Росія йде в наступ: чому Путін розпочинає нову фазу війни?

Блокада на Азовському морі, стягування військ до кордону з Україною

По-перше, кілька місяців Росія блокує прохід суден Керченською протокою, які йдуть до чи з Маріуполя і Бердянська. Президент України Петро Порошенко заявив, що Кремль на окупованій ним території збільшує свою військову присутність, і завдяки його зухвалим діям погіршилася ситуація в Чорноморському та Азовському регіонах. З початку загострення ситуації з курсуванням українських торговельних суден до портів Азовського моря, російські спецслужби безпідставно затримали понад 140 кораблів.
Експерти не виключають, що Росія може висадити десант на Азовському узбережжі. На думку політолога Валерія Димова, Росія може використати нею ж сплановані провокації, щоб легітимізувати свій наступ – висадку військових у Маріуполі.
Ми не знаємо, що в Путіна в голові, як він може зреагувати на нові санкції США. До того ж, у президента РФ падають рейтинги. Путін може захопити українські судна на Азові, спровокувати Україну, а потім зробити висадку російського десанту в Маріуполі. І увійти на катерах з військовими без розпізнавальних знаків,
– зауважує експерт.

Росія нагнітає ситуацію в Азовському морі
США закликали Росію припинити створювати перепони міжнародному транспортному судноплавству в Азовському морі, наголосивши, що таким чином Кремль хоче дестабілізувати Україну.
По-друге, спеціальна моніторингова місія ОБСЄ зафіксувала постачання нового важкого озброєння з Російської Федерації на окуповані території Донбасу. За словами спеціального представника Держдепартаменту США з питань України Курта Волкера, таким чином Росія навмисне продовжує конфлікт і підтримує бойові дії на сході України, а також блокує там ефективний моніторинг кордонів і перешкоджає роботі ОБСЄ.
Втім, Путін не відступає. На думку експерта “Майдану Закордонних Справ” Олександра Хари, це пов’язано з тим, що вся легітимність Путіна ґрунтується на агресивній зовнішній політиці.
Згорнути свої зовнішньополітичні агресивні дії Путін не може через внутрішній фактор. Плюс це фактор консолідації клептократичної еліти Росії. Путін є гарантом того, що вони матимуть доступ до державних ресурсів. Росіяни не збираються йти з Донбасу і Криму, їм краще утримувати статус кво. Тому війна тривала,
– зауважує Хара.
По-третє, Росія відкрито “динамить” зустріч “нормандської четвірки” на найвищому рівні. Міністр закордонних справ Лавров повторює стару мантру: Україна спочатку повинна виконати мінські угоди – надати ОРДЛО особливий статус і розвести важку техніку по лінії зіткнення в трьох населених пунктах.

Питання Олега Сенцова

Звільнення українського кінорежисера Олега Сенцова, який голодує в російській колонії понад 80 днів, Кремль цинічно саботує. Путін не відреагував на чисельні звернення міжнародної спільноти з вимогою відпустити українського політв’язня.
13 липня мати режисера Олега Сенцова попросила президента Росії Володимира Путіна помилувати сина. У Росії звернення пообіцяли розглянути. За кілька днів виконувач обов’язків губернатора Ямало-Ненецького автономного округу Дмитро Артюхов заявив, що не отримував прохань про помилування незаконно засудженого Олега Сенцова. Хоча у відповіді від АП РФ на лист мами Сенцова йшлося про те, що її звернення направлено Артюхову. У помилуванні відмовили, заявивши. що Сенцов сам повинен звернутися до Путіна з таким проханням.

Путін цинічно знущається над незаконно засудженим Олегом Сенцовим
За словами голови правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимира Фесенка, загострення відносин США і Росії, скоріше, негативно впливають не можливість звільнення Олега Сенцова. Прогнозувати неможливо. Вирішальну роль можуть грати міжнародні посередники.
Вирішальний фактор – стан здоров’я Сенцова. У разі трагедії це погіршить відносини Росії із Заходом. Тому, щоб не допустити трагічних наслідків, Путін може піти на поступки. Але гарантувати нічого не можна,
– наголосив політолог.
Примітно, що Кремль відмовив про помилування Олега Сенцова напередодні зустрічі Путіна з Ангелою Меркель, яка відбудеться 18 серпня в Німеччині. Хоча Меркель як лідер демократичної держави не раз наголошувала на неприпустимості порушень Росією прав людини і переслідування людей через політичні погляди. На думку директора аналітичного центру “Політика” Миколи Давидюка, Путін навмисно максимально підняв політичні ставки і намагатиметься обміняти на щось звільнення Сенцова на зустрічі з Меркель.
Путін веде себе в стилі Івана Грозного, йому подобається грати в імператора, щоб у нього просили помилування. Відлік часу пішов на дні. І в Меркель сьогодні найбільше шансів домовитися про звільнення Сенцова і інших політв’язнів. В України сьогодні немає стільки інструментів, щоб вести такі перемовини з Путіним. Але це принципове питання. Не можна дозволити, щоб у XXI столітті людину вбили політичним насильницьким методом у в’язниці. Це питання честі всіх демократичних світових лідерів,
– наголосив Микола Давидюк.

