За понад два роки повномасштабного вторгнення у бойових бригадах Збройних Сил України з’явилися власні традиції вшанування загиблих захисників.
Прощання з бойовими пілотами в авіаційній бригаді Івано-Франківська, як і в інших авіаторів по всій країні, відбувається на летовищі авіаційної частини, в якій служив полеглий — під проліт літака та спалення піаніно, пише НВ.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Начальник служби зв’язків з громадськістю 114-ї бригади тактичної авіації Роман Ющак розповідає, що на прощання збирається весь колектив підрозділу. Під час церемонії у небі з’являється літак — саме такого типу, на якому літав загиблий. На піаніно пишуть позивний пілота і бортовий номер його літака. Поки на інструменті виконують прощальну мелодію, його підпалюють — у пам’ять про товариша, який назавжди пішов у небо.
Звичай спалювати піаніно під час прощання з авіаторами в Україні з’явився після початку повномасштабного вторгнення. Перше спалили у серпні 2023 року на вшанування пам’яті військового льотчика Владислава Савєльєва. Майор Повітряних сил на позивний NoMad загинув 2 червня 2023 року під час виконання бойового завдання біля Покровська на Донеччині.
До початку вторгнення з авіаційних традицій був тільки проліт у небі. Але й великої кількості випадків загибелі пілотів не було. Коли Влад Савєльєв загинув, то піаніно спалили в Харкові на площі, — каже Роман Ющак. — Цю традицію запозичив у колег із США і запровадив у ЗСУ український пілот Андрій Пільщиков на позивний Juice. Він найбільше працював із закордонними пілотами, їздив на навчання в країни НАТО.
А згодом таким чином прощалися вже і з самим Андрієм Пільщиковим. Він загинув 25 серпня 2023 року на Житомирщині під час зіткнення навчально-бойових літаків.
Традиція спалювання піаніно сягає часів Другої світової війни. Єдино визнаної історії її походження немає.
Ймовірно, звичай зародився в Королівських військово-повітряних силах Великої Британії. За однією із версій, один із британських бойових льотчиків після повернення із завдань грав побратимам на піаніно. І коли одного разу він не повернувся, побратими вирішили зіграти його улюблену пісню і спалити музичний інструмент.
Багато десятиліть існує традиція так прощатися з пілотами у повітряних силах країн НАТО.
Проліт літака відбувається також над кладовищем під час чину поховання.
Коли літак пролітає над церемонією прощання, захоплює дух. Це символічно для хлопців, які разом із загиблим стояли в строю і боронили країну. Вони розуміють, наскільки могутнім є їхній внесок у перемогу, — говорить Роман Ющак.
Він додає, що загалом традиції похорону в авіації такі ж, як і, наприклад, у піхоті. Прапор з домовини військовослужбовці складають і передають матері чи дружині полеглого як символ держави, яку він оберігав. А під час виконання гімну лунають холості постріли салютної групи.
Надалі, розповідає Ющак, бригада вшановує полеглих побратимів у всі визначні дати, підтримує зв’язок з їхніми сім’ями, відвідує могили. Якщо командування або керівництво держави присвоює нагороди, то представники бригади вручають їх рідним.
