Минулого тижня франківець став посмертним донором органів. Його серце, нирку та печінку пересадили трьом людям, які були в черзі на трансплантацію.
Лікарі кажуть, для Прикарпаття це – історична подія, адже досі родичі померлих не погоджувались на забір органів. Хоч це могло врятувати десятки життів, пише Репортер.
Часу було обмаль
54-річний франківець помер внаслідок важкої черепно-мозкової травми. Згоду на донорство підписали його рідні. Із вилученням органів прикарпатським лікарям допомагали колеги зі Львова та київського Інституту серця.
«Ми діагностували в пацієнта смерть мозку, що зараз прирівнюється до смерті людини, та повідомили про це його родичів, – каже завідувач центру нефрології, діалізу і трансплантації обласної лікарні Олег Легун. – Вони лікарі, тож з розумінням поставилися до ситуації, дали дозвіл на забір органів і врятували кілька молодих життів».
Нирку пересаджували в обласній клінічній лікарні. Її отримав 31-річний львів’янин Ігор Бобало. Чоловік перебував на гемодіалізі понад шість років, а більше двох років стояв у черзі на трансплантацію у Білорусі.
«Про свою хворобу Ігор дізнався, коли проходив медкомісію у військкоматі, – розповідає його дружина Надія Бобало. – Через високий креатинін він був змушений проходити гемодіаліз. А три роки тому ми почали збирати документи на трансплантацію. Дізналися, що можна записатися в чергу в Білорусі. Більше двох років кожних три місяці ми їздили здавати необхідні аналізи та чекали, що нам подзвонять. Дякуючи Богу, трансплантація стала реальна в Україні».
Знайти потрібного донора було складно, бо в Ігоря рідкісна група крові. Але бажаного дзвінка він таки дочекався. З лікарні зателефонували опівночі та сказали, що є донор. Часу на збори було обмаль, тож взяли найнеобхідніше – гроші, документи – і поїхали. Операція розпочалась о третій ночі і тривала близько трьох годин. Вже о сьомій Ігор прийшов до тями. Нині чоловік у стабільному стані.
«Я дуже дякую родині донора, що погодились віддати органи. Завдяки їм мій чоловік буде жити, – ледь стримуючи сльози, каже Надія. – Закликаю всіх, якщо у вас буде можливість врятувати чиєсь життя – не вагайтеся! Я не знаю, яка в мене доля. Але я б хотіла, аби мої органи комусь послужили».
Серце та печінку 54-річного франківця у супроводі патрульної поліції доправили до Львова. Серце отримав 29-річний чоловік з Вінниччини, в якого через ускладнення від коронавірусу його власний орган уже ледь виконував свої функції. Печінка дісталася 43-річній матері двох дітей із Закарпаття. Операцію проводили тамтешні фахівці разом з колегами з лікарні «Феофанія».
На знак подяки за врятовані життя лікарі Івано-Франківської обласної лікарні створили для померлого донора «коридор пошани».
Без людського фактору
За офіційними даними, сьогодні в Івано-Франківській області є 81 людина, яка перенесла трансплантацію. Йдеться про нирки, печінку, серце та легені. Натомість в «листі очікування» є 60 людей, які чекають на трансплантацію нирки, та двоє – на пересадку серця. Окрім того, є прикарпатець, який потребує пересадки легень, але його дані ще не внесені в Єдину державну інформаційну систему трансплантації (ЄДІСТ).
«Звичайно, це не повна картина. Людей, які потребують трансплантації, значно більше. Але вони ще не знають, куди їм звертатися, аби їх записали в чергу, – каже головний спеціаліст з хірургії та трансплантології департаменту охорони здоров’я ІФ ОДА Петро Соломчак. – Ну і не всі трансплантовані сьогодні внесені в систему. Адже ЄДІСТ за великим рахунком запрацювала тільки в цьому році».
Аби дізнатися, чи потрібна людині трансплантація, вона має пройти обстеження. Перш за все, слід звернутися до свого сімейного лікаря, а він вже скерує до профільних спеціалістів. Після цього трансплант-координатор вносить дані реципієнта в ЄДІСТ.
«Трансплант-координатори – це люди, на яких базується вся трансплантація, – говорить Соломчак. – Вони є ключовими фігурами між реципієнтом, донором і лікарем. Від них фактично залежать людські долі. На сьогодні трансплант-координатори є в Івано-Франківській ЦМКЛ та в міській лікарні № 1, в ОКЛ, у Косівській, Надвірнянській та в Коломийській районних лікарнях. Тобто в усіх ключових лікувальних закладах області».