Руйнування євроатлантичного союзу і створення власного

За словами Давидюка, Путін сьогодні в певній безвиході. В нього проблема через те, що зустріч з Трампом не дала йому стільки, скільки б хотів президент РФ. Наразі зустріч у Вашингтоні, про яку Трамп і Путін домовилися в Гельсінкі, відкладається на невизначений термін. В нього обвалився рейтинг до рівня, який у нього був до окупації Криму – близько 40%. І ці показники теж накручені. І Путіну потрібна так звана “побєдоносна” зустріч з Меркель.
У Путіна стратегія – перетягнути Меркель на свою сторону і розірвати трансатлантичну дружбу. Він хоче дестабілізувати союз США і ЄС у відповідь на запровадження санкцій проти Росії, щоб там теж була економічна криза. Розвал цього союзу буде помстою за розвал СРСР,
– вважає експерт.
Крім того, за словами Давидюка, ще одна мета Путіна – створення власного аналога “Великої сімки”. Не дарма він запросив Туреччину приєднатися до БРІКС (група країн Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка – “24”). Він, говорить політолог, показує, що G7, з якої Росію виключили через анексію Криму, його вже не цікавить. А в БРІКС менша увага до законів, прав людини.
Хоча, на його думку, Меркель розуміє: якщо піде на зближення з Путіним, то це для неї може стати катастрофічною дружбою. Тому на переговорах в її порядку денному буде не тільки спільний російсько-німецький проект газопроводу “Північний потік-2”, але Сирія і Україна.

Путін об’єднується з Меркель проти Трампа?
Політолог Андрій Вігірінський додає: є сукупність економічних і геополітичних питань, які обговорюватимуться Меркель і Путіним. В першу чергу – вироблення спільних рішень щодо США через протекціонізм Трампа в торгівлі, а також будівництво газопроводу “Північний потік-2”. За словами експерта, Росія і Німеччина в питанні протидії Трампу – союзники. Але це ситуативний союз.
Експерт також не виключає домовленості про звільнення Олега Сенцова. Однак переконаний, що серйозних рішень по Україні не буде, тому що у нас починаються президентська і парламентська кампанії.
Складно прогнозувати фінальний результат виборів в Україні. Меркель і Путін можуть про щось домовитися, але в Україні це ніхто не реалізовуватиме. В першу чергу, що стосується “Мінська-2”. Про це можна говорити тільки з новою чи новою-старою владою,
– зазначив Андрій Вігірінський.
Микола Давидюк зауважує: Путін посварив Меркель з Трампом, задобрив німецький бізнес будівництвом газопроводу “Північний потік-2”, великими інвестпроектами і низькими цінами на газ, але в нього небагато запасів. Через нові санкції у зв’язку з отруєнням екс-російського розвідника Скрипаля у Великобританії, проблеми з кредитами для російського бізнесу в доларах фінансові можливості Росії обмежені.
Олександр Хара теж зазначає: Путін сподівається, що в довготерміновій перспективі може зруйнувати європейську і євроатлантичну єдність, але поки йому це не вдається. Ресурси в Росії ще є, але чогось проривного Москва зробити не може.
З іншого боку, на продовження агресії Путіна спровокував Захід тим, що практично закрив очі на анексію Криму, шараханнями ЄС в питанні посилення санкцій і спробами домовитися з Путіним. Додатковим стимулом став Чемпіонат світу з футболу, на який до Путіна приїхали європейські лідери замість обіцяного бойкоту.
Свою роль відіграло і українське керівництво хаотичними діями на міжнародній арені, слабкою дипломатією, відсутністю чіткої стратегії деокупації Криму і ОРДЛО і саботуванням внутрішніх реформ, що призвело до росту корупції. Путін відчув, що може посилити військовий тиск не тільки в Україні, але й Білорусі, погрожуючи тим самим Польщі і країнам Прибалтики. І зараз дуже важливо не задобрювати Путіна, а жорстко зупинити російського агресора.