Денис Шмигаль змушений був відкликати програму уряду з Ради, бо її розкритикували і влада, і опозиція. Конспект на 9 сторінок навряд чи може вивести країну з кризи, особливо за умови неконституційного дублювання повноважень і створення альтернативного Кабміну Єрмака.
Денис Шмигаль став першим в історії України очільником уряду, котрий сам закликав ВР «завернути» його програму діяльності на доопрацювання. Але також – і першим главою Кабміну, котрий активно наголошує на тому, що писати нову програму допомагають профільні експерти та бізнес-асоціації.
В четвер програму розкритикували усі фракції, не тільки опозиція, але й більше. Перед цим її забракували комітети Ради. Гнів депутатів викликала як те, що програма складала лише 9 аркушів, так і те, що уряд намагався скинути свою роботу на парламент. По суті, це бувскорочений виклад програми уряду Гончарука.
Такі дії можна було б оцінити як верх некомпентності, але є ще одна проблема. Вже рік завдяки тому, що вся влада тримається на рейтингу президента, фактично він та його найближче оточення ухвалює рішення, які не входять в його конституційні повноваження.
Під лозунгом «очищення влади» було фактично зруйновано інститут формування незалежної бюрократії. Букви вже писали, що через внесені зміни в законодавство було знищено конкурсну процедуру призначення на державні посади.
При цьому оточення президента явно використовує його незнання та небажання занурватися в схеми заробітків грошей в певних сферах і намагаються проштовхнути своїх людей, як у випадку з керівництвом «Укравтодору».
Як відповідь на ситуацію, чиновники намагаються скинути з себе відповідальність. І «травоїдне» політичне позиціонування Шмигаля свідчить, що він хоче стати першим за 20 років прем’єр-міністром без жодних претензій на самостійність, щоб не опинитись через якийсь час в ролі «офірного цапа».
Тріумф кольорових стікерів
Про бажання Шмигаля максимально зняти політичну відповідальність із себе як глави уряду говорить навіть спосіб публікації «Програми стимулювання економіки для подолання наслідків епідемії COVID-19». У релізі «Урядового порталу» від 27 травня ця програма фігурує як «прийнята з умовою доопрацювання». А до цього релізу прикріплений файл із змістом урядової програми, котрий має нейтральні підзаголовки «Інформаційно-аналітичні матеріали» та «Матеріали для обговорення».
Минулої п’ятниці стало відомо про «стратегічну сесію» Кабміну, котра стала черговим приводом для кпинів про «кольорові стікери» та «тім-білдінг». Але якщо допустити, що такий «злив» був організований навмисне, то тут все стає на свої місця.
У тексті програми «страт-сесії» згадуються прізвища модераторів, жирним шрифтом виділений пункт про візит на цей захід президента Зеленського, і водночас – жодного слова про склад учасників від Кабміну. Так, наче йдеться не про наділених владою людей, а звичайних відвідувачів чергового «бізнес-тренінгу».
Зловживання словами типу «місія», «хмара слів» чи «тім-білдінг» формує логічний ефект скепсису щодо здатності Кабміну Шмигаля бодай якось повести розвиток країни.
На сайті Кабміну повідомляється, що «червоною лінією, яка проходить через усю програму та є частиною кожного елемента стратегії став принцип пріоритету українського виробника, який платить податки та створює робочі місця в Україні». «Саме тому перша частина програми називається захист українських товарів, робіт, послуг від їх імпортних альтернатив. Здоровий економічний націоналізм – це є стратегія багатьох країн, і ми також будемо рухатися в цьому напрямку», – зазначив Денис Шмигаль.
Судячи з усього в Кабміні погано розрізняють сталі вирази «червона нитка» як наскрізна лінія та «червона лінія» як табу. Але на виході виходить по Фрейду. Як уряд підтримує національного виробника і який виробник ближче уряду стане зрозуміло в найближчі тижні, коли стане зрозуміла позиція уряду по міндобривам.
Сама «Програма…» – це перелік доречних заходів, які або потрібно виконати, щоб зменшити втрати економіки через Covid-19. Або ж – тих заходів, які досі не були втілені, і через що наша економіка стала вразливіша на тлі світової економічної кризи.
Насправді Шмигаль як очільник уряду міг не «вигадувати велосипед», а просто запланувати реанімацію програм, які були урізані в бюджеті 2020 року через коронавірус. Тобто – програми регіонального розвитку, розвитку інфраструктури, підтримки експорту та організації виробництва власного палива для АЕС. Але, боїмося, що деякі з них можуть не сподобатись лобістам.
