Майбутній Мундіаль у Північній Америці нагадує шалено коштовний голлівудський блокбастер, адже бюджет зашкалює за розумні межі, а сценарій тріщить по швах до прем’єри.
Чемпіонат світу 2026 року ще не розпочався, але вже викликає питання, яких не було ні до Катару, ні до ПАР. Навіть у лінії паріматч помітно, як змінюються котирування на економічні наслідки головного футбольного турніру, відбиваючи зростаючі сумніви експертів і глядачів. А колекція приводів для паніки, повірте, виглядає страхітливо повною. Але давайте про все докладніше.
33 нещастя в одному флаконі
Складно вибрати одну фундаментальну біду ЧС-2026, коли перед тобою цілий букет патологій. Втім, спробуємо визначити основні з них.
Логістичний кошмар
Почнемо з того, що турнір розтягнули на три держави, збільшивши кількість учасників до 48 команд. США, Мексика і Канада — це не компактний Катар, де між стадіонами можна було переміщатися з комфортом на метро. Складно уявити, як вболівальник або спортсмен зможе зберегти ясність розуму і фізичну бадьорість, долаючи тисячі кілометрів між кліматичними зонами. Коли одна гра проходить у спекотному Мехіко на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря, а наступна запланована в прохолодному Ванкувері, ні про яке свято футболу не може бути й мови.
Роздробленість локацій вбиває ту неповторну атмосферу єднання, яка завжди була візитною карткою турніру. Раніше ЧС перетворював одну країну на киплячий котел емоцій, а тепер ми отримаємо лише фрагментарні спалахи активності, розділені часовими поясами і державними кордонами.
Кругова порука
Політика країни-господині стала каталізатором для хвилі бойкотів. Зокрема:
- у німецьких політичних колах (фракція ХДС/ХСС) серйозно обговорюють відмову від поїздки на Мундіаль як крайній захід, щоб змусити адміністрацію США відмовитися від планів щодо анексії Гренландії;
- представники правлячої партії Іспанії заявили про можливість проігнорувати першість, якщо збірну Ізраїлю допустять до участі на тлі конфлікту в Газі, проводячи паралелі з відстороненням Росії;
- всередині Мексики зріє рух за самовідвід від ролі співорганізатора ЧС-2026 через плани США щодо рейдів проти картелів в межах республіки.
Очевидно, подібні інциденти не додають чемпіонату престижу. Але тримайтеся, далі ще гірше.
Візові та фінансові бар’єри
Поки ФІФА бадьоро рапортує про 500 мільйонів заявок на квитки, фанати здригаються від цін, що досягають $9000 за фінал. До того ж вартість житла і внутрішньої логістики в Північній Америці вже зараз б’є рекорди, роблячи Чемпіонатом світу розвагою виключно для заможної публіки. Середньостатистичний фанат ризикує залишити в американських готелях і аеропортах бюджет, порівнянний з покупкою автомобіля, що явно суперечить ідеї доступності світового футболу. Це не кажучи про візові реформи епохи Трампа в стилі «зробимо відмову знову великою».
Підбиваємо підсумки
Незважаючи на закономірне бажання вірити в тріумф спорту над бюрократією і комерцією, організаційні суперечності Мундіалю виглядають занадто монументальними для успішного вирішення. Існує величезний ризик, що замість занурення у футбольну магію мандрівники зіткнуться з нескінченними чергами в аеропортах і невиправдано дорогим сервісом. У такій ситуації затишний диван і трансляція у високій роздільній здатності здаються набагато розумнішою альтернативою виснажливій подорожі через океан.
