Яскраві папуги, качечка-мандаринка, милі панди та різноманітні сови, а ще баранчик – усі вони з’явилися з води, а швидше — з річкового каміння. Уже з десяток років художниця Ірина Погрібна розмальовує каміння. А все почалося, коли вона переїхала до Івано-Франківська.
Суспільне Карпати завітало у майстерню художниці, саме там живуть її творіння.
“Я зі Львова, виросла, народилася у Львові. Потрапила у Франківськ, а тут — дві ріки, межиріччя. Відпочиваючи на березі, завжди з донькою гралися камінчиками. В одному камінчику — пташка, в іншому — тваринка закрутилася”, — пригадує Ірина Погрібна.
“І тут я бачу вже, що то буде ворона чи галка. Я просто прибігла додому і швидко намалювала це галченя,” – додає мисткиня.
Художниця шукає каміння на Бистриці, миє, потім розмальовує акрилом і лакує.
“Я маю свої критерії вибору камінчика. Він мене має надихнути. Бувають дуже унікальні, як-от камінчик з отвором. Вийшло кошенятко, яке м’явкає”, — розповідає майстриня.
Камінці від Ірини Погрібної, мабуть, є на усіх континентах. Крім цього, художниця малює таємничі міські дворики.
Ірина ніби веде з ними діалог чи розповідає історію будівель та їхніх мешканців.
Темою задвірків Ірина Погрібна зацікавилася ще у студентські часи. Тут Львів та Івано-Франківськ дуже споріднені, бо в кожному є свій таємничий дворик.
Життя внутрішніх двориків переросло у декілька графічних серій, які експонували в арт-кав’ярнях міста.
Ще одна тема, яка простежується у роботах Ірини Погрібної, — ангел над містом. Там небо утворює конфігурацію ангела з крилами.
