Людмила Цапів з села Липовиця Спаської громади понад 20 років займається творчістю.
Релігійні сюжети – головні мотиви прикарпатської художниці, повідомляє “Галицький кореспондент”.
Молитва не є даремною
Липовиця – класичне прикарпатське гірське село. Воно славиться тим, що його вихідці стали відомими людьми не тільки в області, а й за її межами. Здавна славиться Липовиця талановитими людьми, які мають велику любов до праці. Зокрема і художниця Людмила Цапів скільки себе пам’ятає, стільки й малює.
Найбільше любить писати ікони. Каже, що найскладніше відтворити правильний вираз обличчя та очі. Людмила Богданівна вважає, що очі, то як дзеркало душі і тут треба добре попрацювати, щоб відтворити правильний погляд. Коли художниця розпочинає малювати лики святих, то перед тим йде до Сповіді та приймає Причастя.
Липівчанка переконана, що якщо людина твердо вірить в Бога і звертається з молитвою перед образами, то тоді її робота іконописання не є даремною. Художниця каже, що постійно відчуває Божу присутність у своєму житті. Розповідає, що серед художників є й такі, що не вірять в Бога, але разом з тим пишуть прекрасні ікони.
Минулого року прикарпатській художниці довелося розфарбовувати стіни у відпочинковому палаці в Польщі. Жінка тоді малювала портрети світових знаменитостей: Мадонни, Лучано Паваротті, Луї Армстронга. Загалом тоді виконала 15 портретів відомих людей.
Недавно пані Людмила закінчила роботу в місцевій сільській капличці, де малювала лики святих. Іконописання для мисткині – то як розмова з Богом. Вона вкладає в свої роботи не лише талант, а й душу. Малювання не єдине захоплення Людмили. Раніше жінка займалася й писанкарством. А у 2020 році вона зайняла третє місце на конкурсі “Вчитель року”.
Планує видати збірку
Коли почалася війна, художниця перейнялалася тим, що відбувалося в Україні. Тоді у неї проявився талант писати вірші. Каже, що описуючи біль і переживання у віршах, їй було легше проживати ці події. У майбутньому планує видати свою збірку, яка в собі міститиме не тільки вірші про війну, але й про нашу Перемогу.
Щодо художнього мистецтва, то Людмила завжди старається освоювати нові техніки, такі як барельєф, настінний живопис, мастихінний живопис та надзвичайно любить працювати з аквареллю. Вважає, що ця фарба потребує чистоти та прозорості, і це дано не кожному відчути.
Людмила Цапів працює вчителем. Педагогиня переконана, що не буває неталановитих дітей, бо кожен має свій талант, тільки потрібно придивитися і розкрити його.
“Бути художником – для мене покликання, – розповіла “Галицькому кореспонденту ” Людмила Цапів. – Мистецтво – це основа нашої української культури, завдяки якій ми посідаємо не останнє місце в світі. Пишаюся, що можу творити на рідній землі, з якої черпаю сили та натхнення. Українці як нація є надзвичайно талановиті, і це мене дуже тішить, що я також – українка!”
