Світлана Солдатова народилася 1991 року у Вугледарі на Донеччині. Цьогоріч їй, як і незалежній Україні, виповнилося 35 років. Жінка розповідає, що її доля формувалася паралельно з періодом становлення новітньої української державності.
Найбільші випробування у її житті припали на початок повномасштабної війни. У березні 2022 року на фронті загинув чоловік. Того ж місяця під час російської атаки згоріла квартира у Вугледарі. Після цього жінка з двома синами переїхала до Івано-Франківська і вже тут будує нове життя.
Про загибель чоловіка на фронті, знищений дім, народження другого сина за кілька тижнів до початку повномасштабної війни та вміння вистояти завдяки підтримці людей Світлана Солдатова розповіла Суспільному.
За один місяць пережила загибель чоловіка та втрату дому
Четвертий рік Світлана Солдатова разом із синами — семирічним Макаром та чотирирічним Демидом — мешкає у багатоповерхівці в одному з мікрорайонів Івано-Франківська. Їхня власна квартира у Вугледарі згоріла під час російської повітряної атаки.
Ровесниця незалежності Світлана Солдатова. Суспільне Івано-Франківськ/Ігор Попик
«Так склалося, що Демид — ровесник повномасштабного вторгнення. Він народився 10 січня 2022 року. Коли розпочалася війна, йому було півтора місяця. А коли загинув його тато, мій чоловік, то синові було майже три місяці. І весь його початок життя переплітається з війною, з важким періодом для мене. Мої сини — це просто мої два сонечка — активні, позитивні. Це — моя підтримка, моє майбутнє. У них я бачу, що недаремно живу», — розповідає Світлана Солдатова.
Світлана і Віталій Солдатові. Світлана Солдатова
Світлана є ровесницею незалежної України. Жінка каже, що як і в її країни, так і в неї були часи перемог та відчаю. Своїм найважчим періодом у житті вона називає березень 2022 року.
Подружжя Солдатових. Світлана Солдатова
«7 березня 2022 року я із синами стала ВПО. Переселенкою в чужому, невідомому великому місті. 17 березня 2022 загинув мій чоловік Віталій Солдатов. 22 березня мені повідомили про це. А 29 березня наше житло, яке розташоване нині на окупованій території, у Вугледарі, згоріло дотла», — говорить жінка.
Будинок, у якому мешкала родина Солдатових у Вугледарі. Світлана Солдатова
Світлана Солдатова розповідає, що її чоловік Віталій був кадровим військовим Збройних сил України з 2020 року. 24 лютого 2022 боєць зустрів на позиціях біля Мар’їнки Донецької області.
Чоловік Світлани Солдатової Віталій. Світлана Солдатова
«17 березня разом зі своїми побратимами він відбивав російську атаку. І коли його побратими відступали, він прикривав їх, але, на жаль, сам не зміг врятуватися від ворожого танка. Вже пройшло понад чотири роки, але тіло Віталія так і не поховане, і не евакуйоване з непідконтрольної території. Це — велике горе для нашої сім’ї», — каже Світлана.
Віталій Солдатов на службі. Світлана Солдатова
«Я вирішила, що будую життя заново»
Назвати Івано-Франківськ другим домом Світлана наразі не може. Вона пояснює: відчуття втрати всього у рідному місті їй досі болить. А от для синів, каже жінка, саме Франківськ є місцем дитинства, формування та зростання.
«Мій дім — це однозначно Україна. Я просто наразі дуже вдячна Івано-Франківську та його жителям. Це — чудові люди», — говорить Світлана Солдатова.
Родина Солдатових. Світлана Солдатова
За освітою вона — вчителька інформатики та української мови. Вісім років Світлана працювала у школі. Втім зараз, розповідає, свого майбутнього у школі не бачить.
«Мені це дуже подобалося, наповнювало мене. Але в освіту я не хочу повертатися. Я не можу, тому що вона пов’язана з моїм минулим життям, і це тригерить мене. Я багато всього робила разом з чоловіком. І я вирішила, що будую життя заново, з чистого аркуша. Хоча мені приємно усвідомлювати, що деякі з моїх учнів уже стали до лав Збройних сил, і вони мислять по-дорослому. Вони розуміють, з якої вони країни, і відчувають себе справжніми українцями», — розповідає жінка.
Світлана Солдатова зі своїми синами Макаром та Демидом. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
«Живу і всім раджу жити в тих умовах, в яких ми є, і не чекати, коли все припиниться, зміниться»
У Франківську Світлана Солдатова працювала фахівчинею із супроводу ветеранів у «Домі воїна».
«Коли я опинилася в Івано-Франківську, то відчула потребу у соціальній реалізації. Мені запам’ятався випадок, коли нам подзвонили, щоб ми прийшли зустріти з полону військового. У неволю він пішов своїми ногами, а повернувся без них. І ми відвідували його в лікарні, відновлювали йому документи, яких не було. У мене сила жорстокості цих вбивців, терористів була перед очима. Тому це вразило мене так», — пригадує жінка.
Наразі Світлана працює над власною самореалізацією і пошуком роботи, яка б не заважала виховувати синів.
«Насправді робота (фахівчинею із супроводу ветеранів — ред.) мене дуже захоплювала. Я відчувала себе потрібною, що я роблю важливу справу. Але, маючи двох хлопців і виховуючи їх самостійно, зрозуміла, що не можу поєднувати такий графік з вихованням дітей. Але продовжую шукати себе. Адже для мене незалежність — це спиратися на свої сили, на себе, мати власний орієнтир і бути у ресурсі», — каже Світлана Солдатова.
Світлана Солдатова в Івано-Франківську. Суспільне Івано-Франківськ/Ігор Попик
Вона додає, що за період української незалежності і сама встигла сформуватися як особистість із міцним характером та стійким внутрішнім стержнем.
«По життю я боєць. Живу і всім раджу жити в тих умовах, в яких ми є, і не чекати якогось щасливого моменту, коли все припиниться, зміниться і буде так, як ми хочемо. Україна за 35 років вистояла завдяки нашим людям. Мені вдалося вистояти у важкі моменти завдяки підтримці батьків, спілкуванню з родинами, яких також спіткало горе втрати, завдяки людям, які були добрі до мене безкорисливо і щиро», — завершує розмову Світлана.
