Від початку повномасштабного вторгнення РФ до лютого 2024 року на Івано-Франківщині демонтували 68 пам’ятників, пов’язаних з радянською ідеологією.
Ще 11 монументів реконструювали чи перейменували. Водночас на території області залишаються 132 комуністичні меморіали.
Про це Суспільному повідомили представники громад у відповідях на інформаційні запити, пише Правда.іф.
Де і скільки знесли радянських пам’ятників
Найбільше пам’ятників демонтували у Верховинській, Делятинській, Коломийській, Івано-Франківській та Печеніжинській громадах — по шість. П’ять монументів ліквідували у Калуській громаді, по чотири — у Верхнянській та Ямницькій громадах, по три — у Солотвинській та Яблунівській. По два пам’ятники демонтували у Войнилівській, Єзупільській, Перегінській та Поляницькій громадах, по одному — в Брошнів-Осадській, Вигодській, Ворохтянській, Дубовецькій, Коршівській, Косівській, Надвірнянській, Переріслянській, Рожнятівській, Снятинській і Старобогородчанській громадах.
Де і скільки на Франківщині знесли радянських пам’ятників. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко
Голова громадської організації “Деколонізація України” Вадим Поздняков каже, що встановлення великих меморіалів — це типова радянська традиція.
“Це така “совєтська” практика — ці ідеологічні капища. В центрі кожного населеного пункту має бути поховання “совєтських” солдатів, куди всі повинні носити квіти та поклонятися. З цим уже треба закінчувати. Центр населеного пункту — це громадський простір, який має бути без поховань. Це — норма”, — говорить Вадим Поздняков.
“Особливо нічого не змінили, “совєтський” солдат так і залишився”
У 2023 році в селах Ганнусівка та Стриганці Єзупільської громади ліквідували по одному пам’ятнику “Полеглим у Другій світовій війні та полеглим у боротьбі за радянську владу”.
Пам’ятник в селі Ганнусівка. Галина Соколюк
Зі слів начальниці відділу освіти, культури, спорту і туризму Єзупільської сільської ради Лесі Регей, перш ніж позбутися монументів, створили комісію, яка дослідила списки імен, викарбуваних на плитах.
“Ми повністю набрали ті списки, щоб не втратити кожну особу, хто є хто. Щоб знати, чи ці люди справді з наших сіл. Плити з надписами перенесли на кладовище, а самі постаменти знесли”, — каже Леся Регей.
У селі Ганнусівка демонтували радянський пам’ятник. Суспільне Івано-Франківськ
У Єзупільській громаді залишається один радянський пам’ятник. Зі слів Лесі Регей, комуністичну символіку з нього прибрали ще до початку повномасштабної війни.
Пам’ятник в Єзуполі. Суспільне Івано-Франківськ
Загалом в Івано-Франківській області реконструювали чи перейменували 11 радянських монументів. Вадим Поздняков каже, що такий підхід часто є “окозамилюванням”.
“Є різні реконструкції. Є такі, що особливо нічого не змінили — “совєтський” солдат так і залишився. Тільки на “Велика вітчизняна війна” наклеїли плитку “Друга світова”. “Буржуазних націоналістів” затерли, але прізвища людей, які воювали проти повстанців, залишили”, — розповідає голова громадської організації “Деколонізація України” Вадим Поздняков.
“Визнати аварійним і прибрати”
У Матеївецькій громаді планують перейменувати всі чотири радянські пам’ятники, що розташовані на її території, розповідає методистка з питань культури Матеївецької сільської ради Галина Тарновецька.
Пам’ятник в селі Пилипи. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко
Монументи стоять у селах Дебеславці, Семаківці, Пилипи та Матеївці. Зараз це — монументи “Землякам, полеглим в роки Великої вітчизняної війни, загиблим від рук українських буржуазних націоналістів чи полеглим у боротьбі за радянську владу”, а після перейменування стануть пам’ятниками “Односельцям, які загинули на фронтах Другої світової війни”.
“На рівні закону не можна ці пам’ятники самовільно демонтовувати. Ці люди теж боролися. Фактично, це є жителі наших сіл. Зрозуміло: все, що стосується радянського періоду, символіка, певно, що це неможливо в час, коли гинуть наші хлопці”, — говорить Галина Тарновецька.
