Він рятує і немовлят, і поранених українських захисників. 26-річний Роман Штибель водночас працює анестезіологом у дитячій реанімації в Івано-Франківську та їздить на ротацію з Госпітальєрами на фронт.
Рідний брат та батько Романа – у ЗСУ, вони – військові медики. А хлопець вирішив працювати, що називається, на два фронти. Бо у мирному місті його професія не менш потрібна, аніж у стабілізаційному пункті неподалік Бахмута, пише Правда.іф з посиланням на Факти.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Торік Роман зрозумів, що, окрім медичної, зобовязаний отримати ще й і військову освіту. Паралельно проходив вишкіл у медичному об’єднанні Госпітальєри.
У першу ротацію на передову поїхав одразу після того, як склав державний іспит.
Коли повернувся з передової, його одразу ж запросили до Івано-Франківська в реанімацію обласної дитячої лікарні. Тут він проходив інтернатуру. І тут його дуже цінують як фахівця.
Каже, якби не підтримували колеги та керівництво лікарні, одночасно волонтерити та працювати він просто не зміг би.
Щомісяця Роман їздить з Госпітальєрами. Завжди працює в одній і тій самій бригаді. Тут всі – з різних куточків України.
– Я з Франківська, анестезіолог мій зі Львова, хірург з Вінниці, водій з Одеси, а медик з Києва, – перераховує Роман.
Вони мали б лише евакуйовувати поранених з передової, але через велику потребу у лікарях, часто працюють в стабілізаційних пунктах. Там і живуть.
За кілька днів Роман рушає у пяту ротацію. Кожного разу це інше місце. Але завжди пекельне.
– Коли працювали в Бахмуті, там не бувало так, щоб спокійно. Там постійно працювали. Бо поступало дуже багато поранених, – згадує Роман.
Завдання медичних волонтерів не лише врятувати армійців, а дати можливість бодай трохи відпочити військовим медикам. Адже добровольці, ті ж Госпітальєри, повертаються на ротацію, а військові там завжди.
– Було від 150 до 250 поранених у день. Багато контузій, багато дрібних уламків. Але є і важкі. Іноді і добу не доводилося спати, і півтори доби не лягати, – говорить хлопець.
За словами Романа, ця війна йому показала справжню Україну. Він стикнувся з безліччю людських історій і проявів героїзму.
– Ти розумієш, що у кожного воїна, якого ти зустрічаєш на фронті, пораненого чи живого, своя історія. Всі вони називають себе українцями і готові битися за цю державу на смерть, – говорить Роман.
Він продовжує рятувати і українських захисників, і немовлят, які, вірить, житимуть у вільній, мирній, щасливій Україні.