Разом з тим, трансплант-координатори не можуть впливати на те, хто з людей отримає донорський орган. Система сама визначає сумісність між донором і реципієнтом.
«Тут повністю виключений людський фактор, – пояснює трансплант-координатор обласної лікарні Лілія Шевага, – Наприклад, якщо ми констатуємо смерть мозку, а родичі погоджуються на трансплантацію, то я вношу в ЄДІСТ дані про донора. Записую групу крові, біохімічні та клінічні показники тощо. Після цього система підбирає реципієнтів, яким можуть підійти органи».
Платить держава
Операції з трансплантації органів в Україні стали можливими з квітня 2019 року, відколи набув чинності відповідний закон.
Нині трансплантації проводять у 43 медзакладах у різних регіонах України. На Прикарпатті ліцензію на практику, пов’язану з трансплантацією, мають Івано-Франківська ЦМКЛ та обласна клінічна лікарня.
«Перша операція відбулась в ЦМКЛ, там зробили родинну трансплантацію. Другу родинну трансплантацію провели в обласній клінічній лікарні. Третю, посмертну, як ви вже знаєте, також здійснили в обласній лікарні, – розповідає Петро Соломчак. – Решта пацієнтів, що перебувають в нас на обліку, були трансплантовані по всій Україні та за кордоном. Величезна кількість пацієнтів була трансплантована у Харкові. Багатьом нашим пацієнтам робили пересадку в Білорусі, в тому числі від трупних донорів».
За його словами, наші лікарні мають право на трансплантацію всіх органів, але поки освоїли лише трансплантацію нирок. Хоча, сподівається, з часом в нас будуть трансплантувати і серце, і печінку, і легені. Та поки реципієнтів відправляють в інші центри. Найближчий до нас – клінічна лікарня швидкої медичної допомоги Львова.
Щодо вартості трансплантації, то і для донорів, і для людей, які потребують органів, – це безплатно. Національна служба здоров’я фінансує кожну операцію з трансплантації, а лікарні, де їх проводять, отримують за це кошти.
Нині в Україні діють такі тарифи на пересадку органів:
- печінка від живого донора – 1 579 165 грн;
- печінка від померлого донора – 1 428 734 грн;
- нирка від померлого донора – 801 071 грн;
- нирка від живого донора – 788 314 грн;
- кістковий мозок від неродинного донора – 2 484 470 грн;
- кістковий мозок від родинного донора – 1 874 969,08 грн.
Як стати донором?
За життя будь-яка здорова людина віком 18-35 років може стати донором кісткового мозку – м’якої тканини всередині кісток, яка виробляє кровотворні стовбурові клітини.
Донорство кісткового мозку – відновлювальне й безпечне. Донор жертвує не більше ніж 1-5 % від загального обсягу кровотворних стовбурових клітин, чого достатньо для хворого пацієнта.
Щоб стати потенційним донором кісткового мозку, потрібно зареєструватися на сайті благодійного фонду «Український реєстр донорів кісткового мозку», заповнити форму-заявку та отримати поштою тестовий набір донора. У ньому будуть спеціальні палички, якими потрібно буде потерти за щоками і відправити їх у конверті назад. Ваш зразок ДНК занесуть у базу даних реєстру з пошуку донорів. Щойно ваші клітини матимуть збіг із клітинами хворого пацієнта – вам повідомлять.
Родичі також можуть ставати донорами органів за життя. Наприклад, мати може стати доноркою нирки або частини печінки для своєї доньки.
Також може бути варіант перехресного донорства. Це коли у двох сім’ях є реципієнти, яким групи крові рідних не підходять. Натомість підходять групи крові донорів іншої родини.
Щодо посмертного донорства, то найпростіший спосіб – поговорити зі своїми родичами про те, що ви не проти, аби після смерті вони дали згоду на трансплантацію ваших органів. У разі, коли така мить настане, вони передадуть цю інформацію трансплант-координатору.
Також за життя кожна людина може написати згоду на донорство органів після своєї смерті. Її потрібно віддати трансплант-координатору будь-якого закладу охорони здоров’я, який внесе інформацію до ЄДІСТ.
Якщо ви раптом передумаєте, трансплант-координатор так само зможе внести зміни до системи. З такою заявою органи після вашої смерті ніхто вилучати не буде, навіть попри рішення рідних.
Авторка: Ірина Гаврилюк
Фото: Надія Шегда