наш регіон має коефіцієнт зволоження приблизно на рівні одиниці. Загалом ми належимо до найбільш забезпечених водними ресурсами областей України. Більше води, ніж у нас, має, зокрема, Закарпаття.
Тому я не думаю, що ми можемо опинитися в ситуації, коли води взагалі не буде. Але, звичайно, певні заходи потрібно застосовувати вже зараз. Це насамперед економія води, а також можливе обмеження водоспоживання окремими підприємствами, якщо це дозволяють технологічні процеси.
Можна також проводити роботи з поглиблення водозабірних каналів, щоб забезпечити можливість забору води за нижчих рівнів у руслах річок. Я думаю, що частину таких заходів уже виконують.
До речі, наскільки я можу судити з інформації про те, що зараз робиться, заходів вживають значно більше, ніж у 2015 році, коли ситуація з посухою також була надзвичайно складною.
Тому, на мою думку, серйозних проблем із питною водою ми не повинні мати. Хоча це, звичайно, не означає, що можна нічого не робити.
Що відбувається з підземними водами: чи фіксують науковці зниження їхнього рівня та пересихання криниць?
Так, звичайно, рівень підземних вод знижується. Ми вже частково говорили про це. Проблема полягає в тому, що значна частина водопостачання в нашому регіоні залежить від ґрунтових вод, тобто першого від поверхні водоносного горизонту. А його підживлення відбувається переважно завдяки атмосферним опадам.
Якщо опадів недостатньо, вода не просочується в ґрунт у необхідній кількості. Відповідно, рівень ґрунтових вод поступово знижується. Саме тому люди й стикаються із ситуацією, коли в криницях стає менше води або вона взагалі зникає.
Тут є ще одна особливість нашого регіону. У Карпатах практично немає таких значних запасів глибоких міжпластових вод, які могли б стати надійним альтернативним джерелом водопостачання для всього населення.
Їх дуже довго шукали, проводили геологічні дослідження, але великих водоносних горизонтів, які могли б забезпечити потреби цілого Карпатського регіону, так і не знайшли. Тобто певні запаси таких вод можуть існувати, але їх настільки мало, що вони не можуть бути визначальними для водопостачання населення.
Фактично Карпатський регіон може розраховувати насамперед на поверхневі води — річки, потоки, а також ґрунтові води першого від поверхні водоносного горизонту. А всі ці джерела так чи інакше залежать від атмосферних опадів.
Тому коли ми маємо тривалий посушливий період, це відображається не лише на рівнях води в річках, а й на стані підземних вод.
«Коли природної води менше, погіршуються умови розбавлення стоків»
Які наслідки тривале маловоддя матиме для риби, водних організмів, сільського господарства та якості води?
Тут насправді важко щось однозначно сказати, потрібно спостерігати за ситуацією.
Наші водні об’єкти мають рибогосподарське значення. Тому, звичайно, у періоди дуже низької межені потрібно особливо уважно контролювати якість води. І, якщо є така можливість, необхідно зменшувати скиди стічних вод, навіть очищених.
Чому це важливо? Тому що очищені стічні води після потрапляння в річку розбавляються природною водою до нормативних концентрацій. А коли природної води в річці стає менше, відповідно зменшується і коефіцієнт розбавлення.
Тобто той самий обсяг стічних вод за умов маловоддя може значно сильніше впливати на якість води в річці. Тому, якщо є технічна можливість, потрібно підвищувати ступінь очищення стічних вод перед їх скиданням у природні водні об’єкти.
Наприклад, Івано-Франківськ має очисні споруди в Ямниці. І якщо є можливість підвищити рівень очищення води перед її випуском у річкову систему Дністра та Бистриць, це, звичайно, було б краще. Насамперед для риби та інших водних організмів, які живуть у цих водоймах.
Що стосується сільського господарства, то зараз, напевно, можуть виникати труднощі з посівом озимих культур через недостатню вологість ґрунту. Але якщо посіви вдасться провести, я думаю, що навесні рослини зможуть нормально розвиватися за умови достатньої кількості опадів.На Івано-Франківщині традиційно більше уваги приділяли осушенню земель, а не зрошуванню. Зрошуване землеробство в нас практично не поширене.
Зараз ми вже входимо в невегетаційний період, основну частину врожаю зібрано. Залишається питання озимих культур. Я думаю, що за умови відновлення достатнього зволоження ґрунту навесні ситуація може нормалізуватися.
«Ситуацію можна виправити буквально за місяць-два»
Чи може сильна злива або сніжна зима швидко виправити ситуацію, чи для відновлення водних запасів потрібні роки?
Звичайно, може. Ситуацію можна виправити буквально за місяць або два. Тут немає якихось надзвичайно великих проблем. Усе залежатиме від кількості опадів і від того, скільки вологи зможе накопичитися в ґрунті.
Дивіться, у нас традиційно є осінньо-зимова межень. Тобто осінній і зимовий періоди зазвичай не є дуже багатоводними. Класичний розподіл опадів на Івано-Франківщині такий, що найбільша їх частина припадає на теплий період року.
Якщо говорити про традиційну сезонну картину, то близько 70% опадів випадало влітку, а решта 30% припадала на осінь, зиму та весну. Причому серед цих трьох сезонів найсухішою зазвичай є осінь. Потім іде зима, а весна вже дещо вологіша. Тому я думаю, що ситуація з маловоддям може змінитися досить швидко.
