Існує три ключових міжнародних проблеми, здатних зіграти визначальну роль у тому, яким Росія запам’ятає Володимира Путіна після завершення його четвертого і, ймовірно, останнього президентського мандата.
Реклама: Місцеві пропозиції
Про це у статті для The Washington Post пишуть науковий співробітник кафедри історії в Цюріхському університеті Філіп Касуле і доцент кафедри міжнародних відносин у Кентському університеті Каміль-Рено Мерлен.
Першочергово автори статті вказують на “зруйновані відносини” між Сполученими Штатами та Росією.
“Після холодної війни Росія була занадто слабка, щоб сформувати які-небудь партнерські відносини, і в результаті США виявилися єдиною у світі військовою наддержавою. (…) Зараз Кремль, схоже, загруз у дорогій і тривалій конфронтації зі США та їхніми союзниками, що деякі спостерігачі називають новою холодною війною. Аби залишити “позитивну спадщину”, Путіну знадобиться визнання з боку Америки і зняття санкцій, що дозволило б українській економіці розвиватися”, – йдеться у публікації.
Ще однією проблемою Касуле і Мерлен називають українську кризу. Окупація Криму та війна на Донбасі стали визначальними у відносинах Росії з країнами ЄС. Путін дав Заходу зрозуміти, що пострадянський простір – сфера інтересів РФ, недоторканна для НАТО і ЄС.
Очевидно, що більшість росіян будуть розглядати окупацію Криму як одне із визначальних досягнень Путіна. Але якщо це буде означати втрату значущих зв’язків з Україною і ЄС, а також економічний тягар, вони вважатимуть ціну занадто високою, – зауважують аналітики.
Як третій пункт експерти виокремлюють сирійський конфлікт.
“Російське втручання в сирійський конфлікт у результаті може бути одним із найбільших досягнень Путіна на світовій арені, але тільки якщо інтервенція не опиниться занадто витратною в економічному і дипломатичному плані і якщо сирійський режим Башара Асада буде досить стабільний, щоб утриматися надалі при владі”, – вважають автори.
Першочергово автори статті вказують на “зруйновані відносини” між Сполученими Штатами та Росією.
“Після холодної війни Росія була занадто слабка, щоб сформувати які-небудь партнерські відносини, і в результаті США виявилися єдиною у світі військовою наддержавою. (…) Зараз Кремль, схоже, загруз у дорогій і тривалій конфронтації зі США та їхніми союзниками, що деякі спостерігачі називають новою холодною війною. Аби залишити “позитивну спадщину”, Путіну знадобиться визнання з боку Америки і зняття санкцій, що дозволило б українській економіці розвиватися”, – йдеться у публікації.
Ще однією проблемою Касуле і Мерлен називають українську кризу. Окупація Криму та війна на Донбасі стали визначальними у відносинах Росії з країнами ЄС. Путін дав Заходу зрозуміти, що пострадянський простір – сфера інтересів РФ, недоторканна для НАТО і ЄС.
Очевидно, що більшість росіян будуть розглядати окупацію Криму як одне із визначальних досягнень Путіна. Але якщо це буде означати втрату значущих зв’язків з Україною і ЄС, а також економічний тягар, вони вважатимуть ціну занадто високою, – зауважують аналітики.
Як третій пункт експерти виокремлюють сирійський конфлікт.
“Російське втручання в сирійський конфлікт у результаті може бути одним із найбільших досягнень Путіна на світовій арені, але тільки якщо інтервенція не опиниться занадто витратною в економічному і дипломатичному плані і якщо сирійський режим Башара Асада буде досить стабільний, щоб утриматися надалі при владі”, – вважають автори.