Програма війни з Covid-19
Пункти «Програми…» про АПК, транспорт та промисловість мають спільний пункт «доступна фінансова підтримка». Але вливання в реальні сектори економіки «дешевих грошей» протирічить стратегії Нацбанку України на збереження курсу «інфляційного таргетування». А будь-які дії, що можуть бути сприйняті як порушення незалежності НБУ, неодмінно дадуть негативний медійний ефект. Особливо після того, як Зеленський в обхід керівництва НБУ зателефонував голові «Укрексімбанку» Євгену Мецгеру через скарги бізнесменів на умови погашення кредиту.
Пункти про АПК, транспорт та промисловість мають й інший спільний пункт – податкові пільги. Їх крайню необхідність можна проілюструвати на такому прикладі: в 2018 році «Укрзалізниця» заплатила в бюджети усіх рівнів 24 мільярди гривень податків та зборів. Цих грошей напевне би вистачило, щоб за контрактом із GeneralElectric купити усі 225 тепловозів «Тризуб», рівень локалізації котрих по мірі поставок мав би вирости від 15% до 40%. Та навіть – щоб в рамках того ж контракту на українських заводах модернізувати 75 радянських тепловозів 2ТЕ116. Але курс на податкову лібералізацію як спосіб підтримки бізнесу конфліктує із курсом на тотальну фіскалізацію, фронтменом якої є голова податкового комітету ВР Данило Гетманцев, ідеолог сумнозвісного закону №466.
Курс «Зе-команди» на тотальну фіскалізацію конфліктує і з «точковими» форматами підтримки секторів, які описані в «Програмі…». Наприклад, укладачі цього документу запропонували розширити уже існуючі програми агродотацій. Зокрема – по компенсації із дежрбюджету аграріям 20% затрат на купівлю техніки українського виробництва. Але таку програму фактично нівелює норма закону №466, яка передбачає 5% податок на купівлю нових тракторів та іншої агротехніки.
Або ж – про деструктивний вплив закону №466, зокрема через норму про запровадження акцизу на дизель та масла заявив вітчизняний виробник мастил «Азмол». При цьому в «Українському клубі аграрного бізнесу»заявляють, що акциз на мастила та дизель ударить і по АПК, як одному із найбільших споживачів нафтопродуктів в Україні.
Урядова програма по виходу із кризи через Covid-19 має і логічні нестиковки, які Шмигалю залишились в спадок від попередника Гончарука.
Зокрема, розділ цього документу про транспорт має пункт про розподіл УЗ на три окремі держкомпанії. На цьому наполягав ще Гончарук.
Ця ініціатива в свою чергу конфліктуватиме із задачею про державну підтримку національного машинобудівника через держзамовлення. Наприклад, функціонери Федерації роботодавців України на зустрічі 28 травня із керівництвом УЗ наполягали на замовленні нових вагонів. Але новий та повноправний керівник «Укрзалізниці» цілком резонно може вирішити, що компанії потрібне оновлення інфраструктури. За деякими даними, рівень зносу колій, мостів та контактної мережі сягає 60-90%, а парк техніки для ремонту колій – майже 100% (власне, як і парк локомотивів). На зношених коліях навіть нові локомотиви та вагони виходять із ладу раніше належного строку служби.
Але найголовніший нюанс – усі пропозиції в «Програмі…» виходять із того, що на найближчий рік Covid-19 буде єдиною загрозою для України «назовні». А у відносинах із РФ наступить «деескалація конфлікту» та почнеться «реінтеграція окупованих територій».
Хоча, судячи з новин, самі росіяни не беруть курс на «деескалацію конфлікту». На адмінмежі із окупованим Кримом ФСБ викрало нашого солдата. Чорноморський флот РФ організував вихід на навчання одразу 37 бойових кораблів. І це можна розцінювати як один із етапів підготовки росіян до блокади наших чорноморських портів.
В очікуванні Годо
Для реалізації хоча б наявної програми Шмигаля по подоланню наслідків Covid-19 слід було б сформувати національний консенсус, який би об’єднав і партію влади, і опозицію.
Але оточення Зеленського будує принципово іншу систему – «багатовладдя» – коли в середині владної команди існує декілька центрів прийняття рішень, за результати яких ніхто не бажає нести відповідальність. При цьому центри цього «багатовладдя» фактично знаходяться не в стані конкуренції, а в стані взаємовпливу.