Але кожен рік не схожий на попередній. Варіабельність кількості опадів у нас дуже суттєва. Наприклад, осінь традиційно має бути сухою, але ми бачимо прогнози, за якими наступного тижня практично щодня можуть бути дощі.
І тут важливо, якими саме будуть ці дощі. Якщо щодня випадатиме приблизно по 10 міліметрів опадів, це буде добре. Така вода поступово просочуватиметься в ґрунт і поповнюватиме запаси вологи.
А якщо випадатиме лише по два міліметри на день, то цього, звичайно, буде замало, щоб суттєво зволожити ґрунти й підвищити рівень води в криницях і річках. Тому все залежить не тільки від того, чи будуть дощі, а й від їхньої інтенсивності, тривалості та загальної кількості.
Із зимою ситуація подібна. Якщо вона буде сніжною та морозною, опади накопичуватимуться у вигляді снігу. Тоді основне поповнення запасів води відбудеться навесні, коли сніг почне танути.
А якщо зима буде теплою, з переважанням дощів, вода зможе надходити в ґрунт уже протягом зимових місяців. Тому я не думаю, що для відновлення рівнів води обов’язково потрібні роки. За сприятливих погодних умов ситуація може покращитися значно швидше.
Якщо подивитися на графіки змін рівнів води, її витрат і кількості опадів за попередні роки, то вони мають зигзагоподібний характер. Часто після дуже маловодного року спостерігається підвищення рівнів води. Звичайно, інколи посушливий період може повторюватися ще рік або два, але переважно відбувається вирівнювання.
Я думаю, що наступної весни в нас уже буде нормальна кількість води в річках. Можливо, її рівень підвищиться навіть узимку. Наскільки я читала прогнози, хоча до них потрібно ставитися обережно, ця зима може бути малосніжною, тобто переважатимуть рідкі опади, які одразу проникатимуть у ґрунт.
«Половина води просто витікала в ґрунт»: що потрібно змінювати у водопостачанні
Що вже зараз мають робити громади, підприємства та жителі Івано-Франківщини, щоб уникнути дефіциту води в найближчому майбутньому?
Ну, по-перше, звичайно, потрібно думати про додаткові та резервні джерела водопостачання. Наприклад, можна пробувати бурити глибші свердловини. Це, звичайно, дорожче, зокрема й для приватних домогосподарств.
Якщо звичайна криниця має глибину приблизно вісім метрів, то воду інколи можна знайти на глибині 30–60 метрів. Але тут є певні ризики.
На Івано-Франківщині, особливо ближче до Калуша, вода на значній глибині може виявитися солоною. Це пов’язано з наявністю соляних покладів. Є навіть випадки, коли в Івано-Франківську бурили свердловину глибиною близько 60 метрів, але отримували солону воду, непридатну для питного водопостачання.
Тому просто пробурити глибшу свердловину — це ще не означає гарантовано отримати якісну питну воду. До речі, такі дослідження проводить і наш університет.
У нас є кафедра, яка придбала досить дороговартісне обладнання, зокрема прилад, який дозволяє досліджувати підповерхневі шари та шукати воду на відносно невеликих глибинах. Йдеться приблизно про 10–15 метрів. Для таких досліджень використовують також інші методи, які дозволяють із досить високою точністю визначати перспективні місця для пошуку води. Тобто можливості для пошуку додаткових джерел водопостачання існують.
Що стосується приватних домогосподарств, то одним із варіантів може бути поглиблення криниць. Але тут, звичайно, потрібно враховувати місцеві гідрогеологічні умови.
Інший варіант — чекати, поки рівень підземних вод підніметься після достатньої кількості опадів. Але чекати — це, скажімо так, не найкраще рішення, якщо людям уже зараз потрібна вода.
Тому місцевим органам влади варто розглядати можливості організації альтернативного водопостачання для сільських населених пунктів. Це можуть бути централізовані водопроводи або, за необхідності, організоване підвезення води.
Для міських жителів також важливо мати доступ до резервних джерел. Наприклад, у багатьох дворах Івано-Франківська є пробурені колонки, де люди можуть набирати воду. Було б добре, щоб такі місця водозабору були належним чином облаштовані.
Але, звичайно, найперше — це економія води. І ще один дуже важливий момент — ремонт водопровідних мереж.
Я зараз не володію актуальними цифрами щодо втрат води в мережах Івано-Франківська. Але можу навести один приклад із минулого.
Приблизно 15 років тому ми возили студентів на екскурсію на підприємство водопостачання. І тодішній керівник розповідав нам, що під час транспортування води від Чернієва до споживачів через зношені труби втрачалося близько 50% води.
Уявляєте? Половина води просто витікала в ґрунт через старі мережі. Звичайно, я не можу сказати, яка ситуація зараз. Можливо, вона вже суттєво змінилася, адже мережі поступово ремонтують і замінюють.
Тому ремонт водопровідних мереж — це один із найважливіших заходів, які потрібно проводити. Так само важливе встановлення лічильників води. Коли люди бачать, скільки саме споживають, вони зазвичай починають раціональніше її використовувати.
Тобто економія, справні водопровідні мережі, облік споживання, резервні джерела водопостачання — усе це може допомогти зменшити витрати води. І якщо ми зможемо споживати менше, зменшувати втрати під час транспортування та раціональніше використовувати наявні ресурси, то зможемо краще забезпечувати потреби населення навіть у маловодні періоди.
