Початок контрнаступальних дій Силами оборони України на Херсонщині російське командування зустріло з посмішкою та глузуванням, вважаючи, що окупанти готові до захисту своїх позицій.
Однак виявилося, що вороги вкотре недооцінили міць ЗСУ, ТРО, поліції та інших угруповань нашої держави.
Просування українських сил Херсонщиною не можна назвати стрімким через те, що тактика генштабу полягає у виснаженні окупантів та збереженні власного особового складу. Так чи інакше, саме на цьому напрямку ворог очікував контрнаступальних дій, готувався до них та підтягував резерви. Саме цей факт, за даними джерел 24 каналу в розвідці, дав загарбницьким генералам привід звітувати про те, що армії зможуть виконати поставлене перед ними політичне завдання, передає Правда.іф.
Однак зміна ситуації на Харківщині поставила командування ординських військ у вкрай незручне становище. Адже визнати перед керівництвом, що лінії оборони росії систематично сипляться на різних фронтах всі бояться.
Ситуація на Херсонщині є критичною для росіян
- Російські розвідники, так звані “воєнкори”, та навіть деякі офіцери на всіх напрямках подавали своєму начальству інформацію про те, що на ввірених ним ділянках фронту готується контрнаступ України. Однак у штабах ці дані вперто ігнорували, вважаючи, що єдина ділянка, де можуть активізуватися бойові дії, – Херсонська область.
- Саме через це загарбники перекидали на правий берег Дніпра додаткові резерви для посилення оборони тимчасово окупованого регіону. Ординці дуже розраховували, що вихід з ладу всіх мостів не вплине на постачання угрупованню всього необхідного, що вони зможуть використовувати понтонні переправи та баржі.
- Але всі резервні варіанти сполучення між двома берегами неймовірно ефективно перекрили українські артилеристи, через що багатотисячне військо путінських опричників подекуди опинилося навіть без води. Постачання боєприпасів, продуктів та всього іншого віднедавна здійснюють виключно за допомогою гелікоптерів.
Звісно ж, повноцінно замінити сухопутне сполучення за допомогою Мі-8 та Мі-17 росіяни не можуть. Бо таких вертольотів не так і багато, а корисне навантаження таких літальних апаратів – всього лише 3 тонни.
Окрім того, українська піхота, моторизовані частини, артилерія та авіація постійно наносять загарбникам суттєві враження, що дає змогу і звільняти деякі населені пункти, і постійно зменшувати можливості орди.
Крім того, зміна ситуації на фронті призводить до неабиякої паніки серед загарбників. Адже вони з “полювальника” перетворилися на жертву, а ця роль росіянам ніколи не подобається. То ж у різноманітних чатах, де спілкуються між собою окупанти, несеться величезна хвиля “зради” та ниття.
Втримати хвилю розчарування не змогли навіть пропагандисти та “воєнкори”. Які спершу писали про те, як “контрнаступ провалився”, а потім почали розповідати, як “героїчні десантники втримали всі позиції”. Звісно ж, вже наступного дня наративи змінилися, а всій чисельній російській аудиторії стало зрозуміло, що на фронті стався провал.
Контрнаступ на Харківщині змінює правила гри на всьому фронті
При всіх проблемах окупаційних військ на херсонському напрямку, загальну ситуацію російські генерали цілком могли назвати контрольованою. Про що й звітувати у москву. Командування ордою вважало, що наступні удари, які завдасть по них Україна, будуть також на Херсонщині. Як з’ясувалося, вони свідомо ігнорували дані власної розвідки та не робили нічого, або захистити свої війська на Харківщині.
Через це сили оборони України буквально зім’яли позиції окупантів під Балаклеєю, а росіяни хоча й чинили традиційний для себе опір, вщент посипалися. Сотні російських воєнних злочинців загинули, десятки здалися та потрапили у полон. Це також стосується й мобілізованих у “ДНР” та “ЛНР”.
Прорив фронту на харківському напрямку призвів до того, що особовий склад загарбників неабияк запанікував. Адже ніхто з росіян не розуміє, чи мають вони сили, аби зупинити просування українського війська. При цьому всі ординці вірять у те, що командири у разі чого тікатимуть, покинувши своїх підлеглих на смерть.
Крім того, дуже напружилися загарбники, які перебувають на тимчасово окупованій півночі Донеччини, бо ЗСУ спочатку переріжуть їм постачання, а згодом – прийдуть за їхніми життями.
У розпачі перебувають також і самі російські генерали, бо вони, схоже, планували великий наступ на донецькому напрямку силами свого третього армійського корпусу, а тепер їм доведеться розпорошувати залишки резервів тонким шаром по всьому фронту. І це змінює всі правила гри.
