Прикарпатець Ігор Табанюк 40 років тому здійснив свій перший політ та вже 11 років розвиває малу авіацію в Коломиї.
Вперше керувати літаком Ігор Табанюк спробував у 1981-му році. Цей політ був дуже очікуваним та хвилюючим, пише Суспільне.
Коли полетів на навчальному літаку Л-39 з інструктором, тоді був найбільш пам’ятний політ. Я прагнув до цього три роки, не міг пройти медкомісію. Запам’ятався тому, що від переживання текла кров з носа, і я не міг її зупинити, — пригадує пілот.
Ігор Табанюк був військовим пілотом, як і його батько. Коломия – друге місце його служби.
У Коломию Ігор з дружиною Оксаною переїхали у 1985-му році. Чоловік розповідає, що найважче на службі було під час військових навчань, коли була можливість відчути себе повноцінним льотчиком.
Я пам’ятаю, тоді такі польоти були, що виходив з літака мокрим. Спина мокра, бо потрібно було вийти на розвідку, знайти замасковану ціль, зняти координати. І при цьому виконати протиракетний маневр, щоб не збила протиповітряна оборона, — каже Ігор Табанюк.
У 2010-му році Ігор Табанюк почав працювати над створенням аеродрому у Коломиї. На летовищі в Коломиї є сім літаків, два мотодельтаплани та один автожир. Тут Ігор Табанюк проводить практичні заняття для пілотів-початківців.
Вчитися керувати літаком можна із 17-ти років. Свої навчання пілот проводить на базі Західноукраїнської школи авіації у Львові. Її учні приїжджають в Коломию відпрацьовувати практичні навики керування літаками. Зараз є вже 30 пілотів, які пройшли навчання в Ігоря Табанюка. Серед його учнів – Дмитро Комаров, Олександр Шумський, Марія Берлінська.
Справу батька хотів продовжити молодший син Денис. У 2013-му році він придумав назву “Авіаколо”, тобто — авіаційна Коломия. За словами дружини пілота Оксани Табанюк, син робив усе, що й батько, і також хотів стати воєнним пілотом.
Наш син освоїв всі типи літаків. Він літав, талановитий такий, мабуть, як тато. Але в останній момент, в 2013-му році, у вересні місяці, він загинув тут недалеко, — говорить жінка. — Я тоді сказала, що все. Мені не треба ні аеродрому, нічого. І ми збираємося, і звідси їдемо. Сина забираємо. Він сказав: “Ні. Дєня – це дуже хотів. І я залишуся назавжди в Коломиї”. Просто хотів втілити його мрію, продовжити його імя “Авіаколо”. Тому для нього (ред. – Ігоря Табанюка) це було дуже важливо. Я вирішила, що заради Дениса ми повинні зробити цей аеродром.
Дружина пілота Оксана Табанюк не раз мріяла, щоб чоловік покинув цю справу. Проте, коли заявляла Ігорю Табанюку, що заборонить йому літати, пілот відповідав, що він без польотів помре і втратить свої крила.
Найстрашніше – це чекати. Коли він злітає і коли він сяде. Коли він іде на польоти і коли він вертається з польотів. Найбільш тяжкий період. І щоб казати, що я з цим справляюся, то, напевно, ні. Я і досі не справляюся, — сказала Оксана Табанюк.
Ігор Табанюк також проводить фестивалі на своєму летовищі. Сюди на свято збиралася уся спільнота пілотів. Таким чином він вирішив популяризувати авіацію та зробити це “фішкою” Коломиї.
