Отець Іван Рибарук відомий далеко за межами Криворівні, де він служить настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Спільно з громадою отець перетворив курортне село на духовний центр Гуцульщини, куди їдуть з усієї України. Особливо – на Різдво і знамениту криворівнянську коляду. А цьогоріч громада села одностайно зробила рішучий крок – Різдво тут відзначатимуть разом з усім світом 25 грудня.
Інтерв’ю з отцем Іваном Рибаруком Курс опублікував у партнерстві з Фундацією Суспільність в рамках проєкту “Антитеза”, передає Правда.іф.
– Отче, це був просто шок для багатьох, це рішення про Різдво 25 грудня, що це зробила Криворівня – це ж такі українські культурні Атени, основний осід Гуцульщини, де пов’язана державність наша, врешті, один з великих коренів саме тут.
Так, бо музей Грушевського є тільки в Києві, у Львові та Криворівні, а це – наш перший президент.
– Як сприйняла громада – є ж багато людей, які звикли усе своє життя святкувати 7 січня?
Розказую, як це було: тут телефонний дзвінок від Марії Гаврилівни. Я називаю її “наш генерал”, колись поштаркою працювала, дуже освічена людина, старенька. Телефонує і каже (це ще було, може, 20 жовтня чи 19 жовтня): “Що, вже святкуємо Різдво 25-го?”. Людина старша, не молода, і я кажу: “Гаврилівна, чого?” – “Як чого? Епіфаній сказав”. – “А я ще не чув, добре, подивлюсь в інтернеті”.
І тут я глянув, що є рішення Синоду про те, що якщо громада сама вирішує і священник може відслужити Різдвяну службу 25-го, то це – добре! Це навіть не була моя ініціатива, якщо говорити про теперішню ситуацію. І потім взагалі чомусь уява така, що старші люди дуже тримаються за 7 число. Якраз – ні, бо старші люди пам’ятають, що 7 число було фактично нав’язане. Тобто якщо подивитись на календарі церковні і книжечки церковні, то там чітко написано “Різдво Христове – 25 грудня”.
Тому я вам скажу інше: що не те, як громада сприйняла, бо це не я вирішував, це громада дочекалася того, що нам офіційно дозволили 25 грудня по-людськи святкувати. Я 27 років на парафії: 25 грудня кожного року була Служба Божа в церкві, приходило людей багато, тому що для гуцула 25 грудня – це польське Різдво (колись так казали), днина неробітня, днина для молитви. Мало того, навіть деякі родини варили кутю 24-го ввечері.
Ми дозріли давно – це вже плід, який перезрів…
Вчора в нас була передача на обласному телебаченні, мене запросили, але я був в аудіорежимі (у нас не було світла, інтернет не працював). І перед тим якийсь священник говорив (не знаю, з якої єпархії): “У нас ніхто не буде святкувати 25 грудня”. А я думаю: “А чим ви тішитеся?”. Чому синод прийняв рішення про 25-те число? Щоб виявити реальну кількість громад, які хочуть переходити. Каже: “У нас ніхто не буде”. Чотири тижні ще до Різдва. Звідки ти знаєш наперед, що ніхто не буде? А чого не переходите, а чого не попробувати?
Особливість українського православ’я, на відміну від російського, в тому, що у нас – соборна правність. Взагалі, в православній церкві будь-яке рішення приймає єпископ, священник, парафіяни. Якщо єпископ не бере участі, саме рішення священника і парафіян є нелегітимним. Якщо єпископ і парафіяни без священника – знову нелегітимним. Якщо єпископ і священник прийняли рішення, а парафіяни – ні – нелегітимне.
– Божа трійця має бути.
Ця триєдність: єпископ, священник і парафіяни. Наша єпархія живе і пульсує, член синоду (тобто наш єпископ) брав участь у голосуванні, в прийнятті цього рішення – це рішення для всієї нашої української церкви. Священник хоче, люди хочуть – так робімо! Проведемо це служіння 25-го і порахуємо кількість людей в церкві, після цієї служби маємо дати звіт, скільки людей було.
Ніхто нікого не силує, не тисне – це виходить так, що виняток стає правилом – і все. І правило – нормальне, ми нормальні люди – хочемо святкувати з усім православним світом. Але чув спекуляції, знову ж таки, від священників, які обманюють людей, що 7 січня – це українське Різдво. Неправда. Українці Канади, Америки, Латинської Америки, Австралії, українці Європи православні – всі святкують Різдво 25 грудня.
