26 листопада, очільник громади розповів про результати річної праці. Почав із пріоритетних питань. Цього року, як і минулого максимальна увага була зосереджена на підтримку військовослужбовців та ветеранів.
Серед тих, хто завітав на звіт мера була й мешканка Богдана Пилипчук. Вона як ніхто інший знає про важливість допомоги на фронті, адже втратила там зятя. Жінка розповідає, що місто не тільки допомагає фронту, але й вшановує пам’ять про тих, хто вже загинув і робить все, аби підтримати сім’ї військових. А ще зауважує, що наше місто стало набагато кращим за ці роки завдяки міському голові, пише Руслан Марцінків.
«В садочках він зробив, дороги він зробив, у лікарнях він усе зробив, все всюди він зробив. Стільки в нас тих всяких було, хтось щось зробив? Нічого. А він усе. І для солдатів везе сам дрони, все-все він везе сам», – каже Богдана Пилипчук.
Понад 764 млн гривень цьогоріч було виділено містом для підтримки військових на фронті. Це гроші на: дрони, мавіки, зарядні станції, РЕБи, старлінки, генератори та багато іншої техніки. Зокрема, міський голова щомісяця їздив на схід та власноруч передавав необхідну допомогу військовим.
«Цього року понад 700 мільйонів гривень ми спрямували на підтримку наших захисників. Все важливо. Знаєте, мені дуже часто дописують: “Нерівна дорога, незроблений ще тротуар, не добудований десь дитячий садочок”. Це дуже важливо, але найголовніше – це сьогодні втримати Україну й українську перемогу», – вважає міський голова Руслан Марцінків.
Ще одним із пріоритетів за словами Руслана Марцінківа є створення доступного міста, влаштування понижень на тротуарах та дорогах. Адже з кожним роком зростає кількість поранених військових, тому місто продовжує працювати над облаштуванням понижень, що дозволить людям з обмеженими можливостями комфортно пересуватися.
Окрім ключових пріоритетів не забули і про звичні речі, без яких не можна уявити життєдіяльність міста. Це невидима праця, яку ми не завжди бачимо, але одразу ця праця стає помітною, коли її перестають робити. У часі війни нерідко за чоловічу роботу стають жінки. Водійки тролейбусів, автобусів та навіть сміттєвоза – тепер це стає звичайною та перспективною професією для жінок.
Міський голова наголошує, що обов’язково будуть будуватися нові стадіони, школи та дитячі садки, але все це буде після перемоги. А зараз все ще пріоритетом для міста залишатиметься підтримка та допомога військовим.
«Ми далеко від лінії фронту. Але лінія фронту дуже сильно відчувається в підтримці наших Збройних Сил України: у реабілітації військових, у допомозі військовим, у спортивній реабілітації та в інших речах. Дуже важливо, щоб тил був теж комфортний, щоб він забезпечував наявні послуги, щоб приймав родини наших героїв, внутрішньо переміщених осіб, приймав тих людей, які потребують допомоги. І дуже важливо в часі війни підтримувати незахищені категорії населення. Хотілося б мені, щоб усі були рівні дороги, щоб усюди були парки, сквери і багато чого іншого. Очевидно, це буде, але найголовніше сьогодні – вистояти і щоб збереглася Українська Держава. Тому Франківськ – це надійний тил України нашого війська. І тому ми сьогодні звітуємо про те, що вдалося і що ще, можливо, потрібно доопрацювати», – розповідає Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
Також доброю традицією стало нагороджувати відзнаками за роботу освітян, талановиту молодь, медичних працівників та тих, хто всіляко підтримує нашу економіку з багатьох інших галузей. А ще місто продовжує підтримувати талановитих учнів та студентів різноманітними преміями та стипендіями. А також вчителів та викладачів.
Але на таких подіях є й ті, яким оплески із залу лунають найгучніше-нашим військовим, які повернулися з полону. Цього разу 14-ом військовим, які повернулися додому, вручили відзнаки за “Честь і звитягу”. Вони героїчно витримали полон і наразі відновлюються після важких тортур ворога.
Серед тих, кому вручали відзнаку був і Володимир Удовик. Чоловік перебував в полоні понад три роки. Він розповідає, попри те, що народився в Дніпрі, свою домівку і відчуття дому знайшов у Франківську.
«Тут мене дуже тепло прийняли як міська рада, так і голова. Те, що сьогодні мене будуть нагороджувати, це для мене дуже велика честь. Як для кожного українця, який бореться за те, щоб наші діти, наші батьки жили під мирним небом, за те, щоб все в нас було добре, і ми чекаємо на перемогу», – розповідає військовий звільнений з полону Володимир Удовик.
Триматись у полоні військовим допомагали думки. В когось це думки про рідних, в когось про смачну їжу та улюблені страви, які так мріяв скуштувати знову, а в когось просто вижити та почати все з початку.
«Доньку побачити, рідних, сім’ю. Що можна ще хотіти? По суті, це такий якір, який допомагає там триматись», – зауважує звільнений з полону Роман Михайлишин.
Ще одним зворушливим моментом на звіті стало нагородження сім’ї Каптур. Батько сім’ї Олексій довший час служив на фронті, після поранення і довгого шляху реабілітації знайшов справжній сенс життя у сім’ї. Разом із дружиною вони відчули справжній поклик усиновити дитину. А коли на сайті з’явились три сестрички, вони ні дня не вагалися.
«Почалась війна, я пішов на фронт, отримав поранення, і вже цінності якось підшліфувались. Я вирішив, якщо не можу на фронті підтримувати Україну, то треба якось по-іншому – виховувати дітей, майбутнє нашої країни», – переконаний батько усиновлених дітей Олексій Каптур.
Важливою категорією в номінаціях також був і сектор ветеранського бізнесу. Це люди, які не тільки знайшли собі сили почати все з початку після служби, складних поранень, але й відкрити свою справу. Ветерани та навіть діючі військові, продовжують тримати фронт завдяки донатам зі свого бізнесу та сплати податків.
А місто в свою чергу підтримує такі бізнеси: розповсюджує та популяризує їхній продукт. Зокрема, завдяки “Ветеранським ярмаркам”, які відбувають на кожне велике свято та “підприємницькій п’ятниці” з міським головою, де він у різний спосіб рекламує їхній товар, про який потім дізнаються інші мешканці.
«Після цього жесту в нас з’явилося на порядок більше замовлень, про нас дізналося місто, і стало трохи легше. Так само є така гарна організація «Дім воїна». Тому допомагають, і нам дуже приємно», – зізнається ветеран, співвласник закладу “Димно” Василь Рибчук.
Не могли не відзначити і волонтерів, їх також нагородили. У списку нагороджених був і підприємець та фахівець з ремонту автомобілів Іван, який уже багато років працює на благо громади та ЗСУ. Зокрема, цього року за один місяць він власними силами відремонтував 34 автомобілі, які передали на потреби ЗСУ. Чоловік зізнається, що саме постійна допомога та підтримка військових міським головою надихнула його на такі ж дії.
«Хотів би похвалити насамперед його важку працю і подякувати йому за те, що він підтримує військовослужбовців, забезпечує постійно дронами, автівками, матеріальним забезпеченням», – підсумовує мешканець Іван Шеленко.
