Багато років поспіль франківська Мальтійська служба допомоги організовує акцію «Святий Миколай іде до сиріт». Традиційно вона розпочинається 1 листопада. Як жартують волонтери – починає падати листя і сотні дитячих листів прилітають до мальтійців.
А звідти їх забирають ті, хто готовий подарувати свято дітям, яким поки що не дуже пощастило в житті, пише Репортер.
Усі пам’ятають
У перший день акції “Святий Миколай іде до сиріт“, 1 листопада, у приміщенні Мальтійської служби на Лесі Українки, 1, навпроти катедри, стіл уже завалений листами. Як розповідає волонтерка служби Наталія Петрунів, цьогоріч з анонсом акції забарилися. Але це не завадило благодійникам, які вже роками беруть участь, прийти одразу й без нагадування.
«Акція розпочалася активно. З самого ранку люди приходять, вибирають листи. Хтось довго сидить, перечитує, обирає. Хтось бере навмання. А є такі, хто з року в рік хоче дарувати подарунок одній і тій самій дитині», – розповідає Наталія.
Поки що до мальтійців передали 700 листів. Але учні деяких закладів ще дописують, долучаються нові організації. Загалом цьогоріч очікують близько тисячі.
«Ми приносимо подарунки в усі діючі інтернати, які є в області: в Долині, Калуші, Надвірній, Снятині, Перегінську, – каже волонтерка. – Є діти, які пишуть листи, а є такі, які просто отримують подарунки, гігієнічні набори, фрукти. Тому що в дітей є різні патології, захворювання. Деяким дітям ми навіть не можемо дати в руки пакет з цукерками, бо є такі, що не мають жувального рефлексу. Тому підходимо до цього індивідуально».
На столі розкладені листи з Рогатинської спецшколи. Усі посортовані по класах, можна обирати. Приходить жінка, представляється Наталею, але прізвища «Репортеру» не каже – тут благодійники зазвичай розголосу не потребують. Жінка не перечитує листи, а забирає перший з купки від четвертокласників. Бере участь в акції уже п’ятий рік.
«Я не обираю лист: прийшла, взяла й підготувала пакунок, – говорить пані Наталія. – Цим дітям треба допомагати. Так, як ми своїм дітям даємо дорогу, так і цим теж».
Диво творять люди
Усі листи різні. Ті, що від другокласників, своїм почерком переписала учителька. Діти просять іграшки, ляльки, книжки. Старші вже розписують більше про себе й свої родини, просять у Миколая щось і для своїх братиків та сестричок, які також навчаються з ними в інтернатах.
«Мені дуже подобається в школі. Я мрію мати красивий одяг, щоб бути схожою на принцесу», – пише восьмирічна Настя.
«Я цілий рік старався бути добрим хлопчиком, – пише п’ятикласник Андрій. – На уроках слухаю вчителів та не порушую дисципліни. Займаюся в гуртку «Умілі руки». Я буду дуже радий, якщо ти до мене знову прийдеш і принесеш подарунок».
«Я весела і добра, але мені завжди потрібна допомога, яку надають однокласники, вчителі, вихователі. Я вірю в добро і дива, які ти твориш», – розповідає «сонячна дівчинка» Вікторія.
У всіх листах діти дякують за минулорічні подарунки. А ще замовляють одяг і взуття.
«Ці листи – це дитячі мрії. Але також це речі першої необхідності, які їм потрібні, – говорить Наталія Петрунів. – Багато людей запитують, чому вони постійно просять ті лосіни й капчики: бо дитина тільки раз на рік може це отримати. Діти просять різноманітне: від телефонів до шкарпеток, предметів гігієни і теплої куртки. І в подарунки люди вкладають не тільки кошти, а й свою любов та піклування».
За словами Наталії, на Миколая до дітей з дитбудинків приходять й інші благодійники, привозять подарунки від місцевої влади. Але вихованці закладів завжди чекають саме «мальтійського Миколая», бо там – особисті подарунки на особисті прохання.
«Ми завжди кажемо, щоб люди, які вибирають лист, читали між рядками, – розповідає волонтерка. – Аби звертали увагу не лише на те, що дитина просить, а й на те, що вона любить, і робили для неї маленький сюрприз. Не обов’язково дорогий: щось таке, що вона не написала, але хотіла б. Діти завжди сподіваються отримати якнайбільше. Але ми пояснюємо, що Миколай-чудотворець приносить те, на що вони заслуговують. Хоч диво твориться людьми. Ці діти розуміють, що хтось бере цей лист і виконує їхні прохання».
Волонтерів виглядають у вікнах
Останній термін, коли можна принести подарунок – 13 грудня. Але просять не затягувати. Чим ближче до дати, у приміщенні служби на триповерхових полицях накопичуються коробки. Їх підписують, завозять на склад. Потім розвозять по закладах. Більше трьох-чотирьох за день волонтери охопити не можуть, тож починають свої відвідини ще перед святом, десь з 16 грудня.
Крім особистого подарунка від персонального Миколая, кожна дитина ще отримує пакет з цукерками і фруктами.
«Всередину в подарунок не можна ставити речі, які можуть зіпсуватися. Але те, що герметично закрите і має довгий термін придатності – цукерки, печиво – можна і треба дарувати, – говорить Наталія Петрунів. – До того ж, діти ще й отримують від нас цукерки і фруктові набори. Ми намагаємося, щоб цей набір був якомога більше насичений, щоб діти спробували ківі, банан, мандарин, грейпфрут, гранат. Виходить великий пакет».
Крім продуктів, які псуються, у подарунок точно не можна класти жодних вживаних речей. Якщо вкладати шампунь чи рідке мило, то їх треба герметично запакувати. Усе має бути запаковане у твердий картонний ящик, а той – обгорнутий подарунковим папером. А от бантиків і стрічечок краще не давати, бо тоді подарунки важко транспортувати.
Головне – робити все як для рідної дитини. А ще, написати обов’язково відповідь від святого Миколая. Це нелегко, бо писати потрібно вдумливо і глибоко. Дитина має ще більше відчути, що про неї думають і дбають.
«Коли ми приїжджаємо, нас уже чекають у вікнах, – розповідає волонтерка. – Старшокласники допомагають розвантажувати буси і підглядають, чи є коробка для них. Це відчуття щастя – дарувати те, що дитина очікує».
У свято вносить зміни карантин: минулого року волонтери не розігрували сценок, а подарунки дарував лише сам Миколай і кілька помічників. Цьогоріч ще не відомо, як буде. Через важку ситуацію волонтери вже другий рік хвилюються перед початком акції: може, буде мало благодійників? Але з року в рік приходить все більше людей.
«Є таке правило – один лист в руки. Бо ми хочемо популяризувати таке творення добра і щоб кожна сім’я долучилася до цього, – розповідає Наталія Петрунів. – Треба, щоб діти в сім’ях розуміли, про що мріють в інтернаті. Бо наші діти не задумуються, де взяти зубну пасту чи шкарпетки. А ці діти інколи просять елементарного».
Обрати лист можна традиційно на Лесі Українки, 1. Туди ж і приносити готові подарунки – обгорнуті в папір і любов.
Авторка: Ольга Романська