Вселенський Патріарх Варфоломій, який бореться за Україну, який, на відміну від Папи, чітко каже, хто на кого напав. Справді мудрець вселенський – Патріарх Варфоломій. Ми з ним святкуємо Різдво чи святкуємо з бандитом Кирилом? Це все так просто. І це в людях наших мені подобається, що люди кажуть: ”Отець Іван, то ми з москалями чи зі світом?”. Сьогодні є реально так: є світ і є москалі.
Я багато років говорив про те, що в світі є дві церкви – московська і Христова. І мені дорікали, що там якісь єретичні тези висловлюю, а виявляється, що якраз єретичною церквою є московська, бо «рускій мір» – це вінегрет з псевдоправославія, псевдомусульманства, ворожбитства, екстрасенсорики і шаманства.
– Як ви підтримуєте свою паству в цей час, які знаходите слова, шляхи до їхнього серця? Тому що люди насправді розуміють, що війна ще не скоро закінчиться, тривожність і неспокій в суспільстві зростають?
Найголовніше – не лукавити з людьми і говорити правду. Я намагався робити це всі мої 27 років служіння на парафії – це, звичайно, не всім подобалось. То не так важливо – справа не в тому, щоб сподобатись, справа в тому, щоб говорити людям. І коли був період передвоєнний, коли кілька років, особливо два останні з половиною роки, багато говорив про нелад в нашій державі, про нелад з нашими людьми і про зомбування телеящиком – про все, що було. І багато людей нарікали на мене. Але коли почалась війна, то багато прийшли і сказали: “Отче, ми вам дякуємо. Ми були проти вас через те, що ніби занадто багато політики в церкві було. Насправді ми зрозуміли, що це була не політика, це було – життя”.
На огляд священник має бути такий пухнастий: “дорогі брати і сестри” – та й по всьому, а коли ти говориш чітко – людей це трохи шокує. Казали, що “завдяки вашій прямоті ви нас підготували до цієї реальності”. Тому в нашому селі немає зараз панічних атак, всі реально розуміють, як є. Намагаюся аналізувати ситуацію, не сиджу на Єдиному телемарафоні, навпаки – людям розказую, які є джерела в інтернеті, де можна брати правдиву інформацію, різносторонню – і військову, і політичну, і культурну. Я намагаюся тримати людей в руслі розумного християнства.
– З того, що ви сказали, що не приховували своєї позиції щодо московської церкви. І зокрема тут, на Верховинщині, за це до вас виникали з боку частини людей, які підтримували її, звикли до неї, скажімо, такі доволі неприємні й ворожі відчуття.
Це стосувалося не гуцулів, слава Богу, хоча кілька, може, осіб і було. До нас приїжджають дуже багато туристів… Приїжджало… Бувало, що за літо у нас було 5000 тисяч приїжджих. Звідки я знаю: кожній людині вручав образ Матері Божої Криворівнянської (втілення творчих задумів). Я таким чином бачу, скільки людей було. І, скажу чесно, що деякі туристичні гіди перестали привозити людей, бо їм це стало економічно невигідно, бо люди відмовлялися через мою нібито надмірну антимосковщину.
– Закономірну антимосковщину і природну проукраїнськість?
Взагалі, не треба слово “москва” так часто вживати, треба частіше вживати “Україна”. Тоді “москва” відсохне, як те, що прилипає до капців, – відсохне і саме відпаде. І так, було таке: мене деякі просили “менше політики”, а я – ще більше політики натискав. Бо я не міг дивитися на тих нещасних, зазомбованих жителів України зі Сходу, Центру, Півночі і Півдня – “всех этих русскоязычных нещасних” (я інакше це назвати не можу). Тому що нас змусили говорити російською мовою, нам повикручували руки, нас заморили голодом, нас повідстрілювали, поморили сибірами – і тому російська мова з’явилася в Україні. І тому, коли казали: 60% розмовляють російською – на жаль, це була правда. Скільки сьогодні – не знаю, але надіюся, що її буде ставити все менше. Не тому, що я проти російської, я – за українську.
Якщо ми втратимо самоідентифікацію, звичайно, ми втратимо себе. Це стосується, власне, не тільки мови, це стосується питання наших стосунків з московською церквою, стосується сьогодні і питання святкування Різдва Христового – зараз воно дуже активно обговорюється. Для мене сьогодні 7 січня – це єдиний інформаційний пласт з “рускім міром”. Ніяк не можемо цей крок – до Різдва 25 грудня – зробити. Я думаю, що зараз цей крок важливий саме в часі війні, бо час війни – це і час лікування.
