Пригодницькі перегони Gorgany Race цього року вперше відмовилися від масового старту і тривають не звичні два дні, а два місяці. Такий формат має свої переваги й недоліки.
Але без пригод точно не обійдеться, пише Репортер. перегони
Без призів, але з пригодами
«Галявина й місце старту в нас були готові ще з минулого року. Але у квітні, в розпал карантину, довелося прийняти вольове рішення. Ми вже розуміли, що в традиційній формі перегонів не буде, але й не проводити їх – не варіант, – розповідає співорганізатор змагань Станіслав Провальний. – Це соціальний проєкт компанії Gorgany, мета якого – створювати для людей пригоди в горах».
Аби підібрати оптимальний формат змагань, провели онлайн-опитування. Отримали 260 анкет з побажаннями та рекомендаціями. Так і визрів дистанційний варіант. Серед побажань були зручне добирання, місце, де можна залишити машини під наглядом, можливість переночувати в комфортних умовах, поїсти, цілодобова реєстрація, а також старт у будь-який час.
«В мене всі карти склалися, що це має бути Гута. Там є велика база «Синьогора», яка теж мала бути зацікавлена. Крім того, востаннє ми там робили перегони ще у 2016 році, – каже Станіслав. – Частина опитаних таки хотіла все у звичному форматі. Але у нас захід на 600-700 людей, тож, якби в останній момент довелося його скасувати, це були б великі фінансові втрати. З одного боку, заборону на масові заходи можна обійти юридично, а з іншого – дуже не хотілося, щоб хтось таки захворів саме через перегони».
Керівник «Синьогори» пішов назустріч – працівники рецепції взяли на себе реєстрацію команд і видачу карт із завданням. Тобто, на старті кожна команда вносить у просту анкету свої дані, вказує день і годину старту. Потім адміністратор візує цю анкету, видає стартову суддівську карту та легенду, з якої учасники перемальовують у свої карти контрольні пункти (КП). Перегони тривають з 27 червня по 30 серпня. Кожен сам обирає день, погоду, час для старту.
Завдання команд: знайти якомога більше КП та повернутися на фініш до закінчення контрольного часу. Цьогоріч можна позмагатись у трьох категоріях. Дистанції по 40 та 80 км пішки треба подолати за 13 та 24 години відповідно. Це півспринт і спринт. Ще одна категорія – вело. Тут на 130 км велосипедом і 10 км пішки дають до 24 годин.
А от клас техетапів – подолання рельєфу місцевості за допомогою спеціального спорядження – скасували. Вони передбачали різні переправи через річки чи яри, які облаштовує та супроводжує окрема команда людей.
«Оскільки стартових внесків немає, ми навіть карти для учасників не друкували – при плануванні маршруту враховували стандартну туристичну карту. Так само відмовились і від призового фонду, аби не було зловживань, – говорить Станіслав Провальний. – Раніше було два дні на перегони, і всі стартували разом, незважаючи на сонце, дощ, вітер. Тепер усі в різних умовах, і ми ставимося до цього з розумінням. Цього року – пригоди заради пригод, а не заради призів. Наші перегони – одні з найбільших в Україні, тому вдавалося зібрати хороший портфель спонсорів, які й наповнювали призовий фонд. Цьогоріч ні до кого не зверталися, бо під час карантину їм і так непросто».
Адреналін – гарантований
Керівник дистанції та суддя перегонів Роман Чепіль каже, новий формат таки вплинув на планування маршрутів для учасників. Оскільки техетапи скасували, то не треба було прив’язуватися до місць, на яких їх можна облаштувати. Район змагань – теж не новий, але треба було обіграти його по-новому.
«Цього року я обирав трохи простіші місця, щоб і новачкам було цікаво. Половина контрольних пунктів – відомі туристичні локації. Є й кілька точок для бувалих учасників – треба і хащами полазити, і струмками побігати. Команди, залежно від дистанції, ходили від 12 до 23 годин. Якщо майже добу гуляти, зокрема і вночі, а ще з такою погодою, коли через день дощі, то адреналін – гарантований».
Станом на кінець липня у перегонах вже взяли участь 20 команд, але усі КП не пройшла жодна. Отже, є ще можливість показати кращий результат.
«Кілометраж маршруту я оцінюю приблизно. Бували роки, коли жодна з команд не встигала взяти усі КП, а бували, що переможці приходили із запасом у дві години, – розповідає Чепіль. – Ніколи не знаєш, скільки часу команди витратять на одну ділянку, інколи йдуть такими маршрутами, що я б ніколи не передбачив».
Каже, організатори рекомендують користуватися картою Горган 2018 року. Але є учасники, які таки надають перевагу GPS-навігаторам, де можуть бути неточності.
«Є ще місяць часу, щоб спробувати свої сили у перегонах і разом з тим побачити щось цікаве в горах, зокрема й ті місця, якими туристи зазвичай не ходять. Я знайшов водоспад, якого немає на карті, є непопулярні вершини, на які цікаво вилізти», – говорить Роман Чепіль.
Після того, як команда фінішувала, на тій же рецепції у «Синьогорі» вона заповнює ще одну анкету, де вказує час фінішу, і її теж візує адміністратор. Станіслав Провальний каже, наразі всі команди відмітилися, що фінішували, і рятувальникам роботи не додалося.
Новий формат
Реєстрація на сайті триватиме до 21 серпня. До 30 серпня буде можливість пройти дистанцію. Наразі зареєструвалася 81 команда. За географією це Київ, Львів, Одеса, Дніпро, Харків. Станіслав Провальний каже, цьогоріч кількість учасників не є важливою. Ще один бонус – за таких умов може взяти участь і команда організаторів перегонів.
«З одного боку, учасників могло би бути й більше, бо вікно досить велике. Але наше завдання – створити цікавий маршрут. Частина їде все-таки заради призів, і вони самі цього не приховують. Це нормально. Люди впродовж року тренуються та їдуть на змагання, аби потім потрапити у призи – компенсувати гроші, вкладені в спорядження, – розповідає Провальний. – Хтось відверто їде заради енергії масового старту – взяти кілька контрольних пунктів і повернутися. Життя в базовому таборі, його атмосфера теж можуть бути для когось більш цінними».
Усі учасники, які фінішують, у вересні зможуть замовити брендовані пов’язки. Для декого це обов’язковий атрибут змагань і є вже ціла колекція. Звично їх замовляли наперед із стартових внесків і роздавали перед самим стартом. Без пов’язки на фото з КП цей пункт не зараховували. Це був такий ідентифікатор – виключався варіант, що людина пофотографувалася з КП тиждень до змагань, відсиділася кілька годин і потім сказала, що вона перша.
Якщо дистанційний формат учасникам сподобається, то на наступні роки він може стати доповненням до основних перегонів – для тих, хто не встиг на офіційний старт.
