Минулого четверга Руслан Марцінків звернувся до сільських громад, які нещодавно приєдналися до Франківської ОТГ, з проханням виділити землю для будівництва заводів. За його словами, найбільше інвесторів цікавлять ділянки до 10 гектарів.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
«Репортер» спробував розібратися, де саме і наскільки перспективним для промислового інвестування є наше місто.
Чекають виборів
У червні 2019 року Івано-Франківськ затвердив новий генеральний план. На ньому видно, що великі фіолетові ділянки відведені для розбудови промисловості. Зокрема, села в напрямку Надвірної – Хриплин, Черніїв, Березівка, Братківці.
Про це говорить і начальник управління інвестиційної політики Івано-Франківська Ігор Попадюк.
«Поки ми чекаємо виборів в кінці жовтня. Після повного об’єднання усіх довколишніх сіл, згідно з перспективним планом, треба буде приймати остаточне рішення, де саме відводити землі під індустріальні парки», – пояснює чиновник.
Каже, нині проводять розвідки: спілкуються з сільськими головами, вивчають їхні генплани, роблять виїзди на потенційні ділянки.
«Але маємо один нюанс – розглядаємо тільки землі в межах населеного пункту. Поза ним поки що чіпати не маємо права, – розповідає Попадюк. – І треба зважати, що в межах населеного пункту майже всі землі вже поділені, а за межами є вільні, але вони сільськогосподарського призначення. Зараз ніби планується їх продаж, то було б добре, аби ми могли розпоряджатися й ними».
Каже, наприклад, з обох боків Тисменицької траси можна відвести до 25-30 га під промислову забудову.
Одна з головних проблем, які відлякують інвесторів, – відсутність підведених комунікацій. Адже це додаткові витрати. Але Ігор Попадюк запевняє, що все буде якраз навпаки.
«Ідея інвестиційних парків власне і полягає в тому, що міська влада підводить комунікації та забезпечує інвестора усіма комфортними умовами для того, щоб він працював, – говорить він. – В ідеалі ми беремо велику земельну ділянку, приміром 10 гектарів, підводимо туди комунікації та говоримо, що ми готові, аби ви розмістили тут завод. Або ж спершу пропонуємо, а потім кажемо, що поки він зробить проєктні документи, ми до того часу проведемо комунікації».
Пріоритетів іноземці не матимуть
Зазвичай, коли ми чуємо слово «інвестор» – одразу асоціюємо з іноземними компаніями, зауважує Попадюк. Втім, не можна забувати, що серед них чимало українців.
«Наші українські компанії, зокрема й з Івано-Франківська, роблять дрібні виробництва, мануфактури. Це теж інвестори, до них треба ставитися у рівних умовах», – стверджує начальник міського управління інвестиційної політики.
«Задача закордонного інвестора прийти, використати робочі руки, заробити кошти і, можливо, навіть перебазуватися в якусь іншу країну, де робоча сила дешевша, – впевнений Ігор Попадюк. – Десь так було з «Тайко Електронікс», які зайшли до нас зі своїми верстатами, технологіями, пропрацювали 10 років і перемістилися в Марокко. А дрібний інвестор з Івано-Франківська думає не тільки, як витиснути з людей все, а впливає на середовище міста, він більш цінний, адже має інтелектуальну додану вартість. Наприклад, у Німеччині 90 % економіки – це сімейні бізнеси, які поколіннями реінвестують у свої компанії, а потім виходять на світові ринки».
За його словами, єдиним плюсом іноземних інвесторів є більші обсяги виробництва, відтак більше робочих місць і більші податки. Але й те – не факт.
Земля є, доріг нема
Сільський голова Хриплина Роман Соколик каже, що розуміє, чому його село вважають одними з найперспективніших, адже у них є приблизно 20 га, які вже можна використовувати як промислову зону.
«З них 14 га розташовані в одному квадраті, тому тут є можливість зробити так званий індустріальний парк, – розповідає Соколик. – Інші 6 га розділені десь по гектару-два. Ці землі вільні, бо на них немає забудови, але вони мають приватних власників індивідуального садівництва. Я переконаний, що більшість із них готові продати землю, адже вони фактично її не використовують. Міська влада вже веде з ними переговори».
За словами війта, перевагою Хриплина у зацікавленні інвесторів є й те, що всі комунікації знаходяться близько біля дороги.
«Вода, каналізація, електропостачання. Їх протягнути до ділянки великої проблеми не складе», – говорить Роман Соколик.
Каже, він уже кілька разів разом з Ігорем Попадюком їздив показувати інвесторам ділянки, але поки що конкретних домовленостей не мали. Після цього у них з’явилася ідея провести аукціон для орендарів:
«Зараз ми хочемо віддати дві ділянки в оренду на п’ять років з аукціону, а якщо все добре складеться – ще дві за наступні пів року».
Наразі Хриплин відкритий для будь-яких пропозицій від інвесторів промисловості. Виняток – хімічні виробництва.
Та перш ніж залучати нових інвесторів, у Хриплині мають розібратися з проблемами, які ускладнюють життя заводам, що там уже працюють. І це дороги.
«Наша промзона тягнеться від вулиці Автоливмашівської. До заводів – такі відстані, що інколи робітникам доводиться пішки проходити до двох кілометрів, та ще й по поганій дорозі без узбіч, – каже Роман Соколик. – А коли інвестор дивиться і не бачить навіть адекватної дороги – це нам одразу мінус».
Авторка: Тетяна Скоропляс