Пам’ятник в селі Пилипи планують перейменувати. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко
З її слів, позаяк пам’ятники мають охоронні номери, спершу надіслала інформацію про них в організацію “Звід пам’яток історії та культури” в Івано-Франківській області. Там їй повідомили, що звернулися до Інституту національної пам’яті та Мінкульту і чекають на відповідь, адже навіть аби перейменувати монументи, громаді потрібен дозвіл від цих установ.
Пам’ятник в Матеївцях. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко
Натомість Вадим Поздняков каже, що є інші варіанти, як законно позбутися радянських пам’яток.
“Можна, звісно, пройти величезну процедуру через Мінкульт, а можна визнати пам’ятку аварійною і її прибрати. Переважно — це залізобетонні “совєтські” солдати, які вже облущені, від яких щось десь відпало, і вони, фактично, є аварійними. Скликається комісія, яка визнає його аварійним, проводяться роботи, на які, до речі, навіть можна виділяти гроші з бюджету”, — говорить Вадим Поздняков.
“Те, що вони достояли до весни 2024 року, — це треш”
В Івано-Франківській області залишаються 132 пам’ятники, пов’язані з радянською ідеологією. Найбільше таких монументів у Рогатинській громаді — 24, у Долинській — 16, у Більшівцівській — 15, у Тлумацькій — десять. Сім пам’ятників — у Войнилівській громаді, по шість — у Галицькій і Тисменицькій, по п’ять — у Дубовецькій, Коломийській та Коршівській, по чотири — в Букачівській та Матеївецькій громадах, по три — в Білоберізькій та Калуській, по два — у Болехівській, Вигодській, Івано-Франківській, Ланчинській і Переріслянській, по одному — в Бурштинській, Гвіздецькій, Городенківській, Косівській, Надвірнянській, Олешанській, Угринівській, Ямницькій та Яремчанській громадах.
В Івано-Франківській області залишаються 132 радянські пам’ятники. Суспільне Івано-Франківськ
“Те, що вони достояли до весни 2024 року, — це треш. Це мало бути зроблено ще в 90-х. Потрібно банально заправити машину, техніку. А працівники комунальних підприємств у них і так є. Це — кілька тисяч гривень”, — каже Вадим Поздняков.
У відповідях на інформаційні запити представники громад аргументували присутність радянських пам’ятників на своїй території тим, що монументи охороняються державою, адже входять до Переліку об’єктів культурної спадщини історії та мистецтва. Крім того, деякі меморіали захищені законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років”.
“Якщо є поховання, то вони на кладовищі. Якщо це не поховання, то я не знаю, чи варто глорифікувати червоноармійців, які прийшли в 1939 році на Галичину і нічого хорошого не принесли. Коли кажуть, що вони вибили нацистів, вони — герої, знову ж таки: вони вибили нацистів і привели “червону чуму”, — каже голова громадської організації “Деколонізація України” Вадим Поздняков.
Недосконале законодавство
Голова громадської організації “Станіславська правозахисна група” Андрій Малетин говорить, що варто внести зміни до законодавства, аби спрости громадам процес декомунізації.
“Пам’ятники були занесені до реєстру пам’яток культурної спадщини з ідеологічних мотивів. Зокрема, у “постсовєтський” період переносили із “совєтських” реєстрів в українські. Ніхто над цим дуже не задумувався. Тому їх треба зносити й негайно, адже це — наші вороги, хоч вони німі”, — каже Андрій Малетин.
Про недосконалість законодавства говорить і Вадим Поздняков. Утім, каже голова громадської організації “Деколонізація України”, є альтернативні шляхи боротьби з радянською спадщиною.
“Зараз досі у Верховній раді лежить закон, який би регламентував питання місць пам’яті й поховання періоду Другої світової війни. Формально люди й хочуть зносити, але там є закон про їхній захист. Складна ситуація, але загалом, якщо є бажання, все це можна робити, є обхідні шляхи. Є приклад Львівської області, де не залишилося жодного пам’ятника “совєтському” солдату”, — розповідає Вадим Поздняков.
