Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина», засноване обласною радою першого демократичного скликання 7 листопада 1990 року, є чи не першою в Україні спробою і прикладом громадського телевізійного мовлення.
Розпочавши мовлення 30 листопада 1991 року й пройшовши непростий шлях від позиченої камери, принесених для щойно створеної студії власних телевізорів працівників, магнітофонів та мікрофонів, телеканал перетворився на вагомий засіб масової інформації, добре відомий на теренах України, пише Типовий Франківськ.
Чим живе колектив, які плани та мрії — розповів генеральний директор ОТБ «Галичина» Ігор Богданович Дебенко.
♦ 30 років тому обласне телебачення «Галичина» вперше вийшло в ефір, якими досягненнями на сьогодні можете похвалитися?
Найперше, що слід відзначити, це визначальна роль в розвитку телебачення «Галичина», яка належить нашому засновнику – обласній раді, усьому колективу, а також, безумовно, Ользі Михайлівні Бабій, яка протягом 25 років незмінно очолювала телеканал, була й залишається її головною натхненницею.
Телеканал створювався як перша своєрідна спроба громадського телевізійного мовлення на Прикарпатті. Кінець 80-их – початок 90-их – це роки перебудови, національного пробудження, і на той час наш телеканал вніс вагомий вклад в процес демократизації на Франківщині. Примітно, що співведучим першого випуску “Вістей” на “Галичині” був легендарний на сьогодні Юрій Андрухович. Якщо ж поглянути далі, то відзначу вагомий внесок колективу під час Помаранчевої революції та Революції гідності, які забезпечували щоденні прямі включення, виконуючи у такий спосіб не лише професійний, а передусім громадянський обов’язок.
Якщо говорити про теперішні здобутки, на сьогодні телеканал «Галичина» – це єдиний телевізійний канал Івано-Франківщини, який здійснює цілодобове супутникове та цифрове (Т2) мовлення, широко представлений в кабельних мережах, загальнонаціональних IPTV та ОТТ-платформах й охоплює мільйони телеглядачів як в Україні, так і в країнах Європи та Азії.
Власне, супутникове мовлення ми розпочали у 2017 році. У 2019 першими в області перейшли на широкоформатне мовлення 16×9, а вже за рік – повністю на HD якість.
Ще одна річ, яку ставив перед собою, коли у 2016 році йшов на посаду генерального директора – це збільшення прямих трансляцій та створення ток-шоу. Завдяки нашій технічній команді, редакторам та журналістам та підтримці засновника нам вдалося започаткувати щоденні прямі вечірні ефіри. Щодо ток-шоу, то «Позиція Галичини» – сьогодні безумовно головне суспільно-політичне ток-шоу на Прикарпатті.
Водночас радію, що програми наших журналістів з року в рік перемагають на різноманітних міських, обласних та всеукраїнських конкурсах. За підсумками 2021 року наше обласне телебачення було визнано найкращим регіональним телеканалом України, що також свідчить про певне визнання.
Кожен член нашого колективу, який працював за ці 30 років і які працюють зараз, внесли вагомий вклад, важливу лепту в те, щоб «Галичина» стала тим телеканалом, яким є сьогодні. І працю кожного важко недооцінити. Низький уклін усім працівникам «Галичини».
♦ Які виклики ставить перед вами сучасний медійний простір?
Перш за все телебачення зобов’язане завжди зацікавлювати глядача, але для того, щоб контент викликав резонанс у суспільстві, ми повинні відповідати викликам сучасності. Я вже не кажу про актуальність та оперативність подієвої інформації.
Наша конманда акцентує на головному, а часто-густо вишуковує цікаві історії або ж у студії дискутуємо з експертами більш глибоко аналізуючи ту чи іншу проблему.
Ще однин виклик, який постає – фінансовий ресурс. Це питання актуальне завжди, а в період пандемії, коли рекламний ринок сильно просів і є турбулентним, – поготів! У регіональних мовників, на відміну від абсолютної більшості загальнонаціональних, немає свого олігарха, тому постає низка питань, щодо заробітних плат, можливостей продукувати, знімати власноруч чи закуповувати дороговартісний контент. Завжди приходиться обирати, а тим паче з сьогоднішніми цінами на ринку.
