Реальність і стереотипи. Що прикарпатцям варто знати про незаконну зброю

Українські офіційні особи та уповноважені міжнародні організації не один раз робили спроби назвати кількість незаконної зброї на руках у населення.

Звучали цифри як три, так і п’ять мільйонів «стволів». Різниця у два мільйони свідчить лише про те, що точної цифри ніхто не знає. Якщо допускати верхнє значення, то при кількості повнолітніх українців у 30 мільйонів виходить, що нелегальним вогнестрілом володіє кожен шостий українець та українка, включно з майже двома мільйонами пенсіонерів.

Бентежить, що посадовці називають ймовірну загальну кількість зброї, але ігнорують боєприпаси, хоча протитанковий гранатомет у приватних руках заслуговує на увагу держави не менше, аніж пістолет, перероблений зі спортивного. Можливо, перешкодою є невизначеність термінології. В Україні відсутній закон про зброю. Одним і тим самим словом «боєприпас» у різних нормативних актах називають і набій до спортивного пістолета, і авіаційну бомбу.

За даними дослідження Small Аrms Survey під егідою ООН, найбільше незареєстрованої вогнепальної зброї на європейському континенті є в Німеччині (9,9 млн. «стволів»), Франції (8,2 млн.) та Італії (6,6 млн.). Україна, неочікувано, лише на четвертому місці з 3,6 мільйонами. Інше питання, що злочинів з використанням зброї у нас на порядок більше, ніж у європейських сусідів.

За одинадцять місяців 2019 року українські суди першої інстанції винесли 2438 вироків за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Впродовж останніх п’яти років в середньому щорічно виноситься по три тисячі таких вироків. Парадоксально, та це менше, ніж до війни: у 2012-2013 роках за незаконний обіг зброї та боєприпасів було винесено 4664 та 4346 вироків  відповідно. Тож твердження, що «зброї стає більше з кожним днем» – не вірне. Вірно, що зросла кількість нелегальної зброї та боєприпасів з великою уражаючою дією, що не може не тривожити. Якщо за незаконне поводження з гранатами до початку війни суди виносили в середньому 125 вироків на рік, то в останні п’ять років таких вироків щорічно виноситься більше шестиста. 

На Івано-Франківщині суди щорічно виносять в середньому по 60 вироків за незаконний обіг зброї на рік. До війни було більше, ніж з її початком. Починаючи з 2015-го, щорічно виноситься від чотирьох до дев’яти вироків у справах, де фігурують гранати. Найчастіше застосовується покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. 

Невірним, небезпечним і шкідливим є стереотип, нібито більшість злочинів, де фігурує нелегальна зброя, вчиняють учасники АТО. Навпаки, від загальної кількості засуджених за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, вироки, що стосуються ветеранів та учасників бойових дій, становлять 3,88%. Появою хибного кліше, ми, ймовірно, завдячуємо ЗМІ. За тією самою схемою українці переконані, що більшість співгромадян гине в катастрофах та ДТП, бо про це багато пишуть. Правда в тому, що найбільше українців – 67% помирає від серцево-судинних хвороб, у той час як в автомобільних аваріях – пів відсотка.

Типового фігуранта значної частини справ про зброю ілюструє реальний кейс з судового реєстру. Не працюючий, розлучений, не військовозобов’язаний, раніше неодноразово судимий підсудний за невстановлених обставин набув дві осколкові гранати. Впродовж кількох місяців демонстрував їх численним товаришам по чарці. За показами свідка, підсудний називав гранату «ласточкою», казав, що це його іграшка. За показами співмешканки, називав гранати «красотулічками» і, лягаючи спати, клав їх під подушку.

В день трагічної події підсудний, свідок, співмешканка та ще один приятель  випивали о 9 годині ранку. О 10 годині ранку від вибуху приятель отримав поранення, несумісні з життям. Після чого свідок втік, а підсудний зі співмешканкою спочатку на день залишили труп в кімнаті, потім заховали в гаражі, а далі тачкою відвезли тіло на город і присипали травою.

На третю добу після вибуху в черзі у магазині родичі загиблого дізнались від покупця про те, що їхній родич, ймовірно, в лікарні після вибуху. Станом на цей час жоден житель населеного пункту – співмешканка, свідок, чисельні товариші по чарці, сусіди, всі хто чули вибух або чули плітки про вибух – не повідомив поліцію. Врешті решт, на третю добу сам обвинувачений розповів про подію односельцю – колишньому поліцейському, який і викликав слідчо-оперативну групу.

Організація Об’єднаних Націй вважає, що незаконне використання зброї має потужний негативний вплив на сталий розвиток держав. Збройне насильство руйнує життя, родини, соціальні зв’язки і інфраструктуру. Воно може підважувати публічні інститути, підживлювати корупцію, створювати атмосферу вседозволеності і безкарності. Незаконне поводження зі зброєю є складовою багатьох видів організованих злочинів: торгівлі людьми, обігу наркотиків, вимагання. Якщо ж нелегальна зброя застосовується в міжособистісному насильстві, вона знищує сім’ї, рве тканину громад, залишає тривалі психологічні та фізичні шрами у тих, хто вижив.

За твердженням ООН, збройне насильство – не лише причина недостатнього розвитку суспільств, але й наслідок. Відтак, і причиною, і наслідком збройного насильства є слабкі державні інститути, системна економічна нерівність, нерівноправність жінок, ігнорування інтересів меншин, обмежені можливості отримати якісну освіту, безробіття, організована злочинність.

З досліджень ООН випливає два глобальних висновки для України і українців. Держава, бажаючи побороти незаконний обіг зброї і боєприпасів та пов’язане з ними насильство, повинна одночасно посилювати інституційну спроможність, зменшувати всі види соціальної та економічної нерівності, будувати сильну економіку та справедливе суспільство.

Громадяни ж, котрі бажають жити у щасливій родині, заможній громаді, зручному місті та справедливій державі, повинні почати зі своєї власної поведінки в соціумі, не наслідувати, категорично засуджувати та за допомогою держави припиняти всі зразки антисоціальної, аморальної, інфантильної та безвідповідальної поведінки, проілюстровані судовим кейсом вище у цій статті.