25-річний калушанин Володимир Кушлик загинув на Житомирщині 7 березня. Боєць воював у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади, був снайпером. У День героїв України Суспільне розповіло історію полеглого воїна.
У перший день російсько-української війни власник СТО Володимир за 20 хвилин склав рюкзак і вирушив у військкомат, — пригадують рідні загиблого солдата. Попри те, що дівчина та батько вмовляли його переглянути рішення.
Володимир Кушлик на навчанні. Фото: Facebook/Володимир Кушлик
“Я пам’ятаю, сиділа в його ногах і гірко-гірко плакала, намагалася придумати якусь відмовку, напевно. Я його весь час питала: “Ти впевнений, що хочеш іти? Може, не зараз? Може, не вже? Може, не сьогодні? А, може, можна буде щось придумати?” Він мене навіть не слухав. Він не хотів, напевно, слухати”, — розповідає Ольга Фицик.
Дівчина загиблого бійця “десятки” Володимира Кушлика Ольга Фицик. Фото: Суспільне Карпати
Батько Володимира Тарас Кушлик каже, теж перепитував сина, чи він переконаний у своєму рішенні.
“Я просто знову поставив те саме запитання, чи він подумав. Він пішов у військкомат. Його спитали, куди він хоче йти воювати. Він сказав: “Яка бригада перша їде, скажіть”. Йому сказали, що 10 бригада їде першою, і він пішов туди воювати”, — розповідає батько.
Брат Богдан каже, що рішення Володимира захищати рідну землю його не здивувало, адже хлопець ще 17-річним брав участь у Революції Гідності, а пізніше — в АТО.
Володимир Кушлик на Майдані. Фото: Богдан Кушлик
“Він у 18 років пішов воювати, ні на що не зважав, хотів захищати державу. Є десь таке коротке інтерв’ю в Інтернеті, коли Володимира запитали, чому він пішов. Брат сказав: “Я люблю цю землю, люблю кожну людину, яка тут живе”, — каже Богдан.
Ольга читає текст останнього листування з Володимиром, яке було 5 березня. Вона розповідає, спілкувалася з хлопцем щодня.
Аби дівчина не переймалася, Володимир говорив, що ще не воює, а проходить підготовку в одному з міст на заході України. Однак 6 березня зателефонував і сказав, що змінив місце перебування і може певний час не виходити на зв’язок. Тоді ж говорив і з братом Богданом.
“Сказав: “Я тебе прошу, бережи маму, бо не знаю, чи ми вже будемо говорити, чи ми зідзвонимося. Все дуже важко”, — переповідає слова Володимира брат.
Після цього рідні не могли зв’язатися з Володимиром, а 14 березня батькові хлопця повідомили про смерть сина.
Батько і брат Володимира Кушлика. Фото: Суспільне Карпати
“Я не вірив, що він загинув. Я не хотів навіть допускати. Потім до мене з військкомату приїхали. Я зійшов вниз і бачу хлопців у військовій формі. Питають: “Ви Тарас Кушлик?” — у мене вже в грудях так серце. — Прийміть співчуття, син загинув”. Якщо чесно, я дотепер ще номер сина не видалив”, — каже батько полеглого солдата.
Поховали Володимира Кушлика на Алеї слави на кладовищі у Калуші. Тоді ж містяни попрощалися і з Ігорем Чошком, який пішов воювати та загинув в один день із Володимиром.
