Житель Франківщини Михайло Креховецький через шість років після аварії запросив на своє весілля горохівських медиків, які його повертали до життя. У 2015 році Михайло, який керував вантажівкою, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду поблизу села Скобелка на Горохівщині.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Внаслідок ДТП хлопець сильно травмував ногу. На той час він був студентом Львівського національного аграрного університету. Юнак пристав на пропозицію друга підзаробити. Для цього потрібно було поїхати у Волинську область і привезти звідти в Львів машину ягід. Біда чекала на пів дорозі, пише Волинь infa.
Лікували постраждалого в аварії лікар-легенда Волині, завідувач травматологічного відділення нині покійний Михайло Шекета, його син, лікар-травматолог Анатолій Шекета, травматолог Тарас Босий, хірург Анатолій Сафонік і анестезіолог Ігор Мельничук, травматолог і судинний хірург з Волинської обласної клінічної лікарні Ярослав Шевчик і Володимир Литвинюк. На жаль, дива не сталося і важкоушкоджену ногу нижче коліна довелося ампутувати.
“Лікарі, сестри медичні казали мені, що треба жити, що з протезом я буду ходити, бігати, танцювати. Знаходили такі влучні й сердечні слова, яким я не міг не повірити”, – пізніше розповідав Михайло, який був у розпачі після ампутації.
19-річний юнак переніс 4 операції. Після першого хірургічного втручання рідні вирішили перевести його в Івано-Франківську обласну лікарню. Ближче додому. Проте, минуло чотири дні, й пацієнт уже був в дорозі до Горохова.
На запитання “Чому повернувся?” відповідав просто:
“Бо я хотів до Анатолія Михайловича. Він дуже хороший лікар. І поговорить, і пожартує. Тарас Борисович не обминав мою палату, а головна медична сестра Лариса Іларіонівна Король навіть принесла мені в палату телевізор”.
Протягом усіх цих років Михайло вітав сім’ї Шекетів, Босих із святами, адресував привіти всім, хто в Горохівській ЦРЛ переймався його одужанням, долею, життям.
«Все сталося так, як і Ви нам казали. Михайло ходить, бігає і танцює на протезі. Хто не знає, той і не скаже, що він у нього є. Гляньте, яка гарна дівчина покохала його, скільки друзів тиснуть йому міцно руку, як багато людей радіють сьогодні з нами. А без Вас цього радісного дня могло б і не бути…», – з цими словами на весіллі в Долині на мальовничій Бойківщині Анатолія Михайловича й Тараса Борисовича обіймали з материнською вдячністю мама й бабуся нареченого Михайла Креховецького.
