Письменниця Неля Романовська з Івано-Франківська у своїй книзі “Рятуючи Єву” використала історії людей, які зібрала “Українська правда. Життя”.
Історикиня Оксана Господаренко розповіла, що під час прочитання книги в одній з історій вона впізнала свою знайому, яка у квітні 2022 року стала героїнею тексту ексжурналістки “УП. Життя” Яни Осадчої “Сафарі на людей: 5 історій тих, хто вижив в Ірпені та Бучі”, пише “УП. Життя”.
Пізніше жінки виявили, що в книзі Неля Романовська використала 4 історії з 5, описані в тексті.
“УП. Життя” звернулася до Любові Тютіної, яка й поділилася своєю історією з Яною Осадчою. За словами жінки, авторка книги до неї не зверталася.
“Я спершу подумала, що це “УП” надрукувала, адже про Нелю Романовську я ніколи не чула й ніхто у мене коментаря не просив. Це було важливе і потрібне для мене інтерв’ю для “УП”. Коли після деокупації я повернулася в Ірпінь, то зрозуміла, як важливо говорити і як важливо слухати. Це травматичний досвід, про який свідчать і “відкладають на безвік” до кращих часів. До того ж кота і собаки, про яких я тоді розповідала, вже немає. Втрата “своїх”, з ким пережив окупацію, – це дуже особисте”, – повідомила Любов Тютіна.
За словами ексжурналістки “УП. Життя” Яни Осадчої, Неля Романовська звернулася до неї вже після видання книги, пише КУРС.
“Я написала Нелі Романовській, вона перепросила й сказала, що не знала про те, що треба давати посилання на джерело. Це дивно, оскільки вона, зокрема, викладачка факультету журналістики. Неля зазначила, що якщо буде перевидавати книгу, то вкаже мене та видання як авторів. Однак я попросила, щоб вона вилучила наклад книжок. Потім Неля пообіцяла зняти з друку свою книгу”, – розповіла журналістка.
Також Яна розповіла, що, зі слів письменниці, таким чином вона хотіла, щоб про злочини росіян дізналося ширше коло читачів.
“У книзі вона зробила “косметичний ремонт” мого тексту – “швидше за все” замінила на “скоріш за все”, десь підібрала синоніми. Це була моя авторська тема: всі ці страждання – не вигадані історії, а реальні. Я їх пережила, зокрема й тому, що серед героїв є мої друзі. Текст набрав понад 68 тисяч переглядів. Це той текст, яким я пишаюся, адже він написаний буквально по гарячих слідах. Ми навіть зробили другу частину про героїв – як вони живуть через рік після трагедії”, – додала Яна Осадча.
За словами фахівця з авторського права Володимира Коноваленка, інтерв’ю є об’єктом авторського права, а використання твору або його частини без вказівки імені автора та джерела запозичення є плагіатом.
При плагіаті може бути порушення немайнових прав автора твору.
“Чому ми говоримо про можливі порушення? Тому, що лише суд може встановити факт порушень авторського права на підставі оцінки доказів, наданих сторонами справи. Для використання твору, наприклад у книзі, необхідний дозвіл автора інтерв’ю, якщо, звичайно, йому на момент використання твору належать майнові права. Якщо журналіст працює у виданні, то майнові права на твір можуть належати видавництву, якому належить інтернет-видання. У цьому випадку для використання інтерв’ю або його частини необхідно отримати дозвіл у видавництва”, – розповів Володимир Коноваленко в коментарі “УП. Життя”.
Якщо при використанні інтерв’ю порушено майнові права на твір, видавництво може звернутися до суду.
На сайті книгарні “Є”, де продаються збірки Романовської, зазначено, що вона написала п’ять книг, три з них – у 2023 році.
