З часом історія майже всіх легендарних закладів отримала скандальне завершення, а більшість їхніх приміщень занепадають.
То що з ними зараз – розповідає Репортер.
«Молочне кафе»
«Молочне кафе», що на теперішній вулиці Шашкевича, 6, збудували у 1984 році. Архітектор – Ярослав Дяків. Заклад був дуже популярний серед франківців. Подавали тут переважно страви на основі молочних продуктів: вареники з різними начинками зі сметаною, молочні коктейлі, морозиво, збиті вершки та різні солодощі. Посидіти можна було на першому чи другому поверсі або на літньому майданчику. Кажуть, якраз для того, щоб зробити літник, частину вулиці й зробили пішохідною. Через деякий час від машин звільнили всю теперішню Стометрівку.
Наприкінці дев’яностих кафе закрилося. І вже багато років триває судова тяганина. Про те, хто ж насправді є законним власником будівлі колишнього «Молочного кафе», судяться підприємець Костянтин Бородайко (ПП “Гаразд Україна”) і Юлія Гринда (ТОВ «Гостинець»).
У 2020 році з’явилася інформація, що франківська прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт щодо керівниці однієї з фірм (скоріш за все, йдеться саме про Юлію Гринду) та держреєстратора, що незаконно переоформили право власності на «Молочне кафе». Вартість майна тоді оцінили у 21 млн грн.
І навіть зараз, у 2022 році, суди продовжуються.
Я виграв усі суди, але є питання касації. Зараз справа розглядається у касаційному суді. Це тривалий спір, тому загадувати наперед не буду, що буде далі, – прокоментував «Репортеру» Костянтин Бородайко.
Ще у 2015 році підприємець оголосив про намір відкрити тут McDonald’s. Тоді на паркані навіть з’явився логотип мережі. Втім, у самій компанії відхрещувалися від будь-якого зв’язку з приміщенням на Шашкевича, 6.
Наразі будівля «Молочного кафе» у самому центрі міста залишається загороджена парканом, за яким уже проросли дерева. Поруч відкрилося кафе HochuIce, де продають морозиво. Таке собі невелике нагадування про колишнє улюблене місце франківців.
«Білий камінь»
Будинок на розі Незалежності й Вітовського з часів побудови завжди був важливим для міста. За совітів то був готель і ресторан «Київ». Поруч, у підвалі, у сімдесятих відкрили ресторан «Скала», а на першому поверсі працювала кав’ярня «Білий камінь». Інтер’єр оформлював відомий художник Опанас Заливаха.
Пізніше «Скала» перетворилася на «Кристал». У «Кристалі» з їжі подавали гарячі страви й закуски, а у «Камені» – лише солодке. Старші франківці любили пити тут каву з коньяком, а діти – смакувати вершками у креманках з кольоровими парасольками або шоколадними трубочками.
Коли «Білий камінь» закрили, місцеві активісти турбувалися, що буде з великим панно Опанаса Заливахи, яке прикрашало стіну колишнього кафе. Володимир Ковальчук, Михайло Вітушинський, Наталія Голомідова та інші небайдужі відстояли роботу майстра. Тож і в банку, який спочатку відкрився на місці «Білого каменю», і в магазині мобільних телефонів, який там працює тепер, панно можна побачити.
Це досить типове для шістдесятих-сімдесятих декоративне панно з оригінальним використанням простих матеріалів. На ті часи це було свіжо, навіть сміливо, – розповідає франківський художник Ігор Панчишин. – А ті керамічні фрагменти в підвальних приміщеннях є багатою і дотепною пластикою, яку Заливаха робив у різних установах громадського харчування, заробляючи собі на прожиття, бо його до іншого просто не допускали.
А от «Кристал» працював ще кілька років, поки закрився. Зараз там “Київстар”. Тепер там також магазин. Про фігурні елементи у підвалі наразі нічого не відомо, принаймні потрапити туди “Репортер” не зміг.
«Під Лиликом»
Кафе «Під Лиликом» на початку дев’яностих було центром національно-демократичної й мистецької тусовки. Там збиралися Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Ігор Панчишин, Володимир Ковальчук, Ярослав Яновський, Володимир Єшкілєв, Анатолій Звіжинський, Віталій Перевізник та багато інших. Саме тут творився «Станіславський феномен».
Заклад розміщувався на Шевченка, 12. На стіні художник Ярослав Яновський намалював своєрідну емблему: кажана із написом «Під Лиликом».
На початку двотисячних культовий заклад закрився. У 2015 році його намагалися відновити: Дарина та Дмитро Шегди відкрили там однойменну книгарню-галерею. Вона пропрацювала не цілих два роки й закрилася. Як пояснювали власники, сталося це через багато факторів, зокрема через малу кількість відвідувачів.
Зараз будівля знову забута франківцями. На фасаді є логотип київської фінансової компанії Invent Financial Company.
«Казка»
Якщо від попередніх закладів принаймні залишилось приміщення, то з кафе «Казка» все сумніше. Заклад розташовувався на Валах, на горбі з боку ринку. Інтер’єр прикрашали панно з відомих казок, кольорові вітражі. Туди любили водити дітей на каші, млинці, морозиво, супи.
З початку дев’яностих «Казка» перестала бути дитячим кафе, а стала звичайною забігайлівкою. У 2001 році міська рада віддала приміщення в оренду ЗАТ «Конкорд» (згодом – уже згадане ПП «Гаразд-Україна»). Фірма обіцяла реставрацію, але не зробила, місце перетворилося на смітник. У 2004 фірма передала свої права оренди Івано-Франківській архієпархії УГКЦ.
У 2006 році архієпархія отримала дозвіл на початок будівництва церкви на місці колишнього кафе. Він дійсний до завершення будівельних робіт. Державний акт на право постійного користування ділянкою релігійна громада Святого Миколая отримала у 2015, а у 2016 оголосила про початок будівництва.
Архітектори та краєзнавці обурювалися, що не можна споруджувати таку високу будівлю в історичному центрі. Говорили й про необхідність провести археологічні розкопки. Втім, величезна церква Святого Миколая уже височіє на Валах. За словами начальника міського управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльностіОреста Кошика, будова зводиться згідно з проєктом, який затвердили ще з 15 років тому.
У 2021 році, напередодні свята Миколая, франківська архієпархія УГКЦ провела благодійний вечір, де представила проєкт майбутнього храму.
«Пиріжкова»
Все ж, не всі заклади минулого зникли. Кафе «Пиріжкова» досі дуже успішно працює на місці, яке зараз має адресу Дмитра Вітовського, 19, з 1967 року. Заклад належав до мережі громадського харчування ресторану «Київ». Тут завжди подавали різні слойки, булочки, пиріжки, з напоїв – неміцна кава, сильно розведена молоком, і соки.
Зараз власником закладу значиться Григорій Гринишин. Дата реєстрації ТОВ «Пиріжкова» – жовтень 1995 року.
У «Пиріжкову» досі стоять черги, бо тут смачна випічка й дуже низькі ціни. Нині за булочку, слойку чи пампушок треба віддати 17 грн. Смаки різні: малина, вишня, шоколад, банан, кокос, капуста та інші. Трохи дорожча випічка з м’ясом чи сосискою. Всередині є з десяток столиків, також у стилі «радянського ретро». Та виглядає, що основне у цій справі – далеко не інтер’єр.
