Чому ми старіємо? І чи можна це зупинити? Секрети, які непокоїли людство в усі часи – спробували розгадати біохіміки з Прикарпаття.
Багато років – група місцевих науковців вивчала процес старіння. І нарешті отримала результати. Тож чи можна бути вічно молодим? – розкажуть у Подробицях.
Біохімік Володимир Лущак розповідає: проблемою старіння цікавиться скільки себе пам’ятає. Та по-справжньому за дослідження взявся лише десять років тому – разом з колегами із Прикарпатського університету. Головне, що цікавило групу – коли й чому в організмі настає момент, після якого вмикається зворотній відлік.
Володимир Лущак, доктор біологічних наук:
Процеси старіння дуже подібні у дрозофіли, у миші, у мавпи, і людини. Ми взяли для цього три групи мишей молодих, які відповідають віку людини 15 років, старих – понад шістдесят, і середнього віку – біля сорока років.
Одну групу гризунів науковці годували досхочу, іншу тримали на суворій дієті, давали їжу через день. П’ять років досліджень – нарешті дали результати. Науковці довели: організм старіє через нагромадження в ньому шкідливих речовин – так званих вільних радикалів.
Володимир Лущак, доктор біологічних наук:
Вже в середньому віці частина значна глюкози переключається на використання систем, які захищають від вільних цих радикалів. Одна із гіпотез полягає в тому, що саме переключення використання глюкози з енергетичного забезпечення на захисті системи може адаптувати організм до старіння.
Таке “переключення” відбувається в сорокарічному віці – припускають науковці. Як наслідок – мозок починає отримувати дедалі менше енергії, а в організмі відбуватися незворотні процеси. Тож зупинити старіння неможливо, стверджують біохіміки, а ось уповільнити можна. Марія Байляк, яка відповідала за експериментальну частину, розповідає: у мишей, які періодично голодували, загальні показники були кращі, ніж у тих – хто їв удосталь.
Марія Байляк, доцент кафедри біохімії та біотехнології ПНУ імені Василя Стефаника:
Голодування працює як маленький стрес для клітин. Мобілізація захисних ресурсів – це означає, що вони будуть стійкіші до дії інших несприятливих чинників. Можуть стати стійкішими і до такого супер стресу який називається старіння.
Втім, позитив від голодування був лише у зрілих мишей. Натомість молодим періодичне недоїдання тільки шкодило.
Марія Байляк, доцент кафедри біохімії та біотехнології ПНУ імені Василя Стефаника:
Цій групі мишей ми виявили, що періодичне голодування є не бажаним. Тобто в організмі розвивалися процеси запалення вже в молодому віці. Те що характерно для старого.
Науковці планують продовжувати дослідження. Сподіваються, отримані результати допоможуть у ранній діагностиці так званих “хвороб похилого віку” – Альцгеймера та Паркінсона.
Відео тут.
