Час невблаганно спливає і до школи залишилось зовсім трішки. Переживання та думки дітей і батьків — різноманітні і перебувають на різних полюсах: від очікування нового, полегшення, бажання зустрічі з друзями — до тривоги і навіть страхів.
Яка буде ситуація з поширенням коронавірусу? Як адаптуватися після довгої перерви? Чи не пропала мотивація в дітей? Мабуть, із найбільшою невідомістю зустрічаються батьки дітей, які мають йти в перший клас. Період ізоляції, неможливість познайомити першокласника з майбутнім вчителем, відсутність підготовки в школі ще більше піднімають градус тривоги.
У інтерв’ю «Вікнам» практична психологиня Калуської ЗОШ №5 Оксана Кулик розповіла про особливості розвитку дітей до шести років і надала рекомендації, які невдовзі стануть опорою і допоможуть краще зорієнтуватися в ситуації.
Уже доведено, що виключно вміння читати і рахувати не є показником готовності дитини до навчання. Вони не забезпечать вашій доньці чи сину сприятливу адаптацію і комфортне самопочуття.
Дошкільний період є так званим сензитивним періодом для розвитку всіх пізнавальних процесів: відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уваги, уяви, зауважила Оксана Кулик:
“Дошкільний період є сприятливим для розвитку допитливості й пізнавальної активності, вміння самостійно думати й вирішувати прості розумові завдання. Адже мозок дитини до шести років сформовується до 90%. Тому те, який фундамент буде закладено, тим дитина протягом життя і буде користуватися”.
Звісно, кожна сім’я має свої пріоритетні погляди на виховання та навчання. Однак існують критерії, при сформованості яких навчання та спілкування з однолітками та вчителем буде приносити дитині задоволення. Отож, до школи дитина має бути готова фізіологічно і психологічно.
До фізіологічної готовності входить фізичний розвиток дитини та його відповідність віковим нормам, достатній розвиток дрібної та великої моторики, розповідає практична психологиня:
“Сформувати цю готовність допоможуть прогулянки на вулиці, ігри з м’ячем, їзда на самокатах, роликах чи велосипеді, стрибки, з’їджання з гірки. Звісно, ідеально, щоб рухові ігри були в компанії з іншими дітьми, та в умовах карантину важливо обрати «золоту середину»: проводити час на свіжому повітрі в активному русі і стежити за обмеженим контактом. Чому важливі ігри? Рухливі ігри розвивають фізичну активність, увагу, велику моторику, спритність, швидкість реакцій. Усе це забезпечить витримування дитиною відповідних навантажень у школі”.
Компонентами психологічної готовності є мотиваційна, емоційно-вольова , соціальна і інтелектуальна готовність. Мотиваційна готовність — це бажання дитини вчитися, здобувати знання. Тому психолог радить розповідати дітям про те, як зміниться їхнє життя, коли вони стануть школярами: учень повинен щодня ходити в школу, виконувати в класі ті завдання, що задає вчитель. Важливо пам’ятати, що бажання дізнаватися нове і цікаве — це вроджена потреба людини. І якщо ця потреба задовольняється правильним способом, а саме у грі, то у дитини не буде неприязного ставлення до школи.
Наступний важливий компонент — це емоційно-вольова готовність. Про це може свідчити вміння дитини керувати своїми емоціями, зайвий раз не вередувати чи слухати не перебиваючи. А ще, коли дитина може ставити мету, докладати зусилля для її досягнення; виконувати нецікаву, але корисну роботу. У сформованості цього компоненту важливу роль відіграють батьки: як ви вмієте справлятися з дитячими істериками, вередуванням, гнівом, образою, наголосила Оксана Кулик:
“Якщо дорослі вміють правильно приймати емоції дитини і допомагають їй їх проживати — це гарантія вміння вибудовувати стосунки, враховувати думку інших, контролювати себе, бути емоційно грамотним, дотримуватись правил і знаходити правильне вирішення різних ситуацій”.
Важливим фактором є і соціальна готовність. Це сформовані якості, завдяки яким дитина може спілкуватися з іншими дітьми чи старшими. Сюди входить і бажання комунікувати, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими, і вміння поступатися, і повага до бажань інших, тощо. У формуванні цього компоненту сім’я має вагомий вплив, адже вона є першим важливим взірцем, який наслідують, підкреслює психологиня:
“Які взаємини між чоловіком та дружиною і батьками з дитиною, такою ж моделлю буде послуговуватись у житті донька чи син”.
Останнім критерієм є інтелектуальна готовність. Тут є важливим розвиток пам’яті, мислення, уяви, сприймання всіх процесів, за допомогою яких дитина пізнає навколишній світ. Оскільки до школи залишилось майже два тижні, то якось особливо надолужити те, щоб ви хотіли, не вдасться. Тому проведіть цей час весело і в грі, рекомендує фахівець.
— Спілкуйтеся з дитиною під час ліплення, малювання, вирізання, клеєння, задавайте запитання, вчіть дитину відповідати повним реченням, складайте казки, історії. Чим більше ви стимулюєте розвиток мовлення, тим краще розвивається мислення;
— Збагачуйте обізнаність дитини новою інформацією, що сприяє накопиченню уявлень про себе та світ;
— Займайтесь творчістю, адже в ній є багато спонтанності. Вона знімає напругу, знижує в дитини страх та агресію. Виконуючи творчі завдання ви привчаєте дитину до самостійності, концентрації уваги і до розуміння того, що роботу потрібно завершити.
— Не примушуйте в останні літні дні дітей читати і виписувати літери. Краще складіть список необхідних речей і влаштуйте шкільний шопінг. Дозвольте дитині обрати приладдя, яке їй подобається.
— Привчайте до нового режиму. Лягайте спати швидше. Адже перше, про що буде думати дитина, коли буде ходити до школи: «Хочу спати. Не хочу вставати». Тому не створюйте штучно ті проблеми, яких можна уникнути .
Зі вступом до школи все відбувається вперше, і ті емоції, які відчуває дитина здійснюючи новий крок, залишаються в її свідомості на все життя. Тому потрібно бути поряд з дитиною, любити її, підтримувати і бути уважним до дитячих потреб.
Слід пам’ятати, що у закладах освіти працюють хороші фахівці, до яких батьки завжди можуть звернутися за порадою, підтримкою і допомогою. Тому психологиня Оксана Кулик рекомендує налаштовуватися позитивно, не демонструвати і не обговорюйте при дитині про свої переживання. Адже від цього залежить майбутній успіх, навчання та успішна адаптація.
Ірина КМІТЬ, журналістка
