Минуло чотири роки з того часу, як ткацьке ательє Vandra Rugs (ТОВ “Вандра рагз ткацьке ательє”) евакуювалося з тимчасово окупованої Каховки, що на Херсонщині, до прикарпатського Косова. Переїхавши у червні 2022 року, підприємство не просто врятувало унікальне виробництво, а й суттєво розширило діяльність, ставши одним із найбільших платників податків та роботодавцем Косівської громади.
Про це пише Правда.іф з престуру, організованого Івано-Франківським регіональним відділенням Асоціації міст України спільно з Косівською міською радою.
Два тижні в сірій зоні: як рятували бізнес
Підприємство опинилося в окупації з першого дня повномасштабної війни, проте не припиняло роботу, поки вистачало європейської сировини. Коли готову продукцію стало неможливо відвантажувати, закордонні партнери підтримали ательє авансами, щоб виплачувати людям зарплату. Згодом було прийнято рішення про релокацію. Процес перевезення 10-тонної машини з обладнанням через блокпости окупантів перетворився на справжню спецоперацію.
Світлана Прохорчук, директорка ТОВ “Вандра рагз ткацьке ательє” згадує:
“Коли ми виїжджали з Каховки у 2022 році, ніхто не знав, яким буде наш шлях. Ми рятували не лише обладнання чи сировину, ми рятували справу, яку будували роками, наших людей і наше майбутнє.
Нам повезло в тому, що якщо наш верстат розібрати, то він — якась там перемичка. А залишки матеріалів були незначні, то ми напихали його як весь непотріб. І водієві “освободітєлі” задавали питання, що це ти вивозиш, що це за хлам, а він каже: “Я откуда знаю. Це якась там трошки жінка несповна розуму сказала, що це моє хобі, сказала вивезти. Я тобі плачу гроші — вивозь”. Ну, оце таке було. Тому воно не привернуло уваги».
Один-єдиний водій-перевізник на свій страх і ризик віз верстати два тижні через сіру зону під обстрілами. Самі ж працівники виїжджали окремими автівками, годинами та добами стоячи у чергах на пунктах пропуску в напрямку Запоріжжя.
Масштабування у Косові та мільйонні податки в бюджет
Косів став для підприємства майданчиком стрімкого зростання. Якщо на старті релокації у червні 2022 року команду ательє складали лише 10 людей (4 адмінпрацівники та 6 ткаль), то станом на червень 2026 року кількість робочих місць зросла майже до 60 осіб.
“Косів став для нас місцем нового старту. Тут нас підтримала міська влада, громада, партнери, і завдяки цьому ми змогли не просто відновити виробництво, а й розвиватися. Якщо в червні 2022 року починали роботу лише з десятьма працівниками, то сьогодні наша команда налічує вже 58 людей. З них 12 — внутрішньо переміщені особи (4 з Каховки, а 8 — з інших областей). Решта — місцеві мешканці”, – розповідає директорка ательє.
Наразі на виробництві працює понад 20 верстатів. І завдяки такому розширенню підприємство демонструє потужні фінансові показники та підтримку громади.
Скандинавські технології, індивідуальний підхід та експорт
Ательє спеціалізується на виготовленні високосегментних килимів із вовни та бавовни. Оскільки європейські замовники висувають суворі вимоги до стійкості кольорів та вигорання нитки, підприємство працює виключно на імпортній сировині, адже українська пряжа за характеристиками не підходить. Через високу вартість матеріалів 90% продукції йде на експорт. Килими відправляють до Швеції, а звідти вони розсилаються по всьому світу — в США, Великобританію, Італію тощо.
Vandra Rugs — це не масове виробництво, а створення ексклюзивних речей під замовлення разом із провідними дизайнерами. В Україні бренд активно співпрацює з відомим дизайнером Юрієм Зіменком. Килими тчуться за принципом старовинних верстатів, на яких працювали ще карпатські бабусі, проте обладнання модернізоване автоматичною пневматикою. Швидкість роботи залежить від складності: за день майстриня може виткати як 1,5 метра, так і всього 5-30 сантиметрів полотна. Максимальна ширина виробів у Косові наразі сягає 6 метрів, натомість у Каховці робили до 7метрів.
Презентація гобеленових робіт в Лондоні
Юна майстриня Діана Хромейчук, яка здобула освіту у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, працює як на невеликому зразку, так і на великих полотнах. Нещодавно вона повернулася з Лондона, де презентувала світові українські гобелени. На виставці дівчина щодня демонструвала автентичні українські строї, завдяки чому стала головною окрасою заходу.
“Я робила там на гобеленовій рамці… І дуже багато, до речі, було старших людей, старших жінок, які теж щось собі роблять, тчуть для себе. І навіть була одна така класна пані, прийшла, років десь 70, вона теж майстриня по гобеленах”, – ділиться майстриня.
Незважаючи на складні логістичні виклики воєнного часу та високу вартість виробництва, евакуйоване підприємство доводить свою конкурентноспроможність на глобальному ринку.
