Художниця з Печеніжина Оксана Микитюк взяла на себе важливу місію – відтворити на листівках історію селища. Для цього вишукує старовинні світлини, де зображена автентична архітектура Печеніжина, і змальовує – на полотні олійними фарбами. У форматі автентичних листівок.
Кожна має печатку Печеніжина, яка зберігається в місцевій бібліотеці, пише “Галицький кореспондент”.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Серед листівок є і геть крихітні – найменша має лише 5 сантиметрів.
«Я не історик і не краєзнавець, але так сильно захотіла дізнатись трохи більше про рідний Печеніжин і зберегти це. Якось увіковічнити. Тим паче історія нашого селища справді цікава», – каже Оксана.
Художниця розповідає, що колись Печеніжин мав магдебурзьке право, свій герб і ратушу. За княжих часів тут був дерев’яний замок, монастир Василіанів, спалений турками, церква, привезена козаками з Великої України, дерев’яна синагога в гуцульському стилі, один з найбільших нафтопереробних заводі Австро-Угорщини, залізнична колія від Коломийської ратуші, тюрма, яка послужила полякам, німцям і «совітам», завод для радянської військової промисловості. А найбільше Печеніжин відомий як батьківщина Олекси Довбуша.
«З міської архітектури Печеніжина майже нічого не лишилося. У 1942 році нацисти спалили весь центр містечка. Близько тисячі місцевих євреїв вивели до Шепарівського лісу і розстріляли. Місто стало селом. Що не згоріло, то було розбомблене війною, підірване під час партизанки або розкрадене за мирних часів», – продовжує Оксана.
Унікальну колекцію листівок майстриня назвала «Мій Печеніжин». Вони зберігаються в спеціальному альбомі.
Наразі в колекції є сім робіт. Кожна з них розповідає цікавий клапоть історії Печеніжина.
У другій половині 80-х років ХІХ ст. Печеніжинський нафтопереробний завод був одним з найбільших в Австро-Угорщині. Печеніжин тоді називали містом мільйонерів, але мільйонерами були тільки чужинці.
Спорудження залізниці почалося у 1885 році. І через сім місяців залізниця була готова. У Печеніжині було аж три зупинки. На той час Печеніжин став центром повіту, до якого входило аж 21 село.
У ХІV-ХІХ ст. Печеніжин був одним із солеварних центрів Прикарпаття. Тут солеварні промисли існували з прадавніх часів.
Майстриня каже, що поки вдалося знайти дуже мало старовинних фотографій Печеніжина, і ті, що є, дуже цінні.
Усіх, хто має такі світлини, Оксана Микитюк просить позичити – для роботи над поповненням унікальної колекції.