Знаєте, мене кілька раз питали, чому ми не знімаємо серіали? Коли у відповідь дізнавалися суми, а це подекуди десятки тисяч доларів лише на серію, іронічно посміхались. Тому я можу лише подякувати засновнику за часткову підтримку, бо саме завдяки ній телеканал сьогодні взмозі виконувати важливу соціальну функцію, особливо, що стосується доступності у гірській місцевості, а наша область передусім гірська.
Ну і звісно соцмережі. Вони, власне, є і викликом, і можливістю водночас. Наш телеканал має власні сторінки у Facebook, Instagram, You Tube та в інших ресурсах. Виникає питання монетизації контенту. З останнім складно, оскільки популярністю користуються передусім вірусне відео. З цим викликом стикнулися більшість засобів масових інформацій, але ми працюємо, над тим щоби кількість глядачів примножувалася і люди могли бачити якісний, цікавий, важливий контент на всіх наших медійних просторах.
♦ У вашій команді реалізовувалася велика кількість проектів, який серед них ви вважаєте найуспішнішим?
Легендарна «Галочка», «Вулиця», «Вісті», а це 8 випусків новин щодня. Перелік можна продовжувати, але в першу чергу відзначу, що ми підтримуємо ті ідеї, які хочуть реалізовувати наші журналісти, тішимось можливості їм допомогти й разом радіємо їх успіхам.
Мені приємно, що проекти нашого телеканалу мають свого глядача, користуються популярністю, особливо з огляду і в тих фінансових умовах й можливостях, про які вже відзначав вище. За останній період часу ми відновили розважальну програму «Сьомий поверх», яка виходить щодня по буднях. Не менш важливими є вечірні прямі ефіри, на які ми щодня запрошуємо гостей і спілкуємося на актуальні питання сьогодення. Глядачі мають можливість телефонувати, задавати питання та долучатися до обговорень. Якщо говорити про творчі авторські проекти, то тут також можна назвати «Поза графіком», «Корисно знати», «Бути українцем!», «Храми Прикарпаття», «Звуковий вимір», «Тайм-аут», «Шлях до Європи», «Екорейд», «Казкові історії». Відзначу також «На межі»- проект, який ми започаткували спільно з колегами з Калуша та Надвірної й який присвячений нашим хлопцям – воїнам АТО, які брали участь у російсько-українській війні і сюди повернулися.
Окремої уваги заслуговують наші документальні проекти. Для прикладу, програма Івана Гладиша про Степана Бандеру, а також Лілії Боднарчук про перепоховання наших краян у Дем’яновому Лазі, яка не лише привідкриває злочини радянської тоталітарної машини, але й є емоційним, важливим з точки зору національної пам’яті, а відтак, цілком справедливо стала лауреатом премії імені Івана Франка.
Документальний спецпроєкт «Давній Галич» взагалі складався з трьох окремих частин. Це колосальна робота нашої команди на чолі з Юлією Юзьків, яка повертає нас у величні княжі часи й несе пам’ять про велич Давньої Галицької держави. Зауважу, що зараз ми думаємо над створенням ще однієї частини і приурочимо її 1125-літтю Галича. До 150-річчя Василя Стефаника, коли держава не виділила й копійки на пошанування пам’яті генія української літератури, Оксана Тиморська здійснила таки колосальну роботу, з огляду на реалії, в яких творила, й підготувала шедевральну документалку про Василя Стефаника. Окремої уваги заслуговують музичні казки нашої Оксани Лісовської.
Якщо говорити про мої особисті проекти, то це програма «Відкритим текстом» та проект, яким з командою найбільше пишаємося, – ток-шоу «Позиція Галичини», що виходить щовівторка у прямому ефірі, за що я дякую кожному працівнику за колосальну роботу. Сьогодні «Галичина» – не побоюсь, якщо скажу, є головним дискусійним майданчиком Прикарпаття. Головне – не зупинятися! Але з такою командою нам це точно не загрожує.
Переконаний, що попереду у нас – нові звершення, цікаві творчі проекти і вагомі здобутки.
♦ Розкажіть про ваші майбутні проекти та плани на телеканалі «Галичина»? Привідкрийте ширму для «Типового Франківська».
Насправді проекти і плани пов’язані з можливостями. Якщо говорити про виклики, то одним із них є те, що ми хочемо реалізувати. Сьогодні в добу електронних медіа важливо, насамперед те, щоб інформація виходила оперативно та була актуальною, адже глядачу не зовсім цікаво дивитися те, що відбулося декілька годин тому. Тому одним із важливих завдань, яке прагнемо реалізувати якнайшвидше — це запустити різні стріми, потокові відео тощо. Для того, щоб кожен мешканець Прикарпаття, увімкнувши телевізор, побачив онлайн-трансляцію цікавої події.
Якщо до прикладу, відбувається якась важлива пресконференція, нарада, акція, чи приїзд когось з осіб або щось не приведи Господи, відбулося трагічне, то ми б хотіли не лише відправляти туди кореспондента і знімати сюжет, а виводити це все одразу на екран. Та, знову ж таки, це потрібно співставляти з концепцією мовлення нашого телеканалу затвердженою Нацрадою і безумовно технічними можливостями, якщо ведемо мову про якість. Ми над цим працюємо, дещо вже реалізуємо, але все ж таки на моє переконання, телебачення має рухатися все більше і більше в цьому напрямку.
Ще одне важливе, що я б хотів сказати в контексті планів. Для нас дуже важливо мати свої корпункти не лише в Івано-Франківську. Ми маємо договори про співпрацю з Калуським телебаченням, Надвірнянським, співпрацюємо з Коломийським. Безумовно, хотілося б мати свої корпункти в найбільших районних центрах Івано-Франківщини. Знову ж таки є проблеми пов’язані з кадрами та фінансовою частиною, щоб утримувати. Для такої реалізації потрібно мати ресурс починаючи від приміщення, техніки і закінчуючи транспортом та заробітною платою. Тому наразі це в планах телеканалу.
♦ Чи були у вас під час прямих ефірів курйозні та непередбачувані ситуації?
Кожен журналіст, який веде ту чи іншу програму або ж перебуває на зйомках, підлягає різним резонансним чи кумедним історіям. Такі випадки трапляються у багатьох редакціях. На нашому прикладі мені найбільше запам’яталася одна резонансна ситуація під час прямого ефіру, коли пропало світло в будинку, де знаходиться наша студія. Просто уявіть собі глядача, який дивиться ефір і в нього з’являється темна картинка. Під час того ефіру активно спілкуються гості, телефонували люди, велася цікава розмова і в один момент зв’язок з глядачем обірвався.
Був випадок під час виборчого періоду. Існувала своєрідна конкуренція між різноманітними політичними силами і на прямі ефіри до нас приходили з такими групами підтримки, що доводилося викликати службу охорони, щоб заспокоїти активних людей та політичних гравців. Більше історій може розказати кожен наш працівник і в кожного вона по своєму особлива та цікава.
♦ На вашу думку, якими якостями повинен володіти журналіст?
Для журналіста важливо вміти оперативно збирати, аналізувати, вирізняти головне від “ширми”, обробляти та об’єктивно, наголошую об’єктивно, а також доступно подавати актуальну інформацію, яка цікавить широкі кола людей.
Крім грамотності та здатності аналізувати, сучасному журналісту важливо бути ще трохи психологом. Сьогодні просто добре писати вже мало, потрібно підлаштовуватися під різні формати роботи.
Не потрібно сподіватися на, те що у цій професії дуже швидко можна добитися високих матеріальних здобутків. Дуже часто професія журналіста – це жертовна і складна робота, але в той же час й цікава. В цій професії людина завжди у вирі подій, де б вона не працювала: на телебаченні, радіо, вебсайті чи періодичній пресі.
Для кожного журналіста важливо залишатись зацікавленим і ніколи не втрачати жаги до нових знань. Треба залишатися уважним, вміти слухати та чути інших.
Розмову вела Вікторія Прокоп’юк
